Ухвала суду № 73839538, 05.05.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"05" травня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1422/15-г

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Цісельський О.В., судді Літвінов С.В., Рога Н.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

розглянувши заяву (вх.№2-2136/18) товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №916/1422/15

за позовом: публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК”

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур”

про стягнення 156 100 676,72 грн.

За участю представників сторін:

від ПАТ “ІМЕКСБАНК”: ОСОБА_1 - довіреність

від ТОВ “Торгова компанія “Ажур”: ОСОБА_2 - довіреність

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. у справі №916/1422/15, позов публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК” до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” було задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" заборгованість за кредитом у розмірі – 139 488 208 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі – 13 196 731 грн. 33 коп., пеню за прострочення платежів по кредитному договору у сумі – 3 415 737 грн. 34 коп. та судовий збір в сумі 73 080 грн. 00 коп.

На виконання зазначеного рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2015р. у справі №916/1422/15, 30.10.2015р. судом було видано відповідні накази.

25.04.2018р. на адресу Господарського суду Одеської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №916/1422/15.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.04.2018р., заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №916/1422/15 було передано на розгляд колегії суддів Господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддя Зайцев Ю.А., судді Рога Н.В., Панченко О.Л.

З підстав закінчення 19.05.2017р. повноважень у судді Зайцева Ю.О. та відрахування зі складу суду судді Панченко О.Л., розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 №199 від 25.04.2018р., заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №916/1422/15 призначено до повторного автоматичного розподілу.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2018р., заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №916/1422/15 було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Літвінов С.В., Рога Н.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2018р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №916/1422/15 – прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., судді Літвінов С.В., Рога Н.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

02.05.2018р. Господарський судом Одеської області одержано клопотання (вх.№2-2193/18 від 02.05.2018р.) про зупинення провадження у справі, в якому публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" просить суд зупинити провадження з розгляду заяви (вх.№2-2136/18) товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Ажур" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №916/1422/15-г до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №815/4282/17.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2018р. у задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про зупинення провадження у справі (вх.№2-2193/18 від 02.05.2018р.) було відмовлено.

Представник заявника заяву підтримує та просить суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник ПАТ “ІМЕКСБАНК” проти задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №916/1422/15 заперечує та просить суд відмовити у її задоволенні, з підстав викладених у відзиві на заяву (вх.№8912/18).

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. у справі №916/1422/15, позов публічного акціонерного товариства „ІМЕКСБАНК” до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” було задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” на користь публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" заборгованість за кредитом у розмірі – 139 488 208 грн. 00 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі – 13 196 731 грн. 33 коп., пеню за прострочення платежів по кредитному договору у сумі – 3 415 737 грн. 34 коп. та судовий збір в сумі 73 080 грн. 00 коп.

На виконання зазначеного рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2015р. у справі №916/1422/15, 30.10.2015р. судом було видано відповідні накази.

25.12.2014р. між АТ “ІМЕКСБАНК” (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_4 “Футбольний клуб ”Чорноморець” (Іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №6134, за умовами якого Іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов’язань 41 юридичних осіб-боржників за 41 кредитними договорами, в тому числі і зобов’язань ТОВ „Торгова компанія „Ажур” за кредитним договором №7/14 від 18.02.2014р., передав в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону “Чорноморець”, загальною площею 80 289,00 кв.м., основною площею 67 037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62 403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ ”ФК ”Чорноморець”, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20. Оціночна та заставна вартість предмету іпотеки складає 7 800 000 000,00 грн.

16.05.2017р. АТ ”ІМЕКСБАНК” здійснило позасудове задоволення своїх вимог шляхом реєстрації за собою права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону “Чорноморець”, загальною площею 80 289,00 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.328 ГПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 526 цього ж Кодексу визначено загальні умови виконання зобов’язання, а саме: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави для припинення зобов'язання визначені у ст.ст.598-609 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання може бути припинено з підстав, визначених договором або законом, а отже визнає, що наведений у Кодексі перелік не є вичерпним і відсилає у вирішенні цього питання і до інших, окрім Цивільного кодексу України, законів у галузі цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Положення, Закону України “Про іпотеку”, як акту цивільного законодавства, визначають правові підстави для припинення зобов'язання, і таке визначення в ньому підстав припинення зобов'язання не суперечитиме нормам Глави 50 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 2 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Згідно ст.1 Закону України “Про іпотеку” іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, Закон України “Про іпотеку” є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено право Іпотекодержателя вимагати від боржника виконання основного зобов’язання у повному обсязі у випадку, якщо суми коштів від продажу предмета іпотеки є недостатньою для задоволення вимог Іпотекодержателя.

В свою чергу, а ні положеннями чинного законодавства, а ні умовами іпотечного договору від 25.12.2014р. між ПАТ “ІМЕКСБАНК” (Іпотекодержатель) та майновим поручителем ОСОБА_4 “Футбольний клуб “Чорноморець” (Іпотекодавець) Іпотекодержателю не надано право вимагати у боржника виконати основне зобов’язання у повному обсязі, якщо вартість предмета іпотеки на дату набуття права власності не може повністю задовольнити вимоги кредитора, що і відображено в положеннях ч.4 ст.36 Закону України “Про іпотеку”.

Відповідно до положень ч.4 ст.591 Цивільного кодексу України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб позасудового врегулювання, визначений в ст.36 Закону України “Про іпотеку”, вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту.

Поряд з цим, суд зазначає, що Закон України “Про іпотеку” не пов'язує завершеність позасудового врегулювання з фактом оскарження його в судовому порядку.

Закон України “Про іпотеку” чітко передбачено тільки умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки, а саме: визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя; наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Суд зазначає, що Закон України “Про іпотеку” як спеціальний закон, має пріоритетне значення при вирішенні питання щодо наслідків позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Приймаючи до уваги факт набуття ПАТ “ІМЕКСБАНК” в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону “Чорноморець”, відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №6134, а також враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення низки зобов’язань, в тому числі і зобов’язань товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” за договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч.4 ст.36 Закону України “Про іпотеку” суд дійшов висновку, що зобов’язання відповідача за договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод) на теперішній час є припиненими.

Крім того, судом враховується, що у випадку реалізації способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог ст.37 Закону України “Про іпотеку”, у іпотекодержателя відсутнє право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна у разі, якщо ціна предмета іпотеки, який передається іпотекодержателю у власність, є меншою від суми заборгованості.

У випадку наявності у іпотекодержателя наміру здійснити погашення лише частини зобов’язань, забезпечених іпотекою, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст.39 Закону України "Про іпотеку", і саме в такому випадку рішенням суду мають в обов’язковому порядку бути встановлені як розмір зобов’язання, яке підлягає задоволенню за рахунок предмету іпотеки, так і його (предмету іпотеки) початкова вартість.

Правова позиція, яка застосовується судом при розгляді заяви ТОВ товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підтверджується сталою судовою практикою, що знайшло своє відображення, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 02.10.2017р. по справі №908/2517/16, від 20.12.2016р. по справі №914/3604/15, від 08.11.2016р. по справі №5011-50/9028-2012, від 14.12.2016р. по справі №914/3812/15, від 10.08.2016р. по справі №914/3605/15, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015р. по справі №6-7917св15.

Отже, зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур”, що виникли із договору про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р. (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. по справі № 916/1422/15-г, на теперішній час є припиненими в порядку ч.4 ст.36 Закону України “Про іпотеку”.

Наведене свідчить про відсутність будь-яких обов’язків боржника - ТОВ „Торгова компанія „Ажур” перед стягувачем – ПАТ „ІМЕКСБАНК” щодо виконання вимог наказу Господарського суду Одеської області від 30.10.2015р. по справі №916/1422/15-г про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” (65044, м.Одеса, пр-т. Шевченка, 4-Д; код ЄДРПОУ 37169227) на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) заборгованість за кредитом у розмірі – 139 488 208 /сто тридцять дев’ять мільйонівчотириста вісімдесят вісімтисячдвісті вісім/ грн. 00 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі – 13 196 731 /тринадцять мільйонівсто дев’яносто шість тисяч сімсот тридцять одну/ грн. 33коп. та пеню за прострочення платежів по кредитному договору у сумі – 3 415 737 /три мільйоничотириста п’ятнадцять тисяч сімсот тридцять сім/ грн. 34коп.

Щодо посилання ПАТ “ІМЕКСБАНК” у якості заперечень на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018р. по справі №918/359/17 як на підставу для відмови у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає за необхідне зазначити таке: по-перше: ТОВ „Торгова компанія „Ажур” не було учасником судового процесу при розгляді справи №918/359/17; по-друге: в силу приписів ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.

З наведених мотивів судом також відхиляються посилання позивача на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018р. по справі №907/600/17.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої ТОВ „Торгова компанія „Ажур” заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 234, 328 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” (вх.№2-2136/18) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області від 30.10.2015р. у справі №916/1422/15-г про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Ажур” (65044, м.Одеса, пр-т. Шевченка, 4-Д; код ЄДРПОУ 37169227) на користь Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр-т. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) заборгованість за кредитом у розмірі – 139 488 208 /сто тридцять дев’ять мільйонів чотириста вісімдесят вісім тисяч двісті вісім/ грн. 00 коп., заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі – 13 196 731 /тринадцять мільйонів сто дев’яносто шість тисяч сімсот тридцять одну/ грн. 33коп. та пеню за прострочення платежів по кредитному договору у сумі – 3 415 737 /три мільйони чотириста п’ятнадцять тисяч сімсот тридцять сім/ грн. 34коп.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 08 травня 2018р.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Судді С.В. Літвінов

ОСОБА_6