Постанова № 73851284, 07.05.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/10989/15-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 травня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.,

з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якої діє адвокат ОСОБА_3 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду, постановлене 16 травня 2017 року головуючим суддею Лемак О.В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4, де третьою особою без самостійних вимог є: ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -

встановив:

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося у суд з вказаним позовом, який мотивовано тим, що 18.04.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 132/1006-р та додаткову угоду до нього від 20.04.2006 року, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти на суму 9000 дол. США зі сплатою 11,8% річних на строк до 18.04.2021 року.

В забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором, 20.04.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №132/10/06-р відповідно до якого, остання взяла на себе зобов’язання щодо належного виконання Позичальником вказаного кредитного договору.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема і по кредитному договору №132/1006-р від 18.04.2006 року.

ОСОБА_2 порушила свої зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим банком направлялися вимоги боржнику та поручителю 10.08.2015 року та 11.08.2015 року про дострокове виконання зобов’язань, однак такі ними були проігноровані.

Станом на 31.07.2015 року заборгованість за кредитним договором становить суму 166270,84 грн., з якої: 140391,39 грн. – тіло кредиту та 25 879,46 грн. – заборгованість по відсоткам.

Зважаючи на викладене, позивач просив суд стягнути вказану заборгованість та судові витрати.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 травня 2017 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість в розмірі 166270,84 грн. та судові витрати в розмірі 2494,06 грн.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 11 грудня 2017 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду, залишено без задоволення.

ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на рішення суду, яка визнана 04.05.2018 року неподаною та повернута останній у зв’язку з не виконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Заперечуючи законність та обґрунтованість рішення суду, адвокат ОСОБА_3, який діє також в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що банком не надано доказів отримання ОСОБА_2 кредитних коштів та посилається на порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 9 Перехідних положень ЦПК України (тут і надалі в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що 18.04.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 132/1006-р та додаткову угоду до нього від 20.04.2006 року, відповідно до якого остання отримала кредитні кошти в сумі 9000 дол. США зі сплатою 11,8% річних на строк до 18.04.2021 року.

В забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за кредитним договором 20.04.2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №132/10/06-р відповідно до якого, остання взяла на себе зобов’язання щодо належного виконання Позичальником вказаного кредитного договору.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до акту прийому-передачі документації за Договором купівлі-продажу від 06.02.2012 року, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №132/1006-р від 18.04.2006 року (а.с.48).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №132/1006-р від 18.04.2006 року, ОСОБА_2 станом на 31.07.2015 року має заборгованість перед банком у сумі 7693,53 дол. США, що еквівалентно сумі 166270,84 грн., з яких: 6496,06 дол. США, що еквівалентно 140391,39 грн. – тіло кредиту та 1197,47 дол. США, що еквівалентно 25879,46 грн. – заборгованість по відсоткам (а.с.63).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з врахуванням вимог ст. 554 ЦК України, виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на нормах матеріального права, а розмір заборгованості підтверджується наданим розрахунком.

Згідно договору поруки № 132/10/06-Р від 20 квітня 2006 року ОСОБА_4 зобов?язалась перед Кредитором відповідати за виконання Позичальником усіх його зобов?язань у повному обсязі, які виникли з кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, додаткової угоди про встановлення ліміту овердрафту, які існують на час укладення, та можуть виникнути у майбутньому, (п.1.1.). Та пунктами 2.2., 2.3. даного договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Позичальником своїх зобов?язань за кредитними договорами, кредитор має право висунути свої вимоги безпосередньо до Поручителя, які є обов?язковими до виконання. Поручитель зобов?язаний виконати свої зобов?язання на користь Кредитора в термін визначений п.2.2.

Скориставшись своїм правом передбаченим в договорі Поруки № 132/10/06-Р від 20 квітня 2006 року ПАТ «Дельта Банк» і звернувся у суд з позовом безпосередньо до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості за невиконання ОСОБА_2 своїх зобов?язань за кредитними договорами та додаткових угод до кредитного договору.

Пред?явлення ПАТ «Дельта Банк» позову безпосередньо до ОСОБА_4 узгоджується як з нормами ч. 2 ст. 554, ч. 1 ст. 555 ЦК України так і умовами договору Поруки № 132/10/06-Р від 20 квітня 2006 року.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_4 може самостійно, а не тільки солідарно з Позичальником нести відповідальність за боргові зобов?язання, останнього.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта на відсутність доказів видачі ОСОБА_2 кредиту, оскільки, підписавши 25.02.2009 року з АКІБ «Укрсиббанк» додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору, ОСОБА_2 тим самим визнала наявність між нею та позивачем кредитних правовідносин, в тому числі й факт видачі їй кредитних коштів.

Також факт видачі ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується тим, що така здійснювала часткове погашення кредиту. Тобто, дані доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Не являється підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції й посилання апелянта на ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки апелянт жодним чином не обґрунтовує в чому полягає порушення банком вказаних ним норм при укладенні чи виконанні кредитного договору. При цьому, ОСОБА_2 не ставить питання про розірвання чи визнання недійсним кредитного договору з підстав, передбачених ст.ст. 11, 18, 22, 23 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Стосовно пояснень адвоката ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2, які полягають у тім, що начебто Додатковою угодою №1 від 01.04.2009 року до Кредитного договору №10304236000 від 18.04.2006 року збільшено обсяг відповідальності поручителя, та, що порука в такому випадку припинилась.

З такими поясненнями представника колегія суддів не погоджується за наступних доводів.

Дослідивши зміст апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що адвокат ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_2 не посилався у скарзі на такі доводи, які до того ж стосуються ОСОБА_4 як поручителя у спірних правовідносинах. А звідси, такі доводи суперечать вимогам ч.1 ст.13 і ч.1 ст.367 ЦПК України.

В апеляційному порядку не розглядається скарга ОСОБА_4, а тому, ОСОБА_2 не вправі посилатись на обставини, які стосуються безпосередньо ОСОБА_4, а не її, тим більше, що не уповноважена останньою діяти від її імені.

Зміни, які зазначені в Додатковій угоді №1 від 01.04.2009 року до Кредитного договору №10304236000 від 18.04.2006 року стосуються тільки перенесення строків виконання зобов?язань Позичальника зі сплати процентів за кредитним Договором, що були нараховані в період з 01.02. по 27.02.2009 р. на період з 01.03. по 10.03.2011 р., згідно умов кредитного Договору. Дані зміни, жодним чином не збільшують обсяг відповідальності ОСОБА_4, так-як такі є складовими помісячних платежів процентів за користування кредитними коштами, які все одно підлягали б сплаті за період з 01.02. по 27.02.2009 р., навіть і без укладення Додаткової угоди №1 від 01.04.2009 року. Та коли б такою Додатковою угодою збільшувався розмір процентів, які б підлягали сплаті за цей період, то тільки тоді були б підстави стверджувати, що має місце збільшення обсягу відповідальності поручителя, чого зроблено не було.

Крім цього, у п.2 Додаткової угоди №1 від 01.04.2009 року зазначено, що Позичальник зобов?язується докласти всіх необхідних зусиль, здійснити всі необхідні дії та укласти або забезпечити укладення відповідних договорів про внесення змін та/або додаткових угод до усіх договорів забезпечення, які були та/або будуть укладені у забезпечення виконання зобов?язань Позичальника за Договором щодо надання згоди осіб, які передали забезпечення за Договором на зміну зобов?язання, обумовлену підписанням цієї Додаткової угоди.

У випадку невиконання цього зобов?язання Позичальником протягом 30 календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди, Банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та/або визнати цю Додаткову угоду такою, що втратила чинність.

З наведеного слідує, що у разі невиконання Позичальником зобов?язань за цим наведеним пунктом Додаткової угоди, Банк набуде право дострокової вимоги кредитних коштів та/або визнання цієї Додаткової угоди такою, що втратила чинність. Тобто, Банк сам вирішує чи скористатись йому своїм правом чи ні бо це не є обов?язком. А також, може визнати дану Додаткову угоду такою, що втратила чинність, виходячи зі свого диспозитивного права.

Таким чином, Додаткова угода №1 від 01.04.2009 року до Кредитного договору №10304236000 від 18.04.2006 року не несе правових наслідків для поручителя, і у всякому разі не являється підставою для припинення поруки за такої обставини як збільшенні обсягу відповідальності поручителя.

Інших якихось доводів, які б мали правові наслідки для спірних правовідносин, апеляційна скарга не містить.

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а заочного рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якої діє адвокат ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 травня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді