Рішення № 7384808, 17.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/47717.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Техно–Аква ЛТД»

до Публічного акціонерного товариства «Національний кредит»

про стягнення 43888,39 грн., -

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача : Номінас К.В. (довіреність від №230 від 31.08.2008р.);

від відповідача : Сайко Ю.В. (довіреність №97 від 25.12.2008р.).

В судовому засіданні 17 грудня 2009 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково виробнича фірма «Техно –Аква ЛТД»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит», правонаступника Акціонерного комерційного банку «Національний кредит»(надалі –відповідач, Банк) про стягнення залишку коштів з поточного рахунку позивача в сумі - 43888,39 грн. В ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просить суд додатково стягнути з відповідача пеню –15887,59 грн., 3% річних в розмірі –931,00 грн., інфляційних витрат –2549,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не перерахований залишок коштів з рахунку позивача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що постановою правління Національного банку України (надалі - НБУ) № 439 від 19.12.2008 було призначено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому Банк повинен виконувати кредиторські вимоги по своїх зобов’язаннях лише після припинення дії мораторію.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2003 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Договір банківського рахунку № 5 (надалі - Договір), за умовами якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок та здійснює його розрахунково –касове обслуговування відповідно до вимог чинного законодавства України (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 Договору відповідач відкрив позивачу поточний рахунок №26002302210084 та надавав послуги, передбачені Договором та Додатками до Договору, а позивач здійснює оплату надаваних послуг у розмірі, строки та в порядку, передбачених Договором та Додатками до нього.

У відповідності до п. 2.3.1. Договору рахунок позивача закривається в Банку на підставі заяви Клієнта.

11 лютого 2009р. позивач звернувся до відповідача з заявою про закриття поточного рахунку № 26002302210084, в якій зазначалося розпорядження щодо перерахування залишку коштів на рахунку.

Вказана заява отримана відповідачем 11.02.2009, про що свідчить відмітка про присвоєння вхідного номеру 210 (копія в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, останнім не був закритий поточний рахунок позивача та не здійснено перерахування залишку коштів на ньому за призначенням, зазначеним у заяві про закриття рахунку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003р. за № 1172/8493, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (зокрема перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за ним рахунком день. У день закриття рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідач порушив зобов’язання щодо виконання розпорядження відповідача про закриття поточного рахунку та перерахування залишку коштів, які на ньому знаходяться в сумі 43888,39 грн., яке виразилося в поданій заяві про закриття рахунку від 05.02.2009р.

Враховуючи факт, що закриття рахунку на день винесення судом рішення не відбулося, а також той факт, що в порядку, визначеному законодавством, залишок грошових коштів на рахунку позивача в розмірі 43888,39 грн. не повернутий позивачу, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми залишку, а саме, в сумі 43888,39 грн.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 439 від 19.12.2008 року в ПАТ «Банк Національний кредит» призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 19.12.2008р. до 18.12.2009р. та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 19.12.2008 року до 18.06.2009 року.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Ні Закон України «Про банки і банківську діяльність», ні Постанова правління НБУ №439 від 19.12.2008 року не надають відповідачу права блокувати операції по поточним рахункам клієнтів.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Враховуючи те, що розмір пені за порушення зобов’язання по закриттю рахунку та перерахуванню залишку коштів не передбачений договором, а Законом не встановлений, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 15887,59 грн. - є необґрунтованими.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що законодавство України не відносить стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних до фінансових санкцій, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання щодо перерахування відповідачу залишку коштів на рахунку у зв’язку з його закриттям, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі – 931,00 грн., та втрат від інфляційних процесів –2549,41 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 43888,39 грн., а також 3480,41 грн. (три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 931,00 грн., втрат від інфляційних процесів в розмірі 2549, 41 грн.)

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 650,39 грн.(473,68 державного мита та 176,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»(ідентифікаційний код 20057663, адреса: м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Техно – Аква ЛТД» (ідентифікаційний код 20582866, адреса: Київська обл., Бориспільський район, с. Кийлів, вул. Дніпровська, 95, р 26006053111504, відкритий у КГРУ КБ «Приватбанк»м. Київ, МФО 321842) грошові кошти в сумі 47368,80 грн. (сорок сім тисяч триста шістдесят вісім гривень 80 копійок) та судові витрати в розмірі 650,39 грн. (шістсот п’ятдесят гривень 39 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М. Морозов

                               Дата підписання повного тексту рішення - 28.12.2009р.