Рішення № 7384991, 24.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/59024.11.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод тепло газової апаратури» До           Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

Простягнення 138289,52 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача не з’явились

Від відповідача           Боримський А.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»138289,52 грн. заборгованості за договором банківського рахунку № 000467 від 21.05.2008р.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 01.10.2009р.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський завод тепло газової апаратури»було укладено договір банківського рахунку №000467 від 21 травня 2008р.

Згідно п. 1.1. даного Договору, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №26006301000467 у гривні (980), відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, на підставі заяви Клієнта і наданих ним документів і здійснює розрахунково-касове обслуговування керуючись чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України і умовами Договору, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку відповідно до Тарифів Банку.

Згідно з п. 2.1. Договору розрахунки за Рахунком здійснюються у межах залишків коштів на Рахунку на підставі розрахункових документів, наданих ТзОВ "Львівський завод теплогазової апаратури" у Банк.

Видача Банком коштів на заробітну плату здійснюється відповідно до чинного законодавства (п. 2.6. Договору).

У п. 3.1.1. Договору зазначено, що Банк має право використовувати грошові кошти Позивача, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатись ними відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України.

Крім того, Банк зобов'язаний здійснювати платежі Позивача того ж дня на підставі наданих розрахункових документів, якщо вони надійшли в операційний час, та наступного робочого дня, якщо вони надійшли після закінчення операційного часу (п. 3.3.3. Договору).

Відповідно до п. 27.2. ст. 27 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки здійснюють переказ з кореспондентських рахунків інших банків - своїх клієнтів у межах залишку коштів на цих рахунках.

Пунктом 3.2.1. Договору ще раз підтверджено, що ТзОВ "Львівський завод теплогазової апаратури" має право розпоряджатись коштами на Рахунку за власним розсудом, за винятком випадків списання коштів, передбачених Договором та чинним законодавством України

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський завод теплогазової апаратури»було укладено договір банківського рахунку №000467 від 21 травня 2008р.

Згідно п. 1.1. даного Договору, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №26006301000467 у гривні (980), відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, на підставі заяви Клієнта і наданих ним документів і здійснює розрахунково-касове обслуговування керуючись чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України і умовами Договору, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку відповідно до Тарифів Банку.

Банк зобов'язаний здійснювати платежі Позивача того ж дня на підставі наданих розрахункових документів, якщо вони надійшли в операційний час, та наступного робочого дня, якщо вони надійшли після закінчення операційного часу (п. 3.3.3. Договору).

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України

- за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

- банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

- банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Пунктом 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України встановлено, що Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.».

Таким чином, Відповідач не перерахувавши грошові кошти Позивача, порушив зобов'язання за договором та прострочив його виконання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Пунктом 32.1. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк, що обслуговує платника несе перед платником відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до Закону та умов укладених між ними договорів.

Відповідно до 8.1, ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі –члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Дане положення також відображено у п.1.4 Постанови Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» №22 від 21.01.2004р., де визначено, що платіжне доручення-розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що умови договору не були виконані Відповідачем в повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення заборгованості та зобов’язання відповідача перерахувати на рахунок позивача залишок коштів у сумі 138289грн.52коп.підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог, оскільки стаття 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання Банком своїх зобов’язань за Договором.

Частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку Відповідача за Договором.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, ст..ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(03150, м. Київ, вул.. Фізкультури, 9, код ЄДРПОУ 16293211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод теплогазової апаратури»(79058, м. Львів, вул.. Газова, 30, код ЄДРПОУ 31362958) 138289 (сто тридцять вісім тисяч двісті вісімдесят дев’ять) грн.. 52 коп. заборгованості, 1383 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.

Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Дата підписання рішення: 25.12.2009р.