Постанова № 73843959, 26.04.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р.м. ОдесаСправа № 814/860/17

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– ОСОБА_1

За участю: секретаря – Недашковської Я.О.

представника апелянта – ОСОБА_2 (довіреність від 19.02.2018 року)

представника апелянта – ОСОБА_3 (довіреність від 01.01.2018 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора», Офісу великих платників податків державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог (Т. ІІ, а.с. 15-16, просило визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не відображення в інтегрованій картці платника надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 47 310 000 грн.; зобов'язати Офіс платників податків Державної фіскальної служби здійснити облікові операції з коригування облікових даних Товариства в інтегрованій картці платника податків шляхом відображення надміру сплаченого грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 47 310 000 грн.; визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо заперечення наявності надміру сплаченого Товариства податку на прибуток підприємств у розмірі 85 535 372 грн.; зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби повернути надміру сплачений податок на прибуток підприємств у розмірі 85 535 372 грн. шляхом перерахування на погашення майбутніх грошових зобов'язань з податку на прибуток ТОВ «Сандора».

В обґрунтування позову зазначено, що в 2016 році Товариство звернулось до контролюючого органу із вимогами перерахувати/зарахувати накопичену суму переплат з податку на прибуток в рахунок майбутніх грошових зобов’язань з податку на прибуток, що виникла в результаті сплати авансових внесків з податку, а також з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів 27.11.2013 року, 28.11.2013 року та 29.11.2013 року. Однак, вказані вимоги відповідач не задовольнив, у зв’язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо заперечення наявності надміру сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» податку на прибуток підприємств у розмірі 38 225 372,28 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення в частині задоволення позову та в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» не підлягає задоволенню, а скарга Офісу великих платників податків державної фіскальної служби має бути задоволена, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» 23.11.2016 року звернулось до Офісу великих платників податків ДФС із заявою від 22.11.2016 року №10-05-2781, в якій просило в порядку, передбаченому п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України перерахувати/зарахувати накопичену переплату з податку на прибуток підприємств в рахунок майбутніх грошових зобов’язань підприємства з податку на прибуток підприємств в такій черговості: в першу чергу 47 310 000 грн. переплати, що виникла в результаті сплати авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів 27.11.2013 року, 28.11.2013 року та 29.11.2013 року; в другу чергу 38 225 372,28 грн. переплати, що виникла в результаті сплати місячних авансових внесків з податку на прибуток протягом 2013 року та за 1 квартал 2014 року.

Згідно вказаної заяви підприємство просило здійснити перерахування вищезазначених переплат у вказаній черговості за реквізитами: Миколаївське ГУК/Мик.обл./1102100 СДПІ, код ЄДРПОУ 37992030, банк ГУ ДКСУ у Миколаївській області на р/р 33111318799001, МФО 8256013.

Також, підприємство у заяві просило підтвердити наявність зазначеної переплати з податку на прибуток в розмірі 85 535 372,28 грн., що складається з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів та місячних авансових внесків з податку на прибуток.

Разом з цим, підприємство просило підтвердити готовність перерахувати/зарахувати переплати з податку на прибуток підприємств в розмірі 85 535 372,28 грн. в рахунок майбутніх грошових зобов’язань підприємства з податку на прибуток згідно черговості та в порядку, визначеному в п.п. 1, 2 прохальної частини заяви.

Як вбачається з вказаної заяви, підставою для її подання стало те, що протягом минулих податкових періодів підприємство акумулювало переплату з податку на прибуток підприємств у розмірі 85 535 372,28 грн., що складається з: 47 310 000 грн. авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, що були сплачені 27.11.2013 року, 28.11.2013 року та 29.11.2013 року згідно платіжних доручень від 27.11.2013 року №1326507845, від 28.11.2013 року №1326708626, від 29.11.2013 року №1326946309; 38 225 372,28 грн. місячних авансових внесків з податку на прибуток, сплачених протягом 2013 року та за 1 квартал 2014 року.

Листом від 96.12.2016 року №10522/10/28-10-41-02-12 Офіс великих платників податків ДФС відмовив у задоволенні заяви позивача.

Так, контролюючий орган вказав на те, що сплачені підприємством у 2013 році авансові внески у сумі 47 310 000 грн. при виплаті дивідендів у розумінні норм податкового законодавства не є помилково або надміру сплаченими до бюджету коштами.

За таких обставин, відповідач зазначив про відсутність у платника податків переплати з податку на прибуток в заявленому розмірі, а саме 85 535 372,28 грн., у зв’язку із чим здійснити повернення коштів на вказану суму неможливо.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у поверненні підприємству коштів з Бюджету, посилаючись на її неправомірність і необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про захист порушеного права та інтересу і зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені до повернення кошти у вигляді авансових внесків з податку на прибуток, які утворились при виплаті дивідендів, не можуть бути переплатою чи надміру сплаченим податком у розумінні норм податкового законодавства, у зв’язку із чим заява позивача про повернення цих коштів є безпідставною.

Водночас, оскільки у заяві вказано про надміру сплачені кошти у вигляді авансових внесків з податку на прибуток, проте із належним чином оформленими вимогами щодо такого повернення підприємство не зверталось, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень щодо заперечення наявності надміру сплаченого Товариством податку на прибуток підприємств у розмірі 38 225 372,28 грн.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на правильному застосуванні норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно із п.п. 43.3, 43.4 вказаної статті податкового законодавства обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Аналіз наведених норм показав, що відповідно до ст. 43 Податкового кодексу України помилково чи надміру сплачені суми до Бюджету можуть бути зараховані в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, повернуті платнику у безготівковій чи готівковій формах.

При цьому, платник податку, який має право на повернення цих коштів, подає до контролюючого органу відповідну заяву із визначенням одного із напрямків нарахування цих коштів.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 17.1.3, 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків має право: обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат; на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Відповідно до п.п. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку-емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Підпунктом 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства-емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Таким чином, авансові платежі з податку на прибуток, які сплачуються протягом звітного річного періоду, є складовою частиною податку на прибуток того звітного періоду, протягом якого вони сплачуються та який визначений для сплати в розрахунку щомісячних авансових платежів у складі річної декларації, для яких встановлено особливі умови обчислення та сплати у порівнянні із загальними положеннями.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується учасниками справи, авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів сплачений платником в 2013 році на підставі положень пп. 153.3.2 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що оскільки сума перевищення з такого податку переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду – на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

У зв’язку із чим, повернення цих коштів з Бюджету в порядку ст. 43 Податкового кодексу України суперечить чинному законодавству.

Акумулювання платником вказаного податку у зменшення суми податкових зобов’язань підтверджується також відомостями звітності з податку на прибуток за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік, 2016 рік.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про наявність підстав для повернення вказаних коштів як надміру сплачені суми до Бюджету та зобов’язання контролюючого органу відобразити в інтегрованій картці вказані кошти у відповідному статусі.

Разом з цим, за наслідками подачі річної декларації за 2013 рік з податку на прибуток та І квартал 2014 року у позивача виникла переплата з податку на прибуток в сумі 38 225 372 грн. згідно авансових внесків податку на прибуток.

Вказана сума відображена в інтегрованій картці платника, тобто не заперечується контролюючим органом наявність такої переплати з податку на прибуток.

Водночас, із завою про повернення вказаних сум в порядку ст. 43 Податкового кодексу України підприємство до контролюючого органу не зверталось.

Також, колегія суддів враховує ту обставину, що у заяві про повернення кошів підприємство зазначило напрям перерахування коштів шляхом їх зарахування в рахунок погашення майбутніх зобов’язань з податку, тобто у спосіб, не передбачений ст. 43 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, оскільки контролюючий орган під час вирішення питання по заяві платника дійшов правильного висновку про відсутність у позивача надміру сплачених коштів у розмірі 85 535 372,28 грн., а із заявою, оформленою в порядку установлених правил податкового законодавства, в тому числі із визначенням належних надміру сплачених коштів і способу їх повернення, підприємство до контролюючого органу не зверталось, колегія суддів вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, у зв’язку із чим обставин для задоволення позову не вбачає.

З огляду на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи, невірно застосував норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків державної фіскальної служби – задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2017 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» до Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 07.05.2018 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.І. Бітов

ОСОБА_1