Ухвала суду № 73839545, 07.05.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

07 травня 2018 року м. Харків Справа №913/632/17

Провадження №14/913/167/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,

секретар судового засідання Бикова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді і спорту України, м. Київ

до відповідача-1: Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «РВС Банк», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Відділ молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про зобов’язання визнати недійсним рішення та договору іпотеки

У засіданні брали участь:

прокурор - Хряк О.О., службове посвідчення №028256 від 15.08.2014;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача-1 - ОСОБА_1, представник за довіреністю №113-Д від 05.05.2018;

від відповідача-2 - ОСОБА_2, представник за довіреністю №4/18 від 03.01.2018;

від третьої особи - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою №7442 вих.17 від 27.07.2017 до Сєвєродонецької міської ради Луганської області та Публічного акціонерного товариства «РВС Банк», в якій просив суд:

1. Визнати недійсними п.п. 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005 №2223 «Про заходи, спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецктеплокомуненерго».

2. Визнати недійсним Договір іпотеки від 07.09.2005, укладений між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та Сєвєродонецькою міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 07.09.2005 за реєстровим номером 4083.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 02.08.2017 №913/632/17 призначив розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами на 29.08.2017 о 15 год. 10 хв.

Ухвалою суду від 29.08.2017 відкладено розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами на 12.09.2017 о 15 год. 40 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.09.2017 відмовлено в підтвердженні підстав представництва керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами. Повернуто позовну заяву №7442 вих.17 від 27.07.2017 і додані до неї документи без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 ухвалу Господарського суду Луганської області від 12.09.2017 у справі №913/632/17 скасовано. Справу передано на розгляд Господарському суду Луганської області.

Постановою Верховного суду від 12.03.2018 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №913/632/17 залишено без змін.

11.04.2018 справа №913/632/17 надійшла до Господарського суду Луганської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2018, справу передано на розгляд судді Лісовицькому Є.А.

Господарський суд Луганської області ухвалою від 11.04.2018 підтвердив підстави представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді і спорту України з заявленими позовними вимогами. Судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/632/17 (Провадження №14/913/167/18). Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Також, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради. Підготовче засідання призначено на 07.05.2018 о 10 год. 00 хв.

У судове засідання 07.05.2018 прибув прокурор та представники відповідачей.

Позивач та третя особа правом на участь в судовому засіданні не скористались. Проте, представником прокуратури в судовому засіданні надано суду заяву №245 від 05.05.2018 третьої особи, в якій відділ молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради просить суд провести судове засідання 07.05.2018 за відсутності його представника. Крім того, відділ молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради в своїй заяві повідомив суду про те, що позов керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області підтримує.

Суд заяву відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради долучив до матеріалів справи.

Представником відповідача-2 в судовому засіданні надано відзив на позовну заяву б/н від 03.05.2018, в якому Публічне акціонерне товариство «РВС Банк» проти позову заперечує.

Зокрема, щодо представництва прокурором інтересів держави відповідач-2 зазначив, що прокурор не правомірно звернувся до суду із позовом з огляду на наступне.

Прокурор, звертаючись із позовом у даній справі в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, таким органом визначив Міністерство молоді та спорту України.

Проте, згідно з рішенням Сєвєродонецької міської ради № 1753 від 13.01.2005 «Про прийняття з державної власності у власність територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області об’єктів соціальної інфраструктури, які враховані на балансі СДВП «Об’єднання Азот» прийнято станом на 31.12.2004 до комунальної власності територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області структурний підрозділ підприємства - Льодовий палац спорту (вул. Маяковського, 28) та зобов’язано комітет з фізичної культури та спорту Сєвєродонецької міської ради прийняти на свій баланс та забезпечити належну експлуатацію структурного підрозділу СДВП «Об’єднання Азот» - Льодовий палац спорту.

Відповідно до ч. ч. 1. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час прийняття рішення), органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час прийняття рішенця), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 2 ст. 70 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час прийняття рішення) встановлено, що органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб’єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.

Із наданого позивачем разом з позовною заявою Статуту «Льодового палацу спорту» вбачається, що Льодовий палац спорту є неприбутковим бюджетним закладом, який знаходиться у комунальній власності Територіальної громади міста Сєвєродонецька Луганської області та здійснює некомерційну господарську діяльність.

Також, із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08.2005 також вбачається, що Льодовий палац спорту перебуває у комунальній власності Територіальної громади міста Сєвєродонецька Луганської області.

Окрім цього, як вбачається із листа комітету з фізичної культури та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 19.08.2005 №256, комітет з фізичної культури та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області прийняв на свій баланс майновий комплекс Льодового палацу спорту.

Тобто, на час прийняття оспорюваного рішення та іпотечного договору Льодовий палац спорту перебував у комунальній власності Сєвєродонецької міської ради та Сєвєродонецька міська рада наділена нормами чинного законодавства розпоряджатись комунальним майном, в тому числі і передавати комунальне майно в заставу (іпотеку), з метою забезпечення виконання зобов’язань КП «СТКЕ».

Разом з тим, прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Міністерства молоді та спорту України, проте в позовній заяві не зазначив та не надав жодного документу щодо підтвердження повноважень саме Міністерства молоді та спорту України розпоряджатись Льодовим Палацом спорту.

На думку відповідача-2, з даним позовом повинна була б звертатись Сєвєродонецька міська рада, а не Міністерство молоді та спорту України, оскільки останнє не має ніякого відношення до будівлі «Льодового палацу спорту». Більше того, прокурором не надано жодного доказу на підтвердження повноважень Міністерства молоді та спорту України щодо наявності у останнього будь-яких повноважень відносно будівлі Льодового палацу спорту.

Разом з тим, прокурором, під час звернення з позовом не було дотримано вимоги ч. ч. 2.3 ст. 23 Закону України «Про Прокуратуру». Відповідно до Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідну повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статі.

Натомість, прокурором було, лише зазначено в позовній заяві, що Міністерство молоді спорту України не вжито цивільно-правових заходів щодо визнання недійсними спірних рішень Сєвєродонецької міської ради та іпотечного договору, що призводить до порушення економічних інтересів держави, але які саме інтереси держави та в чому полягає їх порушення прокурором зазначено не було.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право подавати позов в інтересах державу в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Слід зауважити, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду не достатньо. У такому разі прокурор разом з позовною заявою повинен надати відповідні докази відповідно до вимог ст.ст. 73, 74, 76, 77-79 ГПК України (зокрема: докази внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків (ст. 14 Закону України «Про державну службу», який діяв до 01.05.2016 року; глава 2 чинного Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року 889-VIII, тощо).

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури взагалі не зазначив в чому полягає порушення інтересів держави, яка необхідність захисту цих інтересів саме прокурором, не обгрунтував підстави представництва в суді інтересів держави, не надав жодних доказів, що відповідач не може самостійно представляти власні інтереси у спірних правовідносин.

Як визначено в абз. 7 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012 № 7, якщо прокурор, що звертається до господарського суду в інтересах держави або громадянина, у позовній заяві не обґрунтував наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави або громадянина в суді, то господарський суд повергає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК (в редакції, яка діяла на момент звернення з позовом, п.п 1. 4 ч.5 ст. 174 ГПК в чинній на даний час редакції). У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно 3 пунктом 1 частини першої статті 81 названого Кодексу (в редакції, яка діяла на-момент; звернення з позовом, пп. 1. 2 ч. 1 ст., 226 ГПК в чинній на даний час редакції).

Що стосується правомірності прийняття рішення Сєвєродонецькою міською радою про надання дозволу на укладення договору іпотеки та правомірності укладення договору іпотеки відповідач-2 зазначив наступне.

Позивач зазначає про Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення від 09.08.2005 №2223 «Про заходи спрямовані на отримання кредиту Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (надалі - КП «СТКЕ»), яким надала дозвіл директору КП «СТКЕ» ОСОБА_4 на підписання кредитного договору, договору застави, додатковий угод до них та інших документів, а також надала право Сєвєродонецькій міській раді виступити майновим поручителем за виконання КП «СТКЕ» своїх зобов’язань в повному обсязі, включаючи суму кредиту, процентів за користування кредитними коштами, комісій, можливих санкцій та інших платежів згідно кредитного договору між КП «СТКЕ» та Банком, з перевищенням наданих їй повноважень. Позивач вважає, що Сєвєродонецька міська рада не мала права приймати такого рішення, оскільки будівля Льодового палацу спору не може бути передана в іпотеку відповідно до ст. 14 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час прийняття рішення) та відповідно до ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на час прийняття рішення). З такими твердженнями позивача відповідач-2 не погоджується з огляду на таке.

Згідно з рішенням Сєвєродонецької міської ради №1753 від 13.01.2005 «Про прийняття з державної власності у власність територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області об’єктів соціальної інфраструктури, які враховані на балансі СДВП ОСОБА_5» прийнято станом на 31 грудня 2004 року до комунальної власності територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області структурний підрозділ підприємства – Льодовий палац спорту (вул. Маяковського, 28) та зобов’язано комітет з фізичної культури та спорту Сєверодонецької міської ради прийняти на свій баланс та забезпечити належну експлуатацію структурного підрозділу СДВП «Об’єднання Азот» - Льодовий палац спорту

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час прийняття рішення), органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність, відповідної до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (в тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад, сіл, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 5. ст. 60. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на час прийняття рішення), органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 2 ст. 70 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час прийняття рішення) встановлено, що органи місцевого самоврядування можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фінансово-кредитні установи, виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.

Тобто, Сєвєродонецька міська рада наділена нормами чинного законодавства розпоряджатись комунальним майном, в тому числі передавати комунальне майно в заставу (іпотеку), з метою забезпечення виконаним зобов’язань КП «СТКЕ».

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа ви організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час прийняття рішення), предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача, в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Законом, що регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна є Закон України «Про приватизацію державного майна». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла нас виникнення спірних правовідносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають об'єкти діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету (п. «б» ч. 2 ст. 5 вказаного Закону). Проте, позивачем не надано доказів фінансування будівлі Льодового палацу спорту саме з державного бюджету.

Окрім цього, відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції; яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації затверджений Законом України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Тобто, законодавство України, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, забороняє передачу в іпотеку об’єктів права держаної власності, що не підлягають приватизації, а саме об’єктів права державної власності, які затверджені Законом України «Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» в редакції від 27.01.2005 року. Проте, будівля Льодового палацу спорту не входить до переліку, затвердженого цим Законом України, фінансується з місцевого бюджету, а отже Сєвєродонецька міська рада мала право приймати рішення щодо передачі в іпотеку будівлі Льодового палацу спорту, у зв’язку з чим твердження позивача являються безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги той факт, що Сєвєродонецькою міською радою було надано у встановленому законом порядку дозвіл на укладення договору іпотеки між Сєвєродонецькою міською радою та Банком, законодавство, яке діяло на час прийняття рішення Сєвєродонецькою міською радою щодо передачі в іпотеку будівлі Льодового палацу та укладення іпотечного договору щодо цього майна не забороняло його передачу в іпотеку, тому відсутні підстави для визнання договору іпотеки недійсним.

Суд відзив відповідача-2 на позовну заяву долучив до матеріалів справи.

Крім того, представником відповідача подана заява б/н від 07.05.2018 про застосування позовної давності. В заяві відповідач-2 зазначив, що прокурор звернувся з порушенням термінів позовної давності, оскільки фактично позивач звернувся до суду тільки 24.07.2017 в той час, як спірне рішення міської ради було прийнято ще 09.08.2005 та в це й же день укладено спірний договір іпотеки. Тобто позивач звернувся із відповідними вимогами через 12 років. Відповідач-2 вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню загальна позовна давність, тривалістю у три роки.

Щодо Міністерства молоді та спорту України відповідач-2 зазначив, що у липні 1996 року на базі Міністерства України у справах сім'ї, молоді і спорту, Комітету у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України, Комітету у справах жінок, материнства і дитинства при Президентові України Указом Президента України було утворено Міністерство України у справах сім'ї та молоді; після ряду реорганізацій з 1999 року - Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, з 2000 року - Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України.

В подальшому, Указом Президента України від 22.11.2001 №1132 з метою здійснення ефективної цілісної державної соціальної політики, спрямованої на поліпшення становища сімей, молоді та дітей, відновлено діяльність Державного Комітету України у справах сім'ї та молоді, який діє відповідно до Положення, затвердженого Указом Президента України від 15.04.2002 №340.

З метою підвищення ефективності реалізації основних завдань державної політики України з питань сім'ї, дітей та молоді, конституційного обов'язку держави щодо охорони сім'ї, дитинства, материнства і батьківства, забезпечення соціального становлення і розвитку молоді та відповідно до п. 15 ст. 106 Конституції, Президент України підписав Указ про перетворення Державного комітету України у справах сім'ї та молоді у Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді.

Відповідно до Указу Президента України від 26.02.2005 №381/2005 «Про Міністерство України у справах молоді та спорту» Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді та Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту реорганізовано у Міністерство України у справах молоді та спорту.

Відповідно до Указу Президента України від 18.08.2005 №1176 «Про Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту» Міністерство України у справах молоді та спорту перейменовано у Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту, яке 09.12.2010 відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» реорганізовано в Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України.

В подальшому, відповідно до Указу Президента України «Про деякі заходи оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» №96/13 від 28.02.2013 було утворено Міністерство освіти і науки України та Міністерство молоді та спорту України, внаслідок реорганізації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Державної службу молоді та спорту України.

Рішення про передачу будівлі Льодового палацу спорту було прийнято 09.08.2005 та цією ж датою було укладено спірний іпотечний договір, тому про обставини, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги Позивач мав об’єктивну змогу довідатися ще на час виникнення спірних правовідносин, тобто 09.08.2005 року.

З урахуванням викладеного, на думку відповідача-2, як прокурор так і позивач протягом 3 (трьох) років, починаючи з 09.08.2005, повинні були звернутись із вимогою про визнання рішення міської ради та договору іпотеки недійсним, проте цього зроблено не було. У зв’язку з чим, прокурором та позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності для звернення з вимогою про визнання рішення міської ради та іпотечного договору недійсними.

Разом з цим, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор (абзац 1 пункту 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

Пунктом 5.8. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням позовної давності у спорах, що виникають у зв'язку з визнанням недійсними правочинів (господарських договорів), господарським судам слід враховувати викладене в пункті 2.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 28.05.2013 № 11 «Про деякі питання практики вирішення господарськими судами спорів про визнання недійсними правочинів (господарських договорів)». Відповідно до п. 2.8. зазначеної постанови пленуму, щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

Окрім цього, частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною першою статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідач-2 вважає, що прокурор також мав об’єктивну змогу довідатись про нібито порушення прав держави ще 09.08.2005. Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року в редакції станом на 28.01.2005 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин (надалі Закон про прокуратуру), прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Враховуючи викладене, як прокурор так і позивач, починаючи з 09.08.2005 мали об’єктивну змогу довідатись про порушення прав та вчинити відповідні дії, в межах строку позовної давності, відлік якого почався з 09.08.2005 та закінчився 10.08.2008. Проте ніяких дій а ні позивач, а ні прокурор в межах строку позовної давності не вчиняли.

З огляду на викладене, відповідач-2 просить суд задовольнити дане клопотання та у задоволенні позову відмовити.

Заява відповідача-2 судом долучена до матеріалів справи.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи викладене, з метою дотримання процесуальних прав сторін, повного з’ясування обставин справи, правильного вирішення справи по суті та надання сторонам можливості подати необхідні пояснення і докази по справі, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у підготовчому засіданні.

Керуючись ст. ст. 120, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Оголосити перерву в підготовчому засіданні до 04.06.2018, 12 год. 00 хв.

Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Луганської області за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 5, зал судових засідань №205.

2. Встановити прокурору строк для подачі відповідей на відзиви відповідачей, з урахуванням вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, до 29.05.2018

3. Прокурору надати пояснення щодо фінансування Льодового палацу спорту з Державного бюджету України (докази надати суду - для залучення до матеріалів справи).

4. Зобов’язати позивача надати суду письмові пояснення стосовно правової позиції Міністерства молоді і спорту України за даним позовом.

5. Встановити позивачу строк для подачі відповідей на відзиви відповідачей, з урахуванням вимог ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, до 29.05.2018.

6. Встановити відповідачу-1 строк:

- для подачі відзиву на позовну заяву, з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, до 25.05.2018;

- для подачі заперечень, з урахуванням вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, до 04.06.2018.

7. Встановити відповідачу-2 строк для подачі заперечень, з урахуванням вимог ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, до 04.06.2018.

8. Встановити третій особі строк для подачі пояснень щодо позову з урахуванням вимог ст. 168 Господарського процесуального кодексу України, до 25.05.2018.

9. При направленні у судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України документи, що підтверджують повноваження представників.

Звертаємо увагу учасників судового процесу, що всі копії документів, що додаються до матеріалів справи та довіреності представників сторін повинні бути належним чином засвідчені. Крім того, п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) передбачено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: (https://court.gov.ua/FAIR).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є.А. Лісовицький