Постанова № 73824408, 03.05.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/231/2018(м)

222/1330/17

Категорія 72 Головуючий у 1-й інстанції Подліпенець Є.О.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

03 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Мироненко І.П.

суддів: Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

секретаря Брежнєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області на рішення Володарського районного суду Донецької області, ухваленого 28 грудня 2017 року у смт. Нікольське (повний текст складений 02 січня 2018 року) у справі за заявою Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області, заінтересована особа: Відділ Держгеокадастру Нікольського району Донецької області про визнання спадщини відумерлою, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2017 року Тополинська сільська рада Нікольського району звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою посилаючись на те, що за життя ОСОБА_2, яка померла 26 жовтня 2010 року, на підставі державного акту на право власності на землю серії ДН №117426 належала земельна ділянка площею 5,74 га, кадастровий номер 1421787000:06:000:0964, розташована на території Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області. Спадкоємці за заповітом і за законом у померлої відсутні. На підставі ст.1277 ЦК України та ст.278 ЦПК України просив визнати земельну ділянку відумерлою спадщиною та передати у власність територіальній громаді с.Тополине Нікольського району Донецької області.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 28 грудня 2017 року заява Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі Тополинська сільська рада, в особі голови ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити заявлені вимоги. В обґрунтування вказує, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви послався на відсутність доказів факту смерті ОСОБА_2, при цьому, у порушення вимог ст.ст. 76-77, 79,80 ЦПК України, не прийняв до уваги лист Нікольського районного відділу державної РАЦС №2661/15.47-96 від 12 грудня 2017 р., у якому зазначено про наявність у державному реєстрі актів цивільного стану громадян актового запису про смерть №1462 від 29 жовтня 2017 року, складеного відділом державної РАЦС Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області на ОСОБА_2, яка померла 26 жовтня 2017 року. Надати копію актового запису про смерть не уявляється можливим у зв’язку зі зберіганням його на тимчасово непідконтрольній Україні території. Вважає, що таким чином РАЦС підтвердив суду належним, допустимим та достатнім доказом факт смерті померлої.

У відзиві на апеляційну скаргу представник заінтересованої особи ОСОБА_4, вказує, що повноваження сільських рад щодо розпорядження земельними ділянками, в тому числі отриманими у комунальну власність у процесі визнання земельних ділянок відумерлою спадщиною, врегульовано ЗК України. Відповідно до п. «в» ч.5 ст.83 ЗК України визначено, що територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно – за місцем його знаходження.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Згідно п.8, п.9 ч.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільно-процесуального кодексу України, в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-УІІІ, до утворення апеляційних суддів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої і апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Донецької області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, що ухвалив рішення, в порядку, передбаченому Цивільно-процесуальним кодексом України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-УІІІ.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення (а.с.73,74), в судове засідання не з’явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надавали.

Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія судів визнала неявку осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв’язку з цим, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна карга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано доказів підтвердження факту смерті померлої, а вжитими судом заходи отримати належні з цього приводу докази не представилось можливим.

Проте такого висновку суд першої інстанції дійшов передчасно.

Згідно ч.2,3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ст.ст. 1216-1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Згідно ст.ст. 334, 337 ЦПК України заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених ЦК України, подається до суду органом місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов’язковою участю заявника та з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Як встановлено судом ОСОБА_2 народилася 15 травня 1935 року у с.Юнком м.Єнакієво Донецької області, була зареєстрована та проживала на території Тополинської сільської ради з 28 квітня 1999 року по 14 грудня 2006 року, що підтверджується копією паспорту серія ВЕ 058508, виданого Володарським РВ УМВС України в Донецькій області 15 травня 2001 року та довідкою сільської ради № 890 від 27 листопада 2017 року (а.с.4, 22).

Відповідно до Держаного акту на право власності на землю серії ДН №117426 від 24 липня 2006 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,74 га, кадастровий номер 1421787000:06:000:0964, що розташована на території Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області (а.с.5).

Згідно листа Нікольського районного відділу державної РАЦС №2661/15.47-96 від 12 грудня 2017 року в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян наявний актовий запис про смерть №1462 від 29 жовтня 2010 року складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області, згідно якого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 26 жовтня 2010 року. Надати копію актового запису про смерть неможливо у зв’язку зі зберіганням його на тимчасово непідконтрольній території України (а.с.29).

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану визначені Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі Закон). Згідно ст.9 якого, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану – це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Відповідно до ст.12 Закону, внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, відділи державної реєстрації актів цивільного стану одночасно зі складанням актового запису про смерть у паперовому вигляді, вносять відомості про смерть осіб до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

На запит апеляційного суду Нікольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Донецькій області надав повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00019946719 щодо актового запису про смерть №1462 від 29 жовтня 2010 року, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області на ОСОБА_2

Згідно даного витягну ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Єнакієве, померла 26 жовтня 2010 року, у віці 75 років у місті Єнакієве Донецької області, про що 29 жовтня 2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції Донецької області зроблено актовий запис №1462, вилучено паспорт серія ВЕ 058508, виданий Володарським РВ УМВС України в Донецькій області 15 травня 2001 року.

Враховуючи наведені вимоги закону, наявність відомостей про смерть особи у Державному реєстрі актів цивільного стану, є підтвердженням факту смерті особи.

Відповідно до витягів зі Спадкового реєстру №49817184 та № 49817205 від 10 листопада 2017 року інформація про спадкові справи та заповіти у спадковому реєстрі після смерті ОСОБА_2, померлої 26 жовтня 2010 року, відсутня.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції не дотримався встановленого ст.264 ЦПК України порядку і принципу оцінки доказів як кожного окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися заявлені вимоги, не витребував, як це передбачено ч.2 ст.13 та ч.2 ст.294 ЦПК України, докази на їх підтвердження, не з'ясував усіх обставин справи та не надав їм належної правової оцінки, хоча їх з'ясування має суттєве значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви і визнання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2, у вигляді земельної ділянки, відумерлою і передання її у власність територіальної громаді, у зв’язку з чим апеляційна скарга Тополинської сільської ради підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області задовольнити.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 28 грудня 2017 року скасувати.

Заяву Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області задовольнити. Визнати спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1), яка померла 26 жовтня 2010 року, у вигляді земельної ділянки 5,74 га, кадастровий номер 1421787000:06:000:0964, розташованої на території Тополинської сільської ради Нікольського району Донецької області, відумерлою і передати її у власність територіальній громаді села Тополине Нікольського району Донецької області.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07 травня 2018 року.

Головуючий І.П. Мироненко

Судді: В.М. Барков

ОСОБА_5