Рішення № 7384585, 25.12.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/66425.12.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «То-Нар»

до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: Головко І.І. (довіреність № 1/215 від 06.11.2009р.);

В судовому засіданні 25.12.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «То-Нар»(надалі ТОВ НВП «То-Нар», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Завод Ленінська кузня»(надалі ВАТ «Завод «Ленінська кузня», відповідач) суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 82771, 97 грн., суми штрафних санкцій (пені) в розмірі 6911, 13 грн., суми 3% річних в розмірі 872, 98 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором на поставку продукції № 004-09/92-09 від 19.02.2009 року не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені, інфляційних збитків, 3% річних.

Відповідач надав відзив на позов у якому зазначив про безпідставність заявлених вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у нарахованих позивачем сумах, оскільки в періоді за який здійснено нарахування прострочення сплати боргу не допускалось. Вимоги в частині стягнення суми основного боргу підприємством не заперечувались.

Позивач в судове засідання не з’явився, однак заяв щодо відмови від позову судом не отримувалось, а докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2009р. між ТОВ НВП «То-Нар»та ВАТ «Завод «Ленінська кузня»»укладено договір на поставку продукції № 004-09/92-09 згідно з яким постачальник (позивач) зобов’язувався виготовити та поставити, а покупець оплатити і прийняти такелажну продукцію у відповідності до специфікації.

За умовами договору (п. 1.2, 3.5, 4.3) розгорнутий асортимент товару вказується в специфікації що є додатком до договору та являється невід’ємною його частиною; поставка товару здійснюється партією згідно специфікації; сума договору указана в специфікації до договору.

У специфікації до договору сторони погодили найменування, кількість та вартість товару до поставки за договором на загальну суму 80832 грн..

Поставка товару з приводу оплати якого виник спір у даній справі підтверджується накладною № 0045 від 01.04.2009р. на суму 80832 грн., яка у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи та саме такою підтверджено виконання договірних зобов’язань позивачем.

Відповідно до п.11.1 договору, договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2009р.. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійсненої поставки товару з приводу оплати якого виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим зазначена у позовній заяві накладна свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено, у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем складає 80 832 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умови платежу за укладеним договором сторони погодили у розділі 5, згідно з п. 5.1 якого форма розрахунків за товар –100% попередня оплата.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв’язку з відсутністю оплати переданого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. 125 від 12.08.2009р. у якій просив перерахувати суму боргу що утворилась через несплату за поставлений товар разом з нарахованими штрафними санкціями. Претензія з вимогою про сплату боргу направлена відповідачу 13.08.2009р., що підтверджується поштовим чеком № 5962 від 13.08.2009р. з описом-вкладенням до цінного листа, які в належним чином засвідчених копіях містяться у матеріалах справи. Строк виконання зобов’язання щодо оплати вказаної у претензії суми боргу є таким що настав 20.08.2009р..

Сума заборгованості в розмірі 80 832 грн. відповідачем не погашена, доказів зворотнього на вимоги суду (ухвала від 12.11.2009р.) не представлено та враховуючи відсутність доказів повної сплати боргу станом на час розгляду справи, непогашення заборгованості відповідачем, яка складає 80 832 грн., вимоги про стягнення вказаної суми підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 9.2 Договору № 004-09/92-09 від 19.02.2009р. за прострочку оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми штрафних санкцій в розмірі 6911, 13 грн. пені, також 1939, 97 грн. інфляційних збитків та 872, 98 грн. 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки право вимоги щодо оплати поставленого на користь відповідача товару позивачем було реалізовано 13.08.2009р. з надісланням претензії з вимогою про оплату поставленого товару, відповідно починаючи з 21.08.2009р. (семиденний строк від дня звернення з вимогою) наявним є факт порушення строків оплати товару з яким закон пов’язує нарахування штрафних санкцій, зокрема у вигляді пен, інфляційних збитків, трьох процентів річних.

Враховуючи, що суд при прийнятті рішення обмежений заявленими позовними вимогами, предметом позову, а позивач просить стягнути з відповідача суми пені, інфляційних збитків та 3% річних розрахованих за період прострочення з 02.04.2009р. по 14.08.2009р. в якому, як встановлено вище, відповідачем прострочення не допускалось, вимоги про стягнення з відповідача нарахованих сум пені, інфляційних збитків та трьох відсотків річних є безпідставними.

Заявлені позовні вимоги про стягнення суми боргу за поставлений товар згідно накладної № 0045 від 01.04.2009р. відповідачем визнані, а факту прострочення в періоді за який здійснено нарахування штрафних санкцій матеріали справи не підтверджують, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 905, 56 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1015, 98 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»(04176, м. Київ, вул. Електриків 26, р/р 26043310000004 в АКБ «Мрія»м. Київ, МФО 321767, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 14312364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «То-Нар»(54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська 12, оф. 2, р/р 26001612911 в МФ ВАТ «МТБ»МФО 326784, ідент. код 13851544) 80832 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот тридцять дві гривні) основного боргу, 1015, 98 грн. (одну тисячу п'ятнадцять гривень 98 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 28.12.2009