Рішення № 73845633, 25.04.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1771/18

2/212/1431/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Чорного І.Я.

за участі секретаря судового засідання: Водоп`янової Ю.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в залі судового засідання м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

в березні 2018 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що 17 червня 1996 року у 04:30 год. на залізничній колії № 22, залізничного цеху № 1, станції «Леніна - Промислова» управління залізничного транспорту Виробничого об’єднання «Кривбасруда» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», під час виконання трудових обов’язків укладача потягів загинув його батько - ОСОБА_5.

Відповідно до матеріалів розслідування, зокрема акту форми Н-1 про нещасний випадок № 5 від 28 червня 1996 року нещасний випадок на виробництві, під час якого загинув ОСОБА_5 стався внаслідок відсутності контролю за безпечним веденням робіт в зміні особами технічного нагляду залізничного цеху № 1.

Згідно з п.13 акту форми Н-1 про нещасний випадок № 5 від 28 червня 1996 року особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, крім загиблого ОСОБА_5 були визнані черговий по станції залізничного цеху № 1 ОСОБА_6, заступник начальника залізничного цеху № 1 ОСОБА_7 та начальник залізничного цеху № 1 ОСОБА_8

Внаслідок смерті батька Позивачу завдано моральної шкоди, так як він втратив рідну йому людину, якого дуже любив. Смерть батька призвела до того, що Позивач зазнав сильного нервового потрясіння, до теперішнього часу постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають його навіть до теперішнього часу. Після смерті батька Позивач у справі, якому виповнилось лише 6 років, залишився без батьківського піклування та матеріальної підтримки, оскільки заробіток батька був основним джерелом доходу їх сім’ї. Неспроможність у повній мірі задовольняти свої нагальні життєві потреби, обмеження у здобутті вищої освіти завдали Позивачу додаткових моральних переживань. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві у розмірі 176 000,00 грн..

В судове засідання позивач не зявився.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовільнити, з підстав, що вказані в позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" ОСОБА_2 проти позову заперечувала у повному обсязі, посилаючись на підстави, що зазначенні в запереченнях проти позову, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, вислухавши представника сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На час виникнення спірних правовідносин (17.06.1996 року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.

Саме застосування цих Правил і перелік осіб, що мають право на відшкодування шкоди після смерті потерпілого, зазначені у ст. 456 ЦК УРСР. Перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди також перелічений у п. 8 Правил.

Як роз’яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду (п.5).

З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли з червня 1996 року, коли з ОСОБА_5 – батьком позивача стався нещасний випадок, в результаті якого він помер.

На той час діяли норми статті 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), як передбачала відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач ОСОБА_3 народився 07 червня 1990 року. Батьками в свідоцтві про народження записані ОСОБА_5 та ОСОБА_9, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії VІ-КИ № 314194.

За життя ОСОБА_5 працював на Виробничому об’єднанні «Кривбасруда» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».

17 червня 1996 року у 04:30 год. на залізничній колії № 22, залізничного цеху № 1, станції «Леніна - Промислова» управління залізничного транспорту Виробничого об’єднання «Кривбасруда», під час виконання трудових обов’язків укладача потягів загинув ОСОБА_5, про що підприємством складений акт № 5 від 28.06.1996 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що смертю ОСОБА_5 при виконанні трудових обов'язків в результаті нещасного випадку, його сину – позивачу по справі, завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1 ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди – не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові № 6-156цс14 від 24 грудня 2014 року.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, а також з того, що з часу смерті батька позивача пройшло двадцять три роки, з урахуванням того, що потерпілого також було визнано винним у настанні нещасного випадку та враховуючи принцип розумності і справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача 80000 грн.

Посилання представника відповідача на п. 13 Акту форми Н-1 "Про нещасний випадок на виробництві" від 28.06.1996 року в якому встановлена також вина батька позивача ОСОБА_3 у настанні нещасного випадку не може бути, на думку суду, підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки дана обставина не виключає по суті факту завдання позивачу моральної шкоди внаслідок загибелі його батька.

Отже, виходячи з викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 76, 83, 95, 133, 141, 259, 265 – 268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева 1А ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду завдану смертю батька на виробництві, в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов’язкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_4 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029 Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева 1А ЄДРПОУ 00191307) на користь держави – судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 03 травня 2018 року.

Суддя: І. Я. Чорний