Постанова № 73851960, 03.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/446/17

Провадження № 22-ц/779/437/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Горейко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Горейко М.Д.

суддів: Ясеновенко Л.В., Томин О.О.

секретаря Турів О.М.

з участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стебнівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене головуючим-суддею Бучинським А.Б. 24 січня 2018 року в смт. Верховина,

в с т а н о в и в:

08.08.2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя, а саме 05.02.2010 року, батько склав заповіт, відповідно до якого заповів йому все своє майно. Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, а саме 1/2 частину житлового будинку площею 40 кв.м та земельну ділянку площею 0,34 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,09 га для ведення сільського господарства, які знаходяться в с. Стебні Верховинського району Івано-Франківської області. У встановлений законом шестимісячний строк він звернувся до державного нотаріуса Верховинської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно. У зв'язку з наведеним та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.01.2018 року просив визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку НОМЕР_2 загальною площею 40 кв. м та земельну ділянку площею 0,34 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,09 га для ведення сільського господарства, що розташовані в с. Стебні Верховинського району Івано-Франківської області, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвалою Верховинського районного суду від 10 жовтня 2017 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Стебнівську сільську раду Верховинського району Івано-Франківської області.

Рішенням Верховинського районного суду від 24 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стебнівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовлено за безпідставністю вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції безпідставно зазначив про те, що житловий будинок в с. Стебні, на 1/2 частину якого він просив визнати право власності в порядку спадкування після смерті батька, неодноразово змінював нумерацію і в результаті нумерація трансформувалася з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 та №17, оскільки жодними письмовими доказами, в тому числі і рішеннями сесії сільської ради дана обставина не підтверджена. Натомість ним долучено до матеріалів справи документи, а саме копію матеріалів інвентарної справи №139 по житловому будинку, де зазначається, що номер будинку 51.

Крім того, судом зазначено про те, що його померла матір ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 26.03.2001 року набула у власність житловий будинок НОМЕР_1, а тому він є приватною власність матері і права на спадкування у нього не виникло. Однак в судовому засіданні він неодноразово зазначав, що цей будинок має зовсім інший номер, і право власності в порядку спадкування після смерті батька він просить визнати на 1/2 частину житлового будинку НОМЕР_2.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

В засідання апеляційного суду апелянт не з'явився повторно, суду надіслав заяву, в якій повідомив, що перебуває за кордоном, просив слухання справи відкласти на червень місяць поточного року.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги не визнала, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просила в задоволенні скарги відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стебнівської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності апелянта та представника третьої особи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Довгополе Верховинського району Івано-Франківської області помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 4).

Згідно заповіту від 05.02.2010 року, посвідченого секретарем Довгопільської сільської ради Поп’юк М.В. (а. с. 8), ОСОБА_5 заповів своєму синові ОСОБА_3 все належне йому майно.

Позивач у встановленому законом порядку та строки звернувся до державного нотаріуса Верховинської районної державної нотаріальної контори Павлюка І.І. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_5, за якою відкрито та зареєстровано спадкову справу №50993732 (а. с. 9).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.08.2017 року (а. с. 10) ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність у спадкоємця документів, оформлених відповідно до чинного законодавства, що підтверджують право власності на спадкове майно.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання щодо складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5, позивачем не представлено суду жодних належних та допустимих доказів того, що на час смерті у власності ОСОБА_5 перебувало будь-яке нерухоме майно, в тому числі заявлене у позові, а тому підстав для задоволення позову немає.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батько позивача ОСОБА_5 з 27.10.1962 року по час смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (а. с. 6).

За час шлюбу дружиною покійного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 набувалося у власність нерухоме майно.

Зокрема, на підставі договору дарування від 26.03.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори Павлюком І.І. та зареєстрованого в реєстрі за №142 (а. с. 35), ОСОБА_6 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_6 на вказаний будинок зареєстровано 01.10.2012 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №35685596 від 01.10.2012 року (а. с. 36).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 25.05.2005 року, виданого на підставі рішення сесії Стебнівської сільської ради від 31.01.2002 року (а. с. 37), ОСОБА_6 набула у власність земельну ділянку в с. Стебні Верховинського району Івано-Франківської області загальною площею 0,02 га для індивідуального житлового будівництва.

Крім того, згідно державного акту на право приватної власності на землю від 14.11.1997 року, виданого на підставі рішення сесії Стебнівської сільської ради народних депутатів від 04.12.1993 року (а. с. 69), ОСОБА_6 передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,85 га на території Стебнівської сільської ради для обслуговування будівель та ведення підсобного господарства.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник третьої особи ствердила, що вказане нерухоме майно передавалося у власність ОСОБА_6 згідно договору дарування та в процесі безоплатної приватизації. При цьому вказала, що не зважаючи на різницю у номерах будинку у позовній заяві та в договорі дарування мова йде про одне і те саме нерухоме майно, нумерація якого змінювалася в процесі інвентаризації.

Суд першої інстанції, оцінивши такі докази та правильно застосувавши норми матеріального права, а саме положення ст. ст. 1216, 1218, ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, ст. 22 КпШС України, положень ст. ст. 6, 17 Земельного Кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян, затвердженого наказом Держкомзему №10 від 15.02.1993 року, в редакції чинній на час приватизації ОСОБА_6 земельних ділянок, обґрунтовано дійшов висновку про те, що все наведене вище нерухоме майно, набуте ОСОБА_6 у власність під час шлюбу з ОСОБА_5, було її особистою власністю та в об'єм спадкового майна ОСОБА_5 на час його смерті не входило.

Однак, при цьому поза увагою суду залишились твердження позивача про те, що у власності батьків був будинок за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується матеріалами інвентарної справи №139, власником якого записана ОСОБА_6

Суд першої інстанції правильно вказав на те, що технічний паспорт на будинок є технічним, а не правовстановлюючим документом.

Проте, в порушення положень ч. 5 ст. 263 ЦПК України суд не повно дослідив доводи позивача, обмежившись тільки поясненнями представника третьої особи про зміну нумерації будинку та трансформування його з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 та НОМЕР_3.

Суд першої інстанції, не виконавши при цьому вимоги п. п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо роз'яснення наслідків вчинення чи не вчинення процесуальних дій, та сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, не витребував та не дослідив первинні документи, в яких обліковувались господарства в с. Стебні, зокрема книги погосподарського обліку за період, в якому зазначено про зміну нумерації домогосподарства ОСОБА_6

В засідання апеляційного суду представник відповідача на заперечення доводів апелянта надала суду довідку Стебнівської сільської від 20.04.2018 року про те, що згідно перезакладки книг погосподарського обліку номер житлового будинку, що знаходиться в с. Стебні Верховинського району по вул. Центральна, який належав ОСОБА_6 на день її смерті, змінювався з НОМЕР_2 на НОМЕР_1 та НОМЕР_3.

На вимогу суду про надання в підтвердження даних довідки витягів з погосподарських книг, представник відповідача надала суду довідку Стебнівської сільської ради від 27 квітня 2018 року №52/02.2-18 про те, що житловий будинок, який вказаний в заповіті за НОМЕР_1 та будинок НОМЕР_3, що знаходиться в с. Стебні, присілок Центр є одним і тим же будинком і спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла ОСОБА_4. Будинок АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_9. Також представник відповідача надала копію рішення виконкому Стебнівської сільської ради №43 від 13.10.2015 року про присвоєння поштової адреси на житловий будинок в АДРЕСА_3, який належить ОСОБА_9.

Як ствердила в судовому засіданні представник відповідача, будинок, який успадкувала відповідач ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 і на даний час в ньому проживає, знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. В будинку АДРЕСА_3 проживає мама ОСОБА_4 - ОСОБА_9, яка є сестрою позивача.

З урахуванням пояснень представника відповідача про те, що наведені докази були надані їй сільською радою тільки 27 квітня 2018 року у зв'язку з тим, що погосподарські книги зберігаються не в сільській раді, а в архіві, та положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом такі докази прийняті.

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4, як особа, яка не успадкувала спірний будинок та не є його власником, не має відповідати за пред'явленим позовом, тобто є неналежним відповідачем.

В силу дії п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

З огляду на те, що позивачем пред'явлено позов до особи, яка не повинна відповідати за даним позовом, оскільки не є учасником спірних правовідносин та з урахуванням наведених норм процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року скасувати та постановити нове рішення.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стебнівська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Судді: Ясеновенко Л.В.

Томин О.О.

Повний текст постанови складено 08.05.2018 року