Ухвала суду № 73838925, 26.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

26.04.2018 справа № 15/250-б

За заявою керуючого санацією товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нодексепт"

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи

№ 15/250-6

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Трейд-Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп"

(ідентифікаційний код 36413760)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від заявника Гончаров Д.О. - керуючий санацією боржника,

від відповідача не з'явились.

Присутні: Кирик В.К. - предст. за дов. ДП "Ресурспостач".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заявник звернувся до суду з заявою про порушення справи про визнання боржника банкрутом, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.10 порушено провадження у справі.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 18.05.15 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.15 введено процедуру санації у справі.

У зв'язку із закінченням строку повноважень судді господарського суду міста Києва Івченка А.М. справа передана на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого, справа передана судді господарського суду міста Києва Паську М.В.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ справу № 15/250-6 передано на розгляд судді Яковенко A.B.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.08.15 справу № 15/250-6 прийнято до свого провадження суддею Яковенко A.B.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.16 затверджено план санації боржника.

04.10.16 від керуючого санацією боржника надійшла заява про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи № 15/250-б.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.01.17 відмовлено у задоволенні заяви керуючого санацією боржника в межах справи № 15/250-б.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.17 залишено без змін ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.17.

Постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.17 та ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.17, а справу скеровано до господарського суду міста Києва для розгляду в іншому складі суду.

У зв'язку з чим, справа передана на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого, передана судді Паську М.В.

Враховуючи викладене вище, розгляд справи призначено на 12.12.17.

12.12.17 від представника Держрезерву надійшло клопотання про відкладення розгляду заяви в межах справи № 15/250-б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.17 відкладено розгляд заяви в межах справи № 15/250-б на 16.01.18.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.18 заяву керуючого санацією товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" в межах справи № 15/250-б про визнання недійсним договору відступлення права вимоги призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання на 13.02.18.

12.02.18 від керуючого санацією товариства з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" надійшло клопотання про витребування документів.

13.02.18 у судовому засідання оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.03.18 о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.18 закрито підготовче провадження та призначено заяву в межах справи № 15/250-б до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 05.04.18.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.18 відкладено розгляд заяви в межах справи № 15/250-б на 26.04.18.

25.04.18 від Державного агентства резерву України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено судом, як необґрунтоване та не підтверджене належними доказами.

У судовому засіданні, розглянувши заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи № 15/250-б та заслухавши пояснення керуючого санацією боржника, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.10 між товариством з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" (ідентифікаційний код 36413760) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" (ідентифікаційний код 37032829) укладено договір про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2 (далі - договір)

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Договору відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги належне первісному кредиторові, що виникло за договором купівлі-продажу зерна №1-2043 від 27.11.2009 р. та договором купівлі-продажу зерна №1-2041 від 27.11.2009 р., укладеними між ТОВ "Крампер Груп" та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (в особі Державного підприємства "Укрресурси") (боржник). За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язань за Договорами, у тому числі: отримання (стягнення) грошових коштів у сумі 3.678.720, 65 грн.; поставки товару (зерна пшениці) за Договорами; стягнення штрафних санкцій.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що відступлене право оцінюється сторонами у 3.679.638, 65 грн.

Згідно п. 3.2 Договору Новий кредитор зобов'язаний протягом 30 днів з дати підписання даного договору сплатити (поставити) Первісному кредитору вартість відступленого права (товар) у розмірі визначеному п. 2.1 Договору. Порядок розрахунків визначатиметься сторонами у додаткових угодах цього Договору.

Заявник стверджує, що боржник за договором відступлення права вимоги передав право вимоги грошової суми у розмірі 3.679.638, 65 грн. безоплатно, оскільки на час розгляду даної заяви оплати згідно оспорюваного договору від відповідача не надійшло, у зв'язку з чим він вказує на підстави для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою для недійсності заявник вказує, що боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно із п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Так само за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Попри викладене, судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.10 порушено провадження у справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а оспорюваний договір був укладений 04.06.10, тобто на час дії мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 року), керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними, а згідно з частиною 11 цієї ж статті угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною з наведених у цій частині підстав. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсним повернення всього отриманого за такою угодою та позову сторони про відшкодування збитків за договором, який не виконується за рішенням керуючого санацією, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Визначені у ст.17 вказаного Закону підстави є спеціальними підставами для визнання угод (майнових дій) боржника недійсними, стосуються виключно процедури банкрутства і мають розглядатися в межах провадження справи про банкрутство.

Згідно п. 39 Постанови пленуму Верховного суду України № 15 від 18.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутсво", задоволення, отримане кредитором внаслідок дій боржника, що порушують правила про режим мораторію, за позовом арбітражного керуючого має повертатися боржникові (або в ліквідаційну масу) на підставі статей 1212-1214 ЦК.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з системного аналізу вище викладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення поданої заяви та визнання договору про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2 від 04.06.10 недійсним.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити заяву про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи № 15/250-б.

2.Визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 2010/05-06/2 від 04.06.10, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Крампер Груп" (ідентифікаційний код 36413760) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нодексепт" (ідентифікаційний код 37032829).

3.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст ухвали складено 04.05.2018 року.