Рішення № 7384174, 02.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/33602.11.09 за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт - Офіс», м. Київ

до          приватного підприємства «Альфа Принт Сервіс», м. Київ

про          стягнення 6053,68 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Поліщук К.О., предст., дов. №323 від 08.09.2009 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпорт - Офіс »звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства «Альфа Принт Сервіс » про стягнення 6053,68 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №286 від 07.11.2008 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 4863,48 грн. Також за порушення виконання грошового зобов‘язання позивач, з посиланням на п.6 ст.231 Господарського кодексу та на п.п.5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 581,30 грн. та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України втрати від інфляції в розмірі 502,63 грн. та 3% річних в розмірі 106,27 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.10.2009 року.

У зв’язку з позачерговою відпусткою судді Копитової О.С. розгляд справи перенесено на 02.11.2009 року.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі (копія поштового повідомлення в матеріалах справи), в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судові засідання не з’явився, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 28/336 від 30.09.2009 року та повідомленням від 15.10.2009 року направлені сторонам за адресами їх реєстрації та фактичними адресами, що підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці ухвали суду та повідомлення, а також реєстрами вихідної кореспонденції сектору 28 від 07.10.2009 року, 19.10.2009 року.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином.

Причини неявки представників відповідача в судові засідання, зокрема 02.11.2009 року суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представників відповідача в судовому засіданні 02.11.2009 року від останніх до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомлених про дату та час судового засідання представників сторін, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.11.2009 року за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

07.11.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Імпорт - Офіс»(Постачальник) (надалі по тексту позивач) та приватним підприємством «Альфа Принт Сервіс»(Покупець) (надалі по тексту відповідач) укладено Договір № 286 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов’язується поставляти канцелярське товари та офісне приладдя (далі за текстом –товари), а Покупець зобов’язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Відповідно до п.2.2 Договору Покупець зобов’язався оплатити поставлені товари в строк не більше 14 календарних днів з моменту їх поставки.

          За період листопад - грудень 2008 року позивачем було поставлено товарів відповідачеві на загальну суму 4863,48 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- накладна №43582 від 12.11.2008 на суму 1098,40 грн. (довіреність ЯПК №487423 від 12.11.2008, рахунок – фактура №45441 від 11.11.2008)

- накладна №43949 від 19.11.2008 на суму 973,79 грн. (довіреність ЯПК №487428 від 19.11.2008, рахунок –фактура №46443 від 18.11.2008)

- накладна №44090 від 21.11.2008 на суму 588,04 грн. (довіреність ЯПК №487433 від 21.11.2008, рахунок –фактура №46908 від 21.11.2008)

- накладна №44396 від 26.11.2008 на суму 584,88 грн. (довіреність ЯПК №487437 від 26.11.2008, рахунок –фактура №47350 від 25.11.2008)

- накладна №53913 від 12.12.2008 на суму 1618,37 грн. (довіреність ЯПК №487440 від 12.12.2008, рахунок – фактура №49170 від 08.12.2008)

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі за поставлений товар в установлені договором строки не розрахувався.

          Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами, станом на 09.10.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем згідно зазначених накладних становить 4863,48 грн.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем не змінилась та складає 4863,48 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт поставки позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноважених осіб відповідача на товаророзпорядчих документах. Повноваження відповідних осіб щодо прийняття товару підтверджуються наявними у справі довіреностями на отримання матеріальних цінностей, що за формою відповідають вимогам законодавства України, підписані керівником і засвідчені печаткою підприємства відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених Договором.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлену продукцію згідно виставлених Продавцем рахунків на кожну поставку в строк не більше 14 календарних днів з моменту поставки продукції.

Відповідач в строки встановлені договором з позивачем в повному обсязі не розрахувався.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків річних у розмірі 106,27 грн. та втрат від інфляції у розмірі 502,63 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 5.2 Договору в випадку порушення строку оплати продукції, Покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Суд враховує зазначені положення договору, однак звертає увагу на наступні обставини.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 581,30 грн. з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Альфа Принт Сервіс” (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 54, оф.715а, 03148, м. Київ, вул.. Пшенична,2, оф.503 р/р 260020265595601 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 33396135) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт - Офіс»( 01011, м. Київ, вул. Гусовського, 12/7, 03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34в, р/р 26002380662281 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код ЄДРПОУ 21657750) 4863,48 грн. (чотири тисячі вісімсот шістдесят три гривні сорок вісім копійок) –основного боргу, 502,63 грн. (п’ятсот дві гривні шістдесят три копійки) втрати від інфляції, 581,30 грн. (п’ятсот вісімдесят одну гривню тридцять копійок) –пеня, 106,27 грн.(сто шість гривень двадцять сім копійок) три відсотки річних, а також 102,00 грн. ( сто дві гривні) –державне мито та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) –витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                      О. С. Копитова