Постанова № 73849119, 04.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/285/2018(м)

221/5366/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2018 року

Єдиний унікальний номер 221/5366/17

Апеляційний суд Донецької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі представника ОСОБА_1,

на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 31 січня 2018 року, у складі судді Писанець Н.В., повний текст рішення виготовлено 05 лютого 2018 року,

у справі за позовом ОСОБА_2,

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі відокремленого підрозділу регіональна філія «Донецька залізниця», Управління виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування України в Донецькій області,

про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності та моральної шкоди,

В с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (далі – ПАТ «Укрзалізниця» або підприємство), Управління виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування України в Донецькій області (далі - ОСОБА_3), в якому просив стягнути з відповідачів суму допомоги по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності АГУ №226306 та АГД №453128 у розмірі 8558 грн. 41 коп., суму інфляційних втрат від невиплаченої допомоги у розмірі 661 грн., у відшкодування моральної шкоди 8500 грн.

У мотивування позову зазначав, що з 03 серпня 2016 року по 17 липня 2017 року знаходився у трудових відносинах з ПАТ «Українська залізниця», працював на посаді начальника сектору судових спорів та виконання судових рішень юридичного відділу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З 08 серпня 2016 року по 17 серпня 2016 року та з 17 січня 2017 року по 14 лютого 2017 року знаходився на лікарняному. В день звільнення 17 липня 2017 року позивач дізнався про не нарахування та не виплату йому допомоги по тимчасовій непрацездатності, не передачі ОСОБА_3 інформації відповідної заяви-розрахунку за зазначеними листами непрацездатності. Підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності немає. Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності за першим листком непрацездатності становить 1851 грн., за другим – 6707,41 грн. Через порушення зобов’язань відповідача стягненню також підлягає інфляційні втрати.

Своєчасне не надання допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідача призвели останнього до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав’язків і вимагає додаткових зусиль для організації життя, оскільки позивач був змушений придбавати дорогі ліки не маючи необхідних коштів, звертатися до знайомих та рідних за грошима в борг. Розмір моральної шкоди відповідач оцінює 8500 грн.

В ході розгляду справи позивач доповнив і уточнив свої вимоги, просив стягнути з відповідача ПАТ «Українська залізниця» на його користь суму коштів 8558 грн. 41 коп., що дорівнює розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, суму інфляційних втрат від невиплаченої допомоги 1098 грн. 30 коп., у відшкодування моральної шкоди 8500 грн. та вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 31 січня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу регіональна філія «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 8558,41 грн. – у рахунок відшкодування виплати за листами тимчасової непрацездатності АГУ №226306 та АГД №453128.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу регіональна філія «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 суму інфляційних втрат від невиплаченої грошової суми допомоги за листами тимчасової непрацездатності за весь час затримки оплати у розмірі – 1098,30 грн.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу регіональна філія «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 у відшкодування спричиненої моральної шкоди – 2000,00 грн.

Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог за необґрунтованістю.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу регіональна філія «Донецька залізниця» на користь держави судові витрати по сплаті державного мита пропорційно до задоволених вимог - в розмірі 1200 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, ПАТ «Українська залізниця», в особі представника ОСОБА_1, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з’ясування обставин справи, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема зазначало, що регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» розташована у м. Лимані. Виробничий підрозділ «дирекції», де на момент звільнення працював позивач та куди було здано листки непрацездатності, якими обґрунтовано позов , знаходиться у м. Донецьк. З 16 березня 2017 року відсутній зв'язок з виробничим підрозділом «Донецька залізниця залізничних перевезень», що унеможливлює передачу документів, зокрема лікарняних, які згідно із законодавством повинні бути підписані начальником дирекції та начальником фінансової служби. Надані позивачем докази є неналежними.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами заподіяння йому моральної шкоди та її розмір.

Відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача ПАТ «Українська залізниця», яке відповідно до положень ч.5 ст.130 ЦПК України, належним чином повідомлено про, дату час і місце судового розгляду, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за №813 (а.с.128). Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» – ОСОБА_1 направила заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення позивача ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, яка просила вирішити апеляційну скаргу на розсуд суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування виплати за листами тимчасової непрацездатності, суми інфляційних втрат від невиплаченої грошової суми допомоги за листами тимчасової непрацездатності за час затримки оплати з наступних підстав.

У відповідністю зі ст. 360 ЦПК України позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається на те, що відповідач ПАТ «Укрзалізниця» не виконало своїх обов’язків щодо нарахування та виплати йому допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання. Ним своєчасно були здані листи непрацездатності до бухгалтерії за місцем роботи і підстав для відмови у виплаті допомоги у відповідача не було. Листи непрацездатності неоформлені повністю саме внаслідок бездіяльності останнього, і були забрані ним у відповідача при звільненні з метою захисту порушеного права. Судом у повній мірі з’ясовано питання заподіяння позивачу моральної шкоди та визначено його розмір виходячи з засад розумності та справедливості.

В судовому засіданні позивач пояснив, що допомога по тимчасовій непрацездатності по двох листах непрацездатності не виплачена йому з вини відповідача ПАТ «Українська залізниця», оскільки останнє не виконало свій обов’язок, як роботодавця, з подання до робочого органу ОСОБА_3 заяви-розрахунку для надання йому матеріального забезпечення, порушив порядок надання матеріального забезпечення застрахованої особи та право позивача на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності. Судом було встановлено вину відповідача ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» в завданні позивачу матеріальної і моральної шкоди через порушення його законного права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності та правомірно стягнуто грошові кошти у рахунок відшкодування виплат за листками непрацездатності коштів в розумінні саме завданої шкоди позивачу.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що страхувальником позивача виступала регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», фінансування якої для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами ОСОБА_3. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами ОСОБА_3 є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» не направило до Лиманського міського відділення управління виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування України в Донецькій області, де страхувальник перебуває на обліку, заяву-розрахунок яка містила би спірні листи непрацездатності. Разом з тим, із нарахованих за цими листами непрацездатності сум, страхувальник здійснив сплату обов’язкових платежів. Провести виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання, починаючи з шостого дня непрацездатності, за рахунок власних коштів страхувальник не може, оскільки це страхові виплати і виплачуються за рахунок коштів ОСОБА_3, які перераховуються на спеціальний рахунок страхувальника і є цільовим платежем. Пояснила також, що позивач не позбавлений можливості отримати зазначену допомогу, оскільки страхувальник зареєстрований на території на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження, надав останньому листи непрацездатності.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2, з 03 серпня 2016 року по 17 липня 2017 року перебував із відповідачем ПАТ «Українська залізниця» в особі відокремленого підрозділу регіональна філія «Донецька залізниця» у трудових відносинах, працюючи на посаді начальника сектору судових спорів та виконання судових рішень, що підтверджується змістом його трудової книжки (а.с.14).

Під час роботи у структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень», він знаходився на лікарняному з 08.08.2016 року по 17.08.2016 року включно, що підтверджується листком непрацездатності серії АГУ № 226306, виданим Лікарською амбулаторією м.Волноваха №5 та з 17.01.2017 року по 14.02.2017 року включно, що підтверджується листком непрацездатності серії АДГ №453128, виданим Профілактичним закладом «Волноваська районна лікарня №1», що підтверджується наявними у матеріалах справи листами непрацездатності (а.с.15, 17).

Доводи позивача щодо передачі ним листків непрацездатності до бухгалтерії структурного підрозділу для здійснення оплати, підтверджуються відмітками відповідальних осіб та наявними розрахунками розміру виплат за ними на зворотній стороні листів непрацездатності (а.с.15,17 зворот).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обов’язок виплати допомоги у разі тимчасової непрацездатності лежить саме на підприємстві. Провини ОСОБА_3 у невиплаті допомоги не встановлено.

Виходячи зі ст. ст. 116, 117 КЗпП України суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимог щодо стягнення індексу інфляції.

Враховуючи характер, глибину душевних страждань позивача, і виходячи з засад розумності та справедливості, суд першої інстанції розмір моральної шкоди у 2000 грн.

З такими висновками апеляційний суд не може погодитись повністю виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ст. 255 КЗпП України види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням працівникам, а в деяких випадках і членам їх сімей, умови їх надання та розміри визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в редакції закону від 28 грудня 2014 року № 77-VШ (далі – Закон № 1105), страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону№ 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 20 Закону № 1105 передбачає виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як вид матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до положень ст. 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується ОСОБА_3 застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, законом встановлено обов’язок підприємства по оплаті плати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а з шостого дня та до відновлення працездатності – ОСОБА_3.

Згідно ст. 34 Закону № 1105 фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами ОСОБА_3 в порядку, встановленому правлінням ОСОБА_3.

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами ОСОБА_3 є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Робочі органи ОСОБА_3 здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від ОСОБА_3 страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу ОСОБА_3, що здійснив фінансування, протягом трьох робочих днів.

Страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів ОСОБА_3 соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

затверджено постановою правління ОСОБА_3 соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 26, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за N 111/18849 (далі – Порядок № 26).

Відповідно до п.п.5, 6, 8, 9 Порядку № 26 для отримання коштів ОСОБА_3 для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу ОСОБА_3 за місцем обліку в органі ОСОБА_3 або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства.

Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у

страхувальника, а другий подається до робочого органу ОСОБА_3.

Робочі органи ОСОБА_3 здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріальног забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону ( 2240-14 ).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_2 у частині стягнення виплати за листами непрацездатності у сумі 8558 грн. 41 коп. з підприємства за всі дні непрацездатності позивача.

Обов’язок роботодавця по сплаті належних особі сум, пов’язаних з тимчасовою втратою працездатності, виникає лише після перерахування даних сум на рахунок підприємства з відповідного відділення ОСОБА_3 соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, повинна бути виплачена ОСОБА_2 страхувальником, яким є ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональна філія «Донецька залізниця» після надходження з ОСОБА_3 фінансування, яке є цільовими коштами.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг (ст. 30 Закону № 1105).

Відповідно до положень ст. ст. 31, 32 Закону України № 1105 підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи та не заперечується представником ПАТ «Українська залізниця» в апеляційній скарзі, листи непрацездатності серія АГУ № 226306, серія АДГ № 453128, на ім’я ОСОБА_2 були своєчасно надані позивачем після виходу на роботу до структурного підрозділу та комісією із соціального страхування підприємства прийнято рішення про призначення матеріального забезпечення у розмірі 100 % за усі дні непрацездатності ( а.с.15, 17).

Відповідно до проведеного господарським відділом підприємства розрахунком з оплати лікарняного АГУ № 226306 ОСОБА_2 за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності з 08.08.2016 року по 12.08.2016 року нараховано 925 грн. 50 коп., за другим листом непрацездатності №АДГ 453128 за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності з 17.01.2017 року по 21.01.2017 року – 1156 грн. 45 коп. (а.с.15-17,19).

З урахуванням наведеного вище апеляційний суд приходить до висновку, що з відповідача ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональна Філія «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню допомога по тимчасовій непрацездатності за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності за двома листами непрацездатності 2081 грн. 95 коп. (925, 50 грн. + 1156,45 грн.).

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на листах непрацездатності підпису керівника структурного підрозділу роботодавця, головного бухгалтера та неможливості передачі листів непрацездатності з виробничого підрозділу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, до страхувальника з посиланням на те, що надані позивачем до матеріалів справи листи непрацездатності є неналежними доказами, є неспроможними.

Позивач після виходу на роботу своєчасно надав листи непрацездатності до бухгалтерії до структурного підрозділу, вони були відпрацьовані відповідними відділами відповідача та комісією з соціального страхування прийнято рішення про виплату ОСОБА_2 матеріального забезпечення.

Більш того, як вбачається з відповіді по запиту до ПФУ по застрахованій особі ОСОБА_2, страхувальником, а саме ПАТ «Українська залізниця, в особі регіональної філії «Донецька залізниця» перерахувалися обов’язкові платежі за нарахованими сумами допомоги по тимчасовій непрацездатності по вказаним вище листам непрацездатності (а.с. 144-149).

Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», на яке посилається відповідач в апеляційній скарзі як на підставу того, що роботодавець не мав зв’язку з виробничим підрозділом де працював позивач та не мав можливості виконати свій обов’язок з надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, введене в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 року, а листи непрацездатності позивачем були здані до введення його в дію – у серпня 2016 року та у лютому 2017 року.

Крім того вказане рішення РНБО стосується господарської діяльності та припинення переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення, а не трудових відносин сторін та матеріального забезпечення застрахованої особи.

Згідно абз. 3 ч.4 ст. 32 Закону № 1105 суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Оскільки позивачу з вини відповідача ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональна філія «Донецька залізниця» була несплачена допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, та з останнього на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню зазначена допомога за перші п’ять днів непрацездатності, зазначена сума допомоги підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат.

Індекс інфляції за час прострочення оплати листа непрацездатності АГУ № 226306, відповідно до заявлених позивачем позовних вимог з вересня 2016 року по грудень 2017 року, з урахуванням індексів інфляції у вказаний період за даними Державного комітету статистики України, становить 122,19 %. Сума інфляційних втрат допомоги по тимчасовій непрацездатності за вказаним листом непрацездатності, розмір якої за перші п’ять днів непрацездатності визначено у сумі 925 грн. 50 коп., становить 205 грн. 26 коп. (925,50 грн. х 122,19%) - 925,50 грн. = 205,26 грн.).

Індекс інфляції за час прострочення оплати листа непрацездатності АДГ № 453128, відповідно до заявлених позивачем позовних вимог з березня 2017 року по грудень 2017 року, з урахуванням індексів інфляції у вказаний період за даними Державного комітету статистики України, становить 111,32 %. Сума інфляційних втрат допомоги по тимчасовій непрацездатності за вказаним листом непрацездатності, розмір якої за перші п’ять днів непрацездатності визначено у сумі 1156 грн. 45 коп., становить 130 грн. 86 коп. (1156,45 грн. х 111,32%) -1156,45 грн. = 130,86 грн.).

Загальний розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 з відповідача ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» складає 336 грн. 12 коп. (205,26 грн. + 130,86 грн.).

Враховую те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування виплати за листами тимчасової непрацездатності, суми інфляційних втрат від невиплаченої грошової суми допомоги за листами тимчасової непрацездатності за час затримки оплати ухвалено з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення з ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця», на користь останнього допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання в сумі 2081 грн. 95 коп. та суму інфляційних втрат 336 грн. 12 коп.

Підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди апеляційний суд не вбачає.

При зверненні з позовом, ОСОБА_2 навів обґрунтування заподіяння йому моральної шкоди та визначив його розмір.

Підприємство, не виконало своїх обов’язків щодо звернення до ОСОБА_3 з питання фінансування його як страхувальника для надання матеріального забезпечення застрахованій особі ОСОБА_5, своєчасно не розрахувалось з останнім по виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності.

При звільненні позивача з роботи підприємство також не провело з ним остаточний розрахунок та не здійснило виплату за перші п’ять днів тимчасової непрацездатності, чим порушело трудові права позивача.

Розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням характеру, глибини душевних страждань позивача, та виходячи з засад розумності та справедливості.

З урахуванням часткового задоволення позову ОСОБА_2 підлягає зміні рішення в частині стягнення судового збору.

При звернення до суду з даними позовними вимогами до відповідачів, ОСОБА_2 сплатив судовий збір 640 грн. (а.с.1).

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення суми допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання з урахуванням інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 2418,07 грн. (2081,95 грн. + 336,12 грн.), що становить 25%, з відповідача ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональна філія «Донецька залізниця», на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору підлягає стягненню 160 грн.

Також з відповідача ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональна філія «Донецька залізниця», в дохід держави підлягає стягненню судовий збір 640 грн. за позовну вимогу про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яка не була оплачена позивачем при зверненні до суду.

Зазначений розмір судового збору підлягає стягненню на розрахунковий рахунок 31212206780015, код бюджетної класифікації доходів: 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, Банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37868870, отримувач: Артемівське УК /м.Артемівськ/22030101, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428 у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

При зверненні з апеляційною скаргою відповідачем ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональна філія «Донецька залізниця» сплачено судовий збір 1920 грн. (а.с.84, 98).

У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь ПАТ «Українська залізниця», в особі регіональна філія «Донецька залізниця» у відшкодування судового збору підлягає стягненню 720 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі представника ОСОБА_1, задовольнити частково.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 31 січня 2018 року в частині стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування виплати за листами тимчасової непрацездатності, суми інфляційних втрат від невиплаченої грошової суми допомоги за листами тимчасової непрацездатності за час затримки оплати скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі відокремленого підрозділу регіональна філія «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ ВП 40150216) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) допомогу по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання в сумі 2081 (дві тисячі вісімдесят одну) гривню 95 копійок, суму інфляційних втрат 336 (триста тридцять шість) гривень 12 копійок.

Це ж рішення в частині судового збору змінити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі відокремленого підрозділу регіональна філія «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору 160 гривень та в дохід держави 640 гривень на розрахунковий рахунок 31212206780015, код бюджетної класифікації доходів: 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, Банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 37868870, отримувач: Артемівське УК /м.Артемівськ/22030101, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 02891428 у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Рішення в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі відокремленого підрозділу регіональна філія «Донецька залізниця», у відшкодування судового збору, понесеного у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 720 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст складено 07 травня 2018 року.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: С.А.Зайцева

ОСОБА_6