Рішення № 73839761, 03.05.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року Справа № 925/5/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача – ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Черкаській області, м. Черкаси

до Ватутінського комунального виробничого підприємства

“Водоканал”, м. Ватутіне, Черкаської області

про стягнення 538 506 грн. 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулася з позовом Державна екологічна інспекція у Черкаській області до Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” про стягнення заподіяної державі шкоди в розмірі 538 506 грн. 81 коп. за самовільне використання водних ресурсів, з підстав порушення відповідачем ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01 лютого 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01 лютого 2018 року підготовче засідання відкладено на 27 лютого 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 лютого 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29 березня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 березня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 03 травня 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов від 22 січня 2018 року за №30 та зазначав, що позивачем під час проведення перевірки було порушено вимоги, які визначені Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10 вересня 2008 року.

Крім того відповідач зазначав, що останньому не було направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі при поданні заяв та відповідних документів з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування, або направлено відмову з порушенням встановленого строку, зокрема при поданні заяв з додатками до Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА 01 червня 2016 року та 12 серпня 2016 року.

Здійснений позивачем розрахунок суми стягнення на підставі довідки не завіреної печаткою підприємства, на думку відповідача, не може бути належним та допустимим доказом, який може бути застосований при вирішенні даної справи, а отже, сума стягнення та обставини нарахування не підтверджені тими засобами доказування, які повинні бути застосовані відповідно до вимог чинного законодавства в даній справі.

Також відповідач зазначав, що в розрахунку невірно визначено період за який нараховано сума стягнення, зокрема без урахування вимог ч. 6 ст. 41 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року №77 Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди.

Статтями 48 - 49 Водного кодексу України не вказано заборони на водокористування в період оформлення та видачі нового дозволу.

В акті перевірки про недотримання відповідачем умов дозволу або порушення правил спеціального водокористування не йдеться. Натомість зазначено, що умови спеціального водокористування - не порушувались, перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів - не було, а отже і порушень водного законодавства Державною екологічною інспекцією не виявлено. Статтею 111 Водного кодексу України відшкодування збитків встановлено саме за порушення водного законодавства. Крім цього, відповідач звертає увагу, що Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Водним кодексом України самого визначення збитків, шкоди в розумінні охорони навколишнього природного середовища не надано.

В постанові від 18 червня 2014 року Харківського апеляційного господарського суду по справі №922/975/14 зазначено, що відповідальність за здійснення спеціального водокористування в період оформлення дозволу встановлена саме нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, Податковим кодексом України передбачено, що платники збору подають одночасно з податковими деклараціями органам ДФС копії дозволу на спеціальне водокористування.

В пп. 255.11.13., 255.11.15. п.255.11. ст. 255 ПК України встановлено, що у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води рентна плата обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

Таким чином відповідач вважає, що і судом апеляційної інстанції зі справи № 922/975/14 підтримано дану позицію, що саме цією нормою закону встановлена адміністративно-господарська санкція за здійснення спеціального водокористування без дозволу, або в період оформлення дозволу на спеціальне водокористування у вигляді сплати п'ятикратного розміру від вартості фактично використаної води.

Кошти за понадлімітне використання водних ресурсів відповідачем сплачено в повному обсязі, що підтверджується податковою декларацією з рентної плати підприємства за 2016 рік, а також платіжними дорученнями про сплату збору за спеціальне водокористування за 2016 рік в цей період.

Також відповідач зазначав, що право спеціального водокористування, може припинитися лише шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, відповідного рішення згідно встановленого ст.56 Водного кодексу України порядку, проте враховуючи, що відповідачем не порушувались умови спеціального водокористування, перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів не було (зазначено в акті перевірки), своєчасно подано до Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА заяву та відповідний передбачений Законом пакет документів для отримання дозволу на спеціальне водокористування, припинення права на спеціальне водокористування органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування не застосовувалось, а отже, за таких обставин дозволялось на підставі опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття п. 1 постанови КМУ від 27 січня 2010 року №77.

Також відповідач зазначав, що примірник неправомірного несвоєчасно складеного Припису №108 від 31 жовтня 2016 року Державної екологічної інспекції у Черкаській області направлений з порушенням порядку вручення та строку визначеного Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” отриманий підприємством в період дії Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03 листопада 2016 року, де ст. 2 уже було введено до 31 грудня 2017 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Приписом №108 від 31 жовтня 2016 року Державна екологічна інспекція у Черкаській області встановила отримати Дозвіл на спеціальне водокористування до 31 грудня 2016 року.

Згідно ч. 11 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Дозвіл на спеціальне водокористування відповідачем отримано 28 грудня 2016 року в межах строку визначеного п.3 Припису №108 від 31 жовтня 2016 року.

У відповіді на відзив позивач зазначав, що твердження відповідача, викладені у відзиві не потребують доказування відповідно до ст. 75 ГПК України, оскільки вказані обставини встановлені в постанові Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2017 року зі справи №823/302/17.

У запереченні на відповідь на відзив з доводами позивача викладеними у відповіді відповідач не погоджується та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 03 травня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/5/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 26 жовтня 2016 року Державною екологічною інспекцією у Черкаській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Ватутінським комунальним виробничим підприємством “Водоканал”.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами б/н від 26 жовтня 2016 року (а.с. 12-18).

За результатами проведеної перевірки інспекцією було встановлено, що водокористування Ватутінським комунальним виробничим підприємством “Водоканал” проводиться з 18 свердловин:

- с. Юрківка (1 свердловина, джерело “Гремуче-1”);

- Богачівська долина-Північний водозабір (4 свердловини, з яких одна резервна);

- с. Стебне (13 свердловин, з яких чотири резервні).

Водокористування здійснюється Ватутінським комунальним виробничим підприємством “Водоканал” на підставі дозволу на спеціальне водокористування виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області від 01 березня 2013 року №Чкр 5701-А/Чрк, терміном дії до 02 березня 2016 року (а с. 53-56).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №010839 від 26 жовтня 2016 року головний інженер Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” допустив невиконання умови п. 2.1. дозволу на викиди, самовільне водокористування, користування надрами (підземні води) юрківської ділянки без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням ст. 10 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”, ст. 23, 56 Кодексу України про надра та ст. ст. 44,48 Водного кодексу України (а.с. 19).

Також було винесено постанову №010003 від 27 жовтня 2016 року про накладення адміністративного стягнення, згідно якої головного інженера Ватутінського комунального виробничого підприємства “Водоканал” було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 47 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 527 грн. 00 коп.

Відповідач звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом в якому просив суд:

визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Черкаській області, які виявились у недотриманні порядку організації та проведенні перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства визначеного Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10 вересня 2008 року “Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства”, при проведенні перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства на Ватутінському комунальному виробничому підприємстві “Водоканал”, в направленні з порушенням вимог Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10 вересня 2008 року припису №108 від 31 жовтня 2016 року, претензії №10-14/7/ЮР від 20.01.2017;

визнати протиправним та скасувати п. 3 припису №108 від 31 жовтня 2016 року Державної екологічної інспекції у Черкаській області.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року зі справи №823/302/17 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Отже, доводи відповідача стосовно того, що під час проведення перевірки не було дотримано вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464 судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас судом враховано, що водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України).

Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі.

Згідно ч. 8 ст. 49 Водного кодексу України видача або надання відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2016 року (за місяць до закінчення терміну дії дозволу) відповідачем подано до Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА через Центр надання адміністративних послуг заяву з доданими документами для отримання дозволу на спеціальне водокористування.

26 лютого 2016 року відповідачем отримано письмове повідомлення дозвільного органу про відмову у видачі документа дозвільного характеру.

Після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру відповідачем повторно подано до Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА заяву та відповідні документи для отримання дозволу.

Проте, 18 квітня 2016 року було отримано повторне письмове повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру.

Відповідач втретє звернувся до Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА із заявою та документами на отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Листом від 30 червня 2016 року за №02-34/2773 Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА за результатами розгляду звернення відповідача в чергове відмовило у видачі дозвільного документа з підстав наведених у рішенні.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком не усунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови) (абз. 9 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”).

Разом з тим, відповідач не оскаржував в суді рішення про відмову у видачі документу дозвільного характеру.

12 серпня 2016 року відповідачем вчетверте було подано до Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА через Центр надання адміністративних послуг заяву з доданими документами для отримання дозволу на спеціальне водокористування (а.с. 40).

Однак в строки визначені ч. 8 ст. 49 Водного кодексу України відповідач не отримав ні дозволу, ні відмови у видачі дозволу на спеціальне водокористування.

Під час розгляду даного спору позивач належними та допустимими доказами не спростував вказаних обставин та доводів відповідача викладених у відзиві на позов.

Також даний факт позивач не спростовував у відповіді на позов і клопотань про витребування доказів до суду не надходило.

У разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу (абз. 1 ч. 6 ст. 41 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 року № 77 “Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди” встановлено, що в разі ненадання у визначений законом строк суб'єкту господарювання документа дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання документа дозвільного характеру через 10 робочих днів з дня закінчення строку, встановленого для видачі документа дозвільного характеру або прийняття рішення про відмову в його видачі, на підставі копії опису прийнятих документів з відміткою про дату їх прийняття.

Статтею 1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” передбачено принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Оскільки заяву від 12 серпня 2016 року та відповідний пакет документів у повному обсязі для отримання дозволу на спеціальне водокористування Центром надання адміністративних послуг було отримано в цей же день, про що свідчить відмітка про прийняття документів (а.с. 40), то з урахуванням вимог ч. 8 ст. 49 Водного кодексу України та принципу мовчазної згоди відповідач мав право здійснювати водокористування без отримання відповідного документа дозвільного характеру з 24 вересня 2016 року.

При цьому судом також враховано, що матеріали справи не містять інших доказів, що підтверджують звернення відповідача про отримання дозволу після 12 серпня 2016 року, а сам дозвіл відповідач отримав 28 грудня 2016 року, тобто на підставі тих документів, що були подані 12 серпня 2016 року.

Отже, на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що суб'єктом господарювання подано в установленому порядку заяву та документи для отримання дозволу в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не було видано або не було направлено.

Згідно з розрахунку розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів-дозволу на спеціальне водокористування за період з 03 березня 2016 року по 26 жовтня 2016 року було нараховано 538 506 грн. 81 коп. збитків.

При цьому позивачем було враховано, що згідно довідки №480 від 18 листопада 2016 року відповідачем у період з 03 березня 2016 року по 26 жовтня 2016 року зі свердловин забрано 222 790,57 м3 води.

Згідно п. 9.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року №389 розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою:

Зсам = 5 х W х Тар (грн.),

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар'єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника “Інші водні об'єкти”, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності) (п. 9.2. Методики).

Оскільки позивачем невірно визначено об’єм води, що використаний відповідачем без дозвільних документів, то здійснений розрахунок збитків не відповідає вимогам п. 9.1. вищевказаної Методики.

При цьому судом враховано, що з 24 вересня 2016 року, як вже зазначалося вище, відповідач мав право користуватися водними ресурсами на підставі прямої вказівки закону, а тому позивач не позбавлений був можливості з’ясувати дані обставини як під час проведення самої перевірки, так і під час здійснення розрахунку та визначити, який об’єм води використав відповідач в період з 03 березня 2016 року по 23 вересня 2016 року для вірного розрахунку.

Також судом враховано, що щоденний об’єм використаної відповідачем води не є рівномірним, а тому контролюючий орган мав би враховувати дані первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності) саме за період коли було допущено порушення водного законодавства.

Загальне положення про цивільно – правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди встановлено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно –правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної правопорушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки в період з 24 вересня 2016 року по 26 жовтня 2016 року відсутня вина відповідача у тому, що останній не отримав дозволу, та з урахуванням положень Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” відповідач вважається таким, що не порушував законодавства, зокрема ст. ст. 44, 48 Водного кодексу України, розрахунок розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного користування водними ресурсами не відповідає вищезазначеній Методиці, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 538 506 грн. 81 коп. шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Посилання відповідача на приписи ч. 11 ст. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” згідно якої у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються судом до уваги не приймаються, оскільки заявлена до стягнення сума за своє правовою природою є збитками, а не фінансовою чи адміністративною санкцією.

Водночас, сторони не надали суду копії чи оригіналу самого припису і даний доказ суд не досліджував.

Твердження відповідача про те, що ПК України встановлена адміністративно-господарська санкція за здійснення спеціального водокористування без дозволу, або в період оформлення дозволу на спеціальне водокористування у вигляді сплати п'ятикратного розміру від вартості фактично використаної води і дану позицію підтримано судом апеляційної інстанції зі справи № 922/975/14 є помилковим.

При цьому слід зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2014 року зі справи № 922/975/14 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року скасовано, а рішення місцевого суду від 22 квітня 2014 року залишено в силі.

Крім того у своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив, що враховуючи, що нормою ст. 327 Податкового кодексу України визначено збір, саме як загальнодержавний податок у підвищеному розмірі, а нормами Водного кодексу України та Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлена цивільно-правова відповідальність у вигляді обов'язку винних у порушенні природоохоронного законодавства відшкодувати завдану шкоду, а також, що за приписами ст. 111 Водного кодексу України сплата збору не звільняє від необхідності відшкодування збитків, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, помилково ототожнив збір за спеціальне водокористування зі збитками, завданими порушенням природоохоронного законодавства.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 07 травня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович