Рішення № 7384683, 20.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/402 20.11.09

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

До Приватного підприємства «С.Т.М.»

Про стягнення 13 044,05 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1ФОП, ОСОБА_2- предст. (дов. № 29 від 10.09.2009 р.)

Від відповідача Доля В.О. - предст. (дов. б/н від 03.09.2009 р.)

Обставини справи:

23.07.09 р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «С.Т.М.»про стягнення грошових коштів у розмірі 13 044,05 грн. (7 039,10 грн. основний борг, 499,89 грн. 3% річних, 3 009,86 грн. збитки від інфляції, 2 495,20 грн. - пеня) через неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобовязань по оплаті за поставлений товар, а також про стягнення з відповідача судових витрат, в т. ч. адвокатські послуги у розмірі 3 120 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2009 р. прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 7/168-09 та призначено розгляд справи на 20.08.2009 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.08.2009 р. розгляд справи було відкладено на 10.09.2009 p. в з вязку із незявленням в судове засідання представників сторін.

В судовому засіданні 10.09.2009 р. представником відповідача подано відзив на позов відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначає, що основний борг відсутній, а штрафні санкції необґрунтовані.

Також, в судовому засіданні 10.09.2009 р. на виконання вимог ухвали суду від 20.08.2009 р. представником відповідача надано свідоцтво про державну реєстрацію, статутні документи, довідку про включення до ЄДРПОУ та довідку про взяття на облік як платника податків, з яких вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: 03055, м. Київ, вул. Старокиївська, 8/12, кв. 24.

В судовому засіданні 10.09.2009 р. оголошено перерву до 24.09.2009 р.

Зважуючи на ту обставину, що при порушенні справи № 7/168-09 Господарському суду Київської області не було відомо, що відповідач зареєстрований у м. Києві і дані обставини встановлено лише в процесі розгляду справи, судом вирішено надіслати матеріали справи № 7/168-09 за підсудністю до Господарського суду міста Києва, про що 24.09.2009 р. Господарським судом Київської області винесено відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2009 р. прийнято до розгляду справу Господарського суду Київської області № 7/168-09, присвоєно справі Господарського суду Київської області № 7/168-09 номер 12/402, розгляд справи № 12/402 призначено на 20.11.2009 р.

У відзиві на позовну заяву, відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що його заборгованість перед позивачем на дату подачі позовної заяви складала не 7039,1 грн., а 5000,9 грн. Саме ця заборгованість була сплачена відповідачем у повному обсязі (копії платіжних документів залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 20.11.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем був відвантажений відповідачеві товар на суму 34 561,00 грн.

Факт передачі товару підтверджується наступними документами: видаткова накладна № РН-0000040 від 01.07.2008 р.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Також статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставки позивачем товару по видатковим накладним та прийняття його відповідачем було укладено Договір поставки, за яким позивач зобов'язався передати відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти його та сплатити його вартість.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач свої зобовязання виконав частково, перерахував на рахунок позивача попередню оплату у розмірі 3478,90 грн.

13.08.2008 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повну оплату переданого товару до 15.09.2008 р.

У відповіді на вказану вимогу відповідач зобовязувався сплатити заборгованість до 01.10.2008 р. Однак, свої зобовязання щодо сплати не виконав.

29.05.2009 р. відповідачем, згідно накладної на повернення товару № 1/5 повернуто позивачу товар на суму 7543,00 грн.

Окрім того 16.07.2009 р. відповідачем сплачено на рахунок позивача 6500,00 грн., та 29.08.2009 р. 10000,00 грн.

Таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 7 039,10 грн.

Оскільки між сторонами не було укладено договору та не встановлено терміну проведення розрахунків, 13.08.2008 р. позивач направив відповідачеві повідомлення про встановлення терміну проведення розрахунків згідно ст. 530 ЦК України, в якому просив розрахуватись за поставлений товар до 15.09.2008 р.

Однак відповідачем у встановлений строк грошові кошти позивачу не сплачені.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 1500,00 грн. (29.07.2009 р.) та у розмірі 539,10 грн. (31.07.2009 р.).

У вересні 2009 р. відповідачем на рахунок позивача перераховано 5000,00 грн. (платіжні доручення № 308 від 01.09.2009 р., № 315 від 07.09.2009 р. та № 316 від 09.09.2009 р.).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем надано суду докази повної сплати основного боргу перед позивачем.

Таким чином, провадження у справі щодо стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 2495,20 грн. З цього приводу суд може зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з вищевказаного, обовязковою умовою застосування до відповідача господарських санкцій є встановлення цих санкцій у договорі чи законі.

Оскільки договір між сторонами не укладався, вимоги позивача щодо стягнення пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 499,89 грн., збитків від інфляції 3009,86 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 499,89 грн. та збитків від інфляції у розмірі 3 009,86 грн. підлягають задоволенню.

З метою стягнути заборгованість з відповідача, у встановленому законом порядку позивач звернувся за допомогою адвоката. Між позивачем та Адвокатом ОСОБА_4 був укладений договір про надання адвокатських послуг. Плата за Договором щодо надання юридичної допомоги та складання позовної заяви, а також консультацій з комерційних питань становить 3120,00 грн. Вказана сума була сплачена позивачем згідно прибуткового касового ордера № 1 (копія квитанції до прибуткового касового ордера залучена до матеріалів справи). Згідно ст. 44 ГПК України, оплата адвокатських послуг входить до складу судових витрат.

Як вбачається з акту приймання передачі виконаних робіт від 13.07.2009 р., послуги адвокатом надавались не тільки з питань ведення даної справи у суді, за таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката підлягає частковому задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то витрати повязані з оплатою адвокатських послуг, державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 202, 205, 526, 530, 625, 626, 629, 638, 639 ЦК України, ст. ст. 181, 193 ГК України, ст. ст. 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині стягнення основного боргу провадження по справі припинити у звязку з відсутністю предмету спору.

3.Стягнути з Приватного підприємства „С.Т.М." (03055, м. Київ, вул. Старокиївська, 8/12, кв. 24, п/р 2600628678001 в КГ РУ „Приватбанк” м. Київ, МФО 321842, код 31484402, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (02068, АДРЕСА_2, п/р НОМЕР_1 в ВАТ „Кредитпромбанк” в м. Києві, МФО НОМЕР_2, і.п.н.НОМЕР_3) 499 (чотириста девяносто девять) грн. 89 коп. - 3% річних, 3009 (три тисячі девять) грн. 86 коп. збитків від інфляції, 1 560 (одну тисячу пятсот шістдесят) грн. 00 коп. - витрат повязаних з оплатою адвокатських послуг, 102 (сто дві) грн.00 коп. державного мита та 315 (триста пятнадцять)грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

СуддяЛ.В.Прокопенко

Дата підписання 11.12.09 р.