Постанова № 73843960, 25.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 521/14180/17

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Сегеда О.М. Час і місце ухвалення: 16:11, 15.11.2017р., м.Одеса Дата виготовлення повного тексту: 15.11.2017р. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів : Осіпова Ю.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

05.09.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним протокол Одеської митниці ДФС про порушення митних правил №0625/50009/16 за ознаками ст.485 МК України від 11.05.2016 року; визнати протиправною та скасувати постанову Одеської митниці ДФС про порушення митних правил №0625/50009/16 від 13 липня 2016 року; закрити провадження відносно позивача в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 15.11.2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 24.11.2017 року подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та не повне з’ясування судом обставин справи.

Апелянт наголошує, що його протиправно притягнуто до відповідальності за порушення митних правил, оскільки він, у розумінні Митного кодексу України, є нерезидентом, так як проживає за межами території України, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

У зв'язку з викладеним, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 15.11.2017 року та прийняття нової - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Колегія суддів з матеріалів справи вбачає та сторонами не заперечується, що постановою т.в.о. начальника Одеської митниці ДФС ОСОБА_3 в справі про порушення митних правил № 0625/50009/16 від 13 липня 2016 року ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, яке виразилось в тому, що позивач, будучи резидентом України, 24 лютого 2016 року при тимчасовому ввезенні на митну територію України автомобіля НОМЕР_1 кузов №KMHSH81WP6U078235, країна реєстрації ОСОБА_4 ОСОБА_5, з метою ухилення від сплати митних платежів, заявив органу доходів та зборів України, що він є нерезидентом. Сума митних платежів, що підлягала б сплаті при ввезенні вказаного автомобіля резидентом України, складає 244 767,91 грн. У зв’язку з цим, вказаною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 734 303,73 грн. (а.с.64-66).

Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду про її скасування.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що при перетині митного кордону, позивачем умисно було подано при митному оформленні паспорт громадянина ОСОБА_5 з метою уникнення сплати митних платежів, за наявності у нього паспорта громадянина України – тобто, статусу резидента України, чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) встановлено, що питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ч.1 ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Частиною першою статті 495 МК України встановлено, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, серед іншого: протоколом про порушення митних правил, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді.

За фактом порушення ОСОБА_2 митних правил за ознаками ст. 485 МК України старшим державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста "Роздільна" Одеської митниці ДФС ОСОБА_6 складено протокол про порушення митних правил №0625/50009/16 від 11.05.2016 року, в якому зазначено, що 1 травня 2016 року о 18 год.00 хв. в зону митного контролю міжнародного автомобільного пункту пропуску «Кучурган-Первомайськ» відділу митного оформлення №1 митного поста «Роздільна» Одеської митниці ДФС в напрямку України до ОСОБА_5 на канал руху «зелений коридор» в пішому порядку слідував громадянин ОСОБА_2, паспорт громадянина України КМ 983971 виданий 21 грудня 2015 року Роздільнянським РС ГУ ДМС України в Одеській області. 24.02.2016 року громадянин України ОСОБА_2, як на підставу для ввезення транспортного засобу особистого користування «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_2, країна реєстрації - ОСОБА_5 (ПМР) в режимі «тимчасове ввезення», надав паспорт громадянина ОСОБА_5 А25160440, виданий 04.09.2012 року, орган видачі 25, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу С0325951 від 08.09.2015 року, згідно якого власником транспортного засобу є позивач, та заявив про місце постійного проживання на території ОСОБА_5 за адресою: Слободзейський район, м. Первомайськ, вул. Садова, 20/34.

Після завершення митного оформлення транспортного засобу, який переміщувався на «в’їзд в Україну» громадянином України ОСОБА_2, посадовими особами ВМО і митного поста «Роздільна» було отримано лист Управління боротьби з митними правопорушеннями Одеської митниці ДФС від 31.03.2016 року №2461/15-70-26-09 щодо опрацювання матеріалів з кримінального провадження, за інформацією якого встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 30.01 2013 року за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Слобідка, вул. Центральна, 8 по паспорту громадянина України КМ 983971 виданий 21.12.2015 року Роздільнянським РС ГУ ДМС України в Одеської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3.

З огляду на зазначене, відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_7, не заявив точних відомостей про місце постійного проживання та не надав паспортний документ (КМ 983971 виданий 21.12.2015 року Роздільнянським РС ГУ ДМС України в Одеської області) для підтвердження свого резидентського статусу, чим вчинив противоправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів під час ввезення транспортного засобу особистого користування марки «HYUNDAI SANTA FE», р/н НОМЕР_2, країна реєстрації - ОСОБА_5 (ПМР) на митну територію України.

Зазначені дії кваліфіковані митним органом як порушення митних правил, зокрема, ст.485 МК України, у зв’язку з чим постановою т.в.о. заступника начальника Одеської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_3 в справі про порушення митних правил №0625/50009/16 від 13.07.2016 року ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 734 303,73 грн.

Відповідно до ст. 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України регламентується ст. 380 МК України.

Частинами 1, 2 ст. 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об'єктом оподаткування митними платежами.

В свою чергу, для громадян-резидентів зазначеною статтею передбачено інші умови ввезення транспортних засобів особистого користування.

Так, згідно ч. 3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов’язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х цього Кодексу.

Статтею 292 МК України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення, зокрема, ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та підлягають реекспорту до завершення встановленого строку.

Відповідно до ст.30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Стаття 485 МК України визначає правопорушенням дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Таким чином, необхідність сплати особою, при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування, митних платежів або звільненні від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом.

При подачі митної декларації позивачем було заявлено, що він є нерезидентом України.

Статтею 4 Митного кодексу України визначено, що нерезиденти - це фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України. Резиденти - фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Таким чином, одним з основоположних критеріїв визначення особи резидентом чи нерезидентом, у розумінні Митного кодексу України, є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як і громадянин України, так і громадянин іншої держави.

В свою чергу, якщо особа має постійне місце проживання за межами України, проте центр її життєвих інтересів знаходиться в Україні, то така особа набуває статусу резидента, оскільки з Україною вона має більш тісні особисті чи економічні зв'язки.

Центр життєвих інтересів особи визначається виходячи з рівня особистих та економічних зв’язків (відносин) особи з державою. До особистих відносин входить: сім’я та соціальні відносини, політична, культурна чи інша активність, до економічних – місце здійснення підприємницької діяльності, місце, з якого здійснюється управління власним майном. Тому при визначенні центру життєвих інтересів необхідно враховувати всі наявні відомості стосовно особистих та економічних зв'язків особи.

Позивачем надано до суду першої інстанції довідку №01-15/46 від 22.03.2017р. муніципального дошкільного освітнього закладу "Дитячий садок "Калинонька" відповідно до якої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, відвідує І молодшу групу МДОЗ "Дитячий садок "Калинонька" Слободзейського району м. Первомайськ з 27.07.2016 року. (а.с. 69)

Також, надано довідку №58 від 22.03.2017р. Первомайської загальноосвітньої школи №1, відповідно до якої ОСОБА_9 є учнем 3 класу. Вказана довідка видана на основі списків учнів вказаної школи та на основі наказу №1 від 01.09.2016 року "Про формування класів". (а.с. 70)

Надаючи оцінку вказаним довідкам, колегія суддів звертає увагу, що відомості, які в них зазначені, мали місце після 24.02.2016 року, тобто після вчинення позивачем інкримінуємого адміністративного правопорушення.

Крім того, позивачем надано довідку №01-14/407 від 22.03.2017 Адміністративно-територіального управління м. Первомайськ Слободзейського району ОСОБА_5 відповідно до якої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою: ОСОБА_5 (ПМР), АДРЕСА_1 разом з родиною. Склад родини: дружина - ОСОБА_10, сини - ОСОБА_9, ОСОБА_8. (а.с 69)

Відповідно до довідки №57 від 22.03.2017р. Старостинської сільської ради Роздільнянського району Одеської області ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, однак фактично там не проживає.

Надаючи оцінку вказаним довідкам, колегія суддів звертає увагу, що з них неможливо встановити з якого часу позивач проживає за адресою: ОСОБА_5 (ПМР), АДРЕСА_2 та з якого часу не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Тобто, з наданих позивачем доказів колегія суддів не має змоги достеменно встановити, що позивач є нерезедентом України у розумінні МК України.

Разом з тим, реєстрація осіб, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Колегія суддів, для повного та всебічного розгляду справи та встановлення об'єктивних обставин по справі, витребувала у Державної прикордонної служби України відомості про перетин державного кордону України за період з 22.03.2013 року по 24.02.2016 року:

Sevcenko Alexandr, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт ОСОБА_4 ОСОБА_5 А25160440, виданий 04.09.2012 року органом 25;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України КМ 983971.

З наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відомостей вбачається, що з 26.03.2013 року по 24.02.2016 року громадянин ОСОБА_4 ОСОБА_5 Sevcenko Alexandr, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетнув кордон у напрямках в'їзд-виїзд 1126 разів, громадянин України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - 1 раз. (а.с.157-165)

Вказане свідчить про те, що центр життєвих інтересів позивача знаходиться в Україні, оскільки у період з 26.03.2013 року по 24.02.2016 року ОСОБА_2 проводив на території України понад 183 дні на рік.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 293 МК України обов'язок зі сплати митних платежів у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, покладено на осіб, відповідальних за дотримання митного режиму.

Згідно ст.4 МК України ввезення товарів,транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку; дозвіл органу доходів і зборів - надання особі органом доходів і зборів усно, письмово (паперовим або електронним документом) чи шляхом проставляння відбитка особистої номерної печатки на супровідних документах (деклараціях, відомостях) права на вчинення певних дій.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Статтею 277 МК України передбачено, що об'єктами оподаткування митом є: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу, а також розділів V та VI Податкового кодексу України;

Як слідує із матеріалів справи про порушення митних правил, зазначений транспортний засіб було ввезено на митну територію України по "зеленому коридору".

Відповідно до статті 366 МК України діє двоканальна система митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, тобто спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор") призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Проте, звільнення від подання письмової митної декларації не нівелює обов'язок особи дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до ст.292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України: при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Згідно із ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Статтею 30 Податкового кодексу України передбачено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Таким чином, самостійно визначивши спрощений порядок проходження митного контролю "зелений коридор" без письмового декларування та без сплати митних платежів, позивач умисно вчинив дії, що мали наслідком ухилення від сплати митних платежів за ввезення на територію України автомобіля НОМЕР_4.

Отже, позивач неправомірно користувався зазначеним вище автомобілем, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, а тому вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач дійсно вчинив дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів.

Стосовно тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки на 6 ст. абз. 10 оскаржуваної постанови зазначено, що "використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою, якою такий транспортний засіб ввезено, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги", то колегія суддів зазначає, що судом дійсно зазначено вказане обґрунтування в оскаржуваній постанові, проте висновків суду воно не спростовує та не може бути підставою для скасування правильного судового рішення.

Крім того, апелянт зазначив, що ним було заявлено клопотання про ухвалення постанови про звільнення ОСОБА_2 від накладеного адміністративного стягнення та закриття провадження, яке вмотивоване закінченням строку притягнення до відповідальності, що регламентовано ч.2 ст.467 МК України, проте судом залишено поза увагою.

Згідно ч.2 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Проте, колегія суддів зазначає, що в даному випадку суд не є органом, який у відповідності до ст. 522 МК України має розглядати справу про порушення митних правил. Судом розглядається позов про визнання протиправними дій посадової особи при розгляді справи про порушення митних правил.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про звільнення від накладеного адміністративного стягнення та закриття провадження.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко