Постанова № 73846376, 08.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/1517/16-ц

Провадження № 22-ц/772/72/2018

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 рокуСправа № 140/1517/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача ОСОБА_2,

суддів Денишенко Т.О., Матківської М.В.,

за участі секретаря судового засіданняТорбасюк О.І.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Немирівського районного суду Вінницької області Слободяник Т.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 03 травня 2012 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб у відділі РАЦС Тетіївського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис №25.

Рішенням Немирівського районного суду від 04 липня 2016 року шлюб між ними розірвано.

Під час шлюбу ними було придбане майно, а саме автомобіль Chevrolet Cruze 1.8і 2012 року випуску державний номер НОМЕР_1 та системний блок (комп’ютер).

Крім того, із ОСОБА_3 стягувалися аліменти на утримання дитини від попереднього шлюбу, який під час подружнього життя не працював, а тому ОСОБА_4 яка працювала, сплачувала за свого чоловіка на користь стягувача аліменти та за період їх спільного проживання виплатила 14820,20 гривень.

Оскільки відповідач, після фактично припиненого подружнього проживання, не виявив бажання здійснити поділ спільно нажитого майна, змінив місце проживання, просила стягнути з нього на її користь грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини вартості майна, що є спільною власністю подружжя, а саме 150000 гривень вартості 1/2 автомобіля Chevrolet Cruze 1.8і кузов KLIJA6859 DK009550 державний номер НОМЕР_1 2012 року випуску, 2250 гривень вартості 1/2 системного блока, суму сплачених нею аліментів в розмірі 14820 гривень 20 копійок.

Заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року позов задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому оскільки автомобіль та системний блок є неподільними речами та знаходяться у відповідача, половина їхньої вартості підлягає стягненню в рахунок компенсації 1/2 їх частки на користь позивача. При цьому суд вважав підставними вимоги щодо стягнення сплачених сум аліментів, поскільки їх сплата на прізвище Костюк підтверджена квитанціями поштового зв’язку і дана вимога відповідачем через його неявку не спростована.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та увалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно визначився з розміром грошової компенсації 1/2 частки вартості спірного автомобіля, не визначено реальну вартість майна, яке підлягає поділу, не одержано обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок. Крім того, в частині позовних вимог про стягнення аліментів зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки їх погашення він здійснював особисто через відділення поштового зв'язку за власні кошти.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п.8 ч.1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 травня 2012 року по 04 липня 2016 року.

Під час шлюбу сторонами придбано спірне майно, а саме автомобіль Chevrolet Cruze 1.8і 2012 року випуску державний номер НОМЕР_1 та системний блок (комп’ютер).

Зазначені обставини сторонами визнаються, а тому доказуванню не підлягають.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частина четверта статті 71 СК України).

Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.

Положення цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно із частиною п’ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного суду України роз’яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п’ятої статті 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, в разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п’ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Зазначене узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України по справі №6-2811цс15 30 березня 2016 року.

Відповідно до висновку експерта № 3 від 13 березня 2018 року, у експертизі проведеній згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2018 року, ринкова вартість автомобіля НОМЕР_2 з ПДВ становить 209919 грн. 83 коп.

При цьому, питання про ринкову вартість системного блоку (комп’ютера) в ході розгляду справи її учасниками не ставилось, відповідного клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи ними не заявлялось.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 погодився на виплату ОСОБА_4 1/2 частки вартості автомобіля Chevrolet Cruze 1.8і 2012 року випуску державний номер НОМЕР_1, визначеної згідно висновку експерта та вказав, що має намір внести відповідну суму коштів на депозитний рахунок суду, в зв'язку з чим під час розгляду справи неодноразово оголошувались перерви.

Однак, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання призначене на 03 травня 2018 року ОСОБА_3 не з'явився, доказів про внесення зазначених коштів на депозитний рахунок суду не надав.

Разом з тим, у запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначила, що не погоджується з вартістю автомобіля, який визначений експертом за результатами проведення автотоварознавчої експертизи і вважає вірною його оцінку, вказаною нею на момент пред’явлення позову, яку також взяв до уваги суд першої інстанції під час ухвалення рішення.

Беручи до уваги те, що спірне майно, а саме автомобіль вважається неподільною річчю, враховуючи той факт, що сторони не дійшли згоди з приводу розміру компенсації на користь іншого і така компенсація не вносилась на депозитний рахунок суду, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з одного співвласника на користь другого грошову компенсацію вартості у спільному майні подружжя, а поділ автомобіля можливий лише шляхом визнання за ними ідеальних часток в цьому майні без його реального поділу із залишенням такого майна у спільній частковій власності сторін.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача компенсації 1/2 частки вартості системного блоку, а також сплачених позивачем аліментів слід зазначити наступне.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження позовних вимог щодо придбання системного блоку за 4500 грн., до позовної заяви позивачем було додано товарний чек № 4 від 20 жовтня 2012 року, який не містить відомостей для його ідентифікації (марка, модель, номер, тощо) та щодо особи, яка його придбала. Крім того, за твердженнями відповідача вказаний системний блок ними було придбано за 4380 грн.

Також, не містять відомостей щодо особи, яка здійснила перерахунок і призначення платежу квитанції надані позивачем у підтвердження сплати ОСОБА_4 аліментів замість ОСОБА_3

За таких обставин, зазначені документи не є належними доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України на підтвердження придбання у шлюбі системного блоку та сплати ОСОБА_4 аліментів замість ОСОБА_3 Інших доказів на підтвердження зазначеного позивачем не надано, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, з урахуванням положень ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року скасуванню з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення порзовної заяви та апеляційної скарги, судовий збір, сплачений сплачений учасниками справи за їх подання підлягає розподілу між ними пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити частково.

У порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_3 у приватну власність 1/2 ідеальну частку автомобіля Chevrolet Cruze 1.8і 2012 року випуску державний номер НОМЕР_1.

У порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_4 у приватну власність 1/2 ідеальну частку автомобіля Chevrolet Cruze 1.8і 2012 року випуску державний номер НОМЕР_1.

Залишити автомобіль Chevrolet Cruze 1.8і 2012 року випуску державний номер НОМЕР_1 у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1499,84 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 187,40 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 травня 2018 року.

Суддя-доповідач:

Судді: