Ухвала суду № 73858780, 19.04.2018, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 19.04.2018 Справа № 554/2143/18

Провадження №2/554/1761/2018

У Х В А Л А

іменем України

19 квітня 2018 року м.Полтава

Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Кулешова Л.В., розглянувши клопотання публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за матеріалами позовної заяви публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №КК6-0001121-Ф/12 від 18.07.2012 року у розмірі 91332,55 грн. станом на 15.03.2018 року та покласти судові витрати на відповідача.

Разом із позовною заявою позивач надав клопотання, у якому просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цій справі. На обґрунтування даного клопотання заявник посилається на те, що у ПАТ «Міський комерційний банк» відсутні кошти для повторної оплати судового збору, оскільки ПАТ «МКБ» має скрутне фінансове становище. Крім того, вказує, що Постановою Правління НБУ №187 від 19.03.2015 року було вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Міський комерційний банк». Крім того, в ПАТ «МКБ» наявна значна заборгованість перед державою в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного Банку України, іншими кредиторами, а тому на даний момент у позивача немає можливості сплатити судовий збір.

Суддя, розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, дійшов до висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Частинами 1,3 ст.136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору або надання відстрочки для його сплати є майновий стан заявника.

При цьому, у ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» перераховано вичерпний перелік осіб та умов, за яких суд може відстрочити сплату судового збору. Позивач за своїм організаційно-правовим статусом до зазначених осіб не відноситься.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Право на доступ до суду, тобто право кожного на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру є складовим елементом права на суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції. Другим елементом права на суд є право розраховувати на розгляд спору судом по суті. Згідно до конвенційної практики Європейського суду право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, які повинні також бути пропорційними, тобто щоб законна мета застосованого обмеження не зводила нанівець зміст конвенційного права на суд. Серед легітимних обмежень права на доступ до суду у практиці Європейського суду визнаються: необхідність сплачувати судовий збір за подачу заяви чи скарги (рішення по справі «Креуз проти Польщі», «Толстой-Мілославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. United Kingdom) від 13.07.1995р.).

Звертаючись до суду з даним клопотанням, позивачем не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження викладених обставин про скрутне матеріальне становище (зокрема, доказів підтвердження майнового стану, наприклад, довідки про перелік рахунків, банківських документів про відсутність коштів на рахунках), а також які б підтверджували його неспроможність сплатити судовий збір по даній цивільній справі на момент подання позовної заяви, отже, відповідні докази у справі відсутні.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R(81)7, прийнята Комітетом міністрів ОСОБА_1 Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецеденту практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Таким чином, враховуючи, що звільнення судом від сплати судового збору або відстрочка від його сплати є правом, а не обов'язком суду, в клопотанні не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджає йому сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку і розмірі на момент подання позовної заяви, клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочки від його сплати задоволенню не підлягає, оскільки законні підстави для звільнення від сплати судового збору або відстрочки від його сплати відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.136, 260, 353 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір», суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області в 15-денний строк з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути через Октябрський районний суд м.Полтави.

Суддя : Л.В. Кулешова