Постанова № 73843183, 03.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мороко А.С.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

03 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4994/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

за участю:

представників третьої особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» на рішення Харківського окружного адміністративного суду (суддя Мороко А.С.) від 17.01.2018 р. (повний текст рішення складений 22.01.2018 р.) по справі № 820/4994/17

за позовом ОСОБА_4

до Державного реєстратора комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради ОСОБА_5

треті особи Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», ОСОБА_6

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Державного реєстратора комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради ОСОБА_5 від 13.10.2017 р. про державну реєстрацію прав, індексний номер 37578140, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 5693450, виданий 13.09.2007 р., видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_8», код ЄДРПОУ 14282829.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 р. по справі № 820/4994/17 позовні вимоги задоволено.

Третя особа, ПАТ «Перший український міжнародний банк», не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішенням, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв’язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.12.2006 р. між представником ФОП ОСОБА_9 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, згідно пункту 1 якого, продавець, ФОП ОСОБА_9 передає у власність покупця, ОСОБА_4, квартиру за № 17-А в будинку № 5, розташованому по проспекту Правди в місті Харкові, а покупець приймає у власність цю квартиру та сплачує за неї обговорену грошову суму. Договір зареєстрований у реєстрі за № 9256.

Також судом першої інстанції встановлено, що 13.09.2007 р. між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_8 банк», правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «Перший Український ОСОБА_8» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 5693356, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати ОСОБА_6 кредит у розмірі 315000,00 доларів США, а ОСОБА_6 зобов'язалась використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 перед банком за кредитним договором № 5693356, між ОСОБА_4 та ПАТ «Перший Український ОСОБА_8 банк», укладено договір іпотеки № 5693450 від 13.09.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстраційним № 4285, відповідно до якого, ОСОБА_4 передано в іпотеку банку квартиру № 17-А, реєстраційний номер: 15632581, загальною площею 205,2 кв.м., житловою площею: 37,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків пр. Правди буд. № 5.

У зв»язку з невиконанням позичальником своїх зобов»язань по кредитному договору банком звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру.

Іпотекодержатель, ПАТ «Перший Український ОСОБА_8», разом із пакетом документів для здійснення реєстрації квартири АДРЕСА_1, надав до державного реєстратора вимогу про усунення порушення основного зобов’язання № КНА-61.1/221 від 11.02.2016 р. та описи вкладення, в яких міститься інформація щодо її направлення іпотекодавцю, ОСОБА_4 та боржнику, ОСОБА_6

На підставі цього, рішенням Державного реєстратора комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради ОСОБА_5 від 13.10.2017 р. про державну реєстрацію прав, індексний номер 37578140, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 5693450, виданий 13.09.2007 р., видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_8», код ЄДРПОУ 14282829.

Не погодившись з таким рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про невідповідність проведення реєстраційної дії державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради ОСОБА_5 вимогам чинного законодавства. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що предметом спору в межах цих правовідносин є рішення Державного реєстратора КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради ОСОБА_5 від 13.10.2017 р. про державну реєстрацію прав, індексний номер 37578140, на підставі договору іпотеки, серія та номер: 5693450, виданий 13.09.2007 р., видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за публічним акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_8», код ЄДРПОУ 14282829.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Приписами ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції) було визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В свою чергу, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судом апеляційної інстанції) справою адміністративної юрисдикції є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч. 1 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судом апеляційної інстанції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб’єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб’єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду – його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами п. 1 ч. ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов’язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції не врахував суть спірних правовідносин та дійшов необґрунтованого висновку про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами ЦПК.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно з ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

У зв’язку з вищевикладеним та на виконання вимог ч. 1 ст. 239 КАС України, колегія суддів роз’яснює, що цей позов необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 р. по справі № 820/4994/17 – задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 р. по справі № 820/4994/17 – скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради ОСОБА_5, треті особи Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», ОСОБА_6, про скасування рішення – закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_10 ОСОБА_11

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08.05.2018 року.