Постанова № 73846560, 02.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/3219/17

Провадження № 22-ц/772/923/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 рокуСправа № 138/3219/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької областів складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Стадника І.М.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про забезпечення позову, постановлене суддею Цибульським О.Є. 21 лютого 2018 року, в м. Могилів-Подільський, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

20 грудня 2017 року ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області відкрито провадження у даній справі.

19 лютого 2018 року ОСОБА_4 звернувся з заявою про забезпечення позову в даній цивільній справі шляхом накладення заборони відповідачу - сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на знищення фруктових дерев, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 0522686800:01:000:0275, площею 2,6358 га, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.2017 за реєстровим №2-1542.

В обґрунтування заяви зазначає, що на належній йому земельній ділянці ним посаджено фруктовий сад, і відповідач по справі, маючи вільний доступ до користування землею, має можливість використовувати її на власний розсуд та знищити дані насадження. Тобто існує ймовірність того, що відповідач може вчинити дії, що утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення, яке буде прийняте судом за результатами розгляду цивільної справи.

21 лютого 2018 року ухвалою суду заяву ОСОБА_4 задоволено повністю та заборонено відповідачу - сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (код ЄДРПОУ 03731721, адреса: вул. Леніна, 2, с. Суботівка, Могилів-Подільського району Вінницької області) знищувати фруктові дерева, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 0522686800:01:000:0275, площею 2,6358 га, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, та належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.2017, за реєстровим №2-1542, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, (адреса: с. Суботівка, Могилів-Подільського району Вінницької області)

Не погоджуючись із постановленою ухвалою, СТОВ «Прогрес» подало апеляційну скаргу, в якій послалося на те, що судове рішення першої інстанції є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм процесуального права, тому просить скасувати ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року, а в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що 01 листопада 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі б/н. В подальшому, відповідачем було виявлено самовільну посадку фруктових дерев на орендовані ним земельній ділянці, що стало підставою для звернення до Могилів-Поділського ГУНП у Вінницькій області з відповідною заявою.

Висновком поліції встановлено, що ОСОБА_5 отримав дану земельну ділянку на підставі довіреності серії НМХ №157617 від 02 листопада 2017 року, що на думку відповідача є грубим порушенням ЗУ «Про оренду землі».

Також в апеляційній скарзі вказує, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було залишено поза увагою п.2.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №6 від 17 травня 2011 року, а саме суд першої інстанції не вказав в чому полягає ймовірність утруднення виконання або невиконання в майбутньому рішення суду про задоволення позову в разі невжиття таких заходів.

Крім того, на думку СТОВ «Прогрес», судом першої інстанції порушено ч.7 ст. 153 ЦПК України, а саме не зазначено жодних підстав для забезпечення позову.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали контрольного провадження, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись на ст. 149 ЦПК України, задовольняючи заяву про забезпечення позову, виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Апеляційний суд вважає, що такі висновки суду першої інстанції суперечать обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і настадії розгляду справи, якщо таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення судк..

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із контрольною провадження, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ОСОБА_3 заявлено позов до СТОВ «Прогрес», про визнання договору оренди земельної ділянки не дійсним

19 лютого 2018 року позивачем подано клопотання про забезпечення вказаного позову, у якому він просить вжити заходи для забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачу - сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на знищення фруктових дерев, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 0522686800:01:000:0275, площею 2,6358 га, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.2017 за реєстровим №2-1542.

Апеляційний суд, відповідно до вказаних вище вимог закону та їх роз’яснень, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам вважає, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову не було.

Заходи забезпечення позову, про вжиття яких просив позивач та які були вжиті судом першої інстанції жодним чином не стосуються предмету спору та не впливають на можливість виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Так, заборона на знищення фруктових дерев, жодним чином не стосується договору оренди землі укладеного між ОСОБА_3 та СТОВ «Пргрес» №б/н від 01 листопада 2017 року та не відноситься до спірного об’єкту, у зв’язку з чим не впиватиме на можливість виконання рішення суду.

Зважаючи на вказане, у суду першої інстанції підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову не було, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з постанолвенням нової про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» - задовольнити.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року – скасувати, та постановити нову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_2

Судді /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

Згідно з оригіналом.

Суддя Рибчинський В.П.