Рішення № 7383870, 30.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/40030.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столес»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»

простягнення 78 113, 76 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін: Від позивача: Гончаренко О.В. –представник за довіреністю від 27.08.2009 року; Від відповідача:не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Столес»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»про стягнення заборгованості у розмірі 78 113, 76 грн.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 46 від 19.02.2009 року позивач здійснив на користь відповідача експедиторські послуги на загальну суму 89 044, 99 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору зобов’язання з оплати виконав частково.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 61 732, 99 грн., збитки від інфляції у сумі 14 269, 15 грн. та пеню у розмірі 2 111, 99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.08.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 15.07.2009 року та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні заперечення на позов.

Крім того, сторони спільно заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

На підставі вищезазначеного, суд задовольнив подане сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.          

У судовому засіданні 31.08.2009 року оголошено перерву до 22.09.2009 року.

У судовому засіданні 22.09.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 61732, 99 грн. - основного боргу, 1358, 14 грн. –інфляційних нарахувань, 6380, 43 грн. –пені та 853, 15 грн. –3% річних.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 22.09.2009 року оголошено перерву до 05.10.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 05.10.2009 року подав витребувані судом докази та надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.10.2009 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що надані позивачем суду рахунку-фактури та заявки на перевезення не можуть служити доказом надання послуги. Крім того, відповідач вказав про те, що послуги були надані тільки за заявкою № ЕО-1926 від 10.03.2009 року, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт.

У судовому засіданні 05.10.2009 року було оголошено перерву до 20.10.2009 року та зобов’язано позивача надати обґрунтовані письмові пояснення на наданий відповідачем відзив та докази, які б свідчили про направлення претензії на адресу відповідача.

Представник позивача у судове засідання 20.10.2009 року не з’явився, витребуваних судом доказів не надав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.10.2009 року надав усні пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2009 року розгляд справи було відкладено на 02.11.2009 року.

Представники сторін у судове засідання 02.11.2009 року не з’явились, позивач витребуваних судом доказів не надав, однак відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити повноважного представника у дане судове засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2009 року відкладено розгляд справи до 30.11.2009 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Столес»про вжиття заходів по забезпеченню позову залишено без задоволення.

У судовому засіданні 30.11.2009 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 61732, 99 грн. - основного боргу, 1543, 32 грн. –інфляційних нарахувань, 6656, 17 грн. –пені та 938, 68 грн. –3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана позивачем заява про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 30.11.2009 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, то на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столес»(надалі –експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго» (далі - замовник) був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 46 (далі - договір), відповідно до якого замовник доручає, а експедитор зобов’язується організувати транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів в стандартних 20-ти та 40-футових контейнерах по території України та в міжнародному сполученні, та надання супутніх послуг на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 договору на кожне конкретне перевезення замовник пред’являє експедитору письмову заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт завантаження, порт розвантаження, місце доставки вантажу), плануємо дату подачі, перелік послуг та іншу необхідну інформацію.

Згідно із п. 2.1.1 договору експедитор зобов’язується здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування вантажу згідно письмової заявки замовника. Заявка вважається прийнятою експедитором, якщо експедитор підписав її зі своєї сторони з доданням печатки та передав замовнику по факсу або кур’єрською поштою.

Відповідно до заявки № ЕО-1926 від 10.03.2009 року відповідач (замовник) замовив позивачу (експедитору) перевезення вантажу (вода мінеральна вагою 27 024 кг) за маршрутом –Трускавець –Одеський морський порт. Згідно даної заявки вартість перевезення склала 1190, 00 дол. США, курс міжбанківський на момент надання послуг.

Згідно із заявки № ЕО-1938 від 16.03.2009 року відповідач (замовник) замовив позивачу (експедитору) перевезення вантажу (квас вагою 25 400 кг) за маршрутом –Одеса –Одеський морський порт. Згідно даної заявки вартість перевезення становить 390, 00 дол. США, курс міжбанківський на момент надання послуг.

Відповідно до заявки № ЕО-1939 від 16.03.2009 року відповідач замовив позивачу перевезення вантажу (квас вагою 25 400 кг) за маршрутом –Одеса –Одеський морський порт. Згідно даної заявки вартість перевезення становить 390, 00 дол. США, курс міжбанківський на момент надання послуг.

Згідно із заявки № ЕО-1940 від 16.03.2009 року відповідач замовив позивачу перевезення вантажу (продукти харчування вагою 22 000 кг) за маршрутом –Кишинеу –Одеський морський порт. Згідно даної заявки вартість перевезення становить 1 120, 00 дол. США, курс міжбанківський на момент надання послуг.

Відповідно до заявки № ЕО-1949 від 19.03.2009 року відповідач замовив позивачу перевезення вантажу (вода мінеральна вагою 25 000 кг) за маршрутом –Свалява –Одеський морський порт. Згідно даної заявки вартість перевезення становить 1 190, 00 дол. США, курс міжбанківський на момент надання послуг.

За заявкою № ЕО-1950 від 19.03.2009 року відповідач замовив позивачу перевезення вантажу (продукти харчування вагою 24 243 кг) за маршрутом –Кишинеу –Одеський морський порт. Згідно даної заявки вартість перевезення становить 1 120, 00 дол. США, курс міжбанківський на момент надання послуг.

Згідно із заявки № ЕО-1952 від 24.03.2009 року відповідач замовив позивачу перевезення вантажу (продукти харчування вагою 22 000 кг) за маршрутом –Харків –Одеський морський порт. Згідно даної заявки вартість перевезення становить 1 080, 00 дол. США, курс міжбанківський на момент надання послуг.

Відповідно до заявки № ЕО-1953 від 25.03.2009 року відповідач замовив позивачу перевезення вантажу (продукти харчування вагою 20 808 кг) за маршрутом –Яготин –Одеський морський порт. Згідно даної заявки вартість перевезення становить 880, 00 дол. США, курс міжбанківський на момент надання послуг.

За заявкою № ЕО-1954 від 26.03.2009 року відповідач замовив позивачу перевезення вантажу (продукти харчування вагою 25 790 кг) за маршрутом –Березань –Київ - Одеський морський порт. Згідно даної заявки вартість перевезення становить 910, 00 дол. США, курс міжбанківський на момент надання послуг.

За твердженням позивача дані перевезення були виконані у повному обсязі, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними № б/н від 13.03.2009 року, № б/н від 19.03.2009 року, № б/н від 19.03.2009 року, № 03 від 20.03.2009 року, № 01 від 24.03.2009 року, № б/н від 26.03.2009 року, № 25/03 від 26.03.2009 року, № б/н від 26.03.2009 року та № б/н від 29.03.2009 року.

Згідно із п. 3.1 договору за згодою сторін, оплата робіт (послуг) може здійснюватися на умовах часткової, повної передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставлених рахунків експедитора.

Позивачем були виставлені для оплати відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000749 від 19.03.2009 року на суму 9757, 99 грн, № СФ-0000750 від 19.03.2009 року на суму 6396, 00 грн., № СФ-0000790 від 28.04.2009 року на суму 7260, 00 грн, № СФ-0000770 від 07.04.2009 року на суму 9240, 00 грн., № СФ-0000771 від 07.04.2009 року на суму 9240, 00 грн., № СФ-0000775 від 08.04.2009 року на суму 9817, 50 грн., № СФ-0000776 від 08.04.2009 року на суму 8910, 00 грн., № СФ-0000774 від 08.04.2009 року на суму 7260, 00 грн. та № СФ-0000773 від 08.04.2009 року на суму 7507, 50 грн.

Відповідач здійснив оплату наданих послуг частково на суму 13656, 00 грн. за рахунками-фактурами № СФ-0000750 від 19.03.2009 року та № СФ-00000790 від 28.04.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 316 від 03.06.2009 року наявним в матеріалах справи.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становить 61732, 99 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 14 Закону України «Про транспортно –експедиторську діяльність»від 01.07.2004 № 1955 за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

У ході розгляду справи, відповідач зазначив, що визнає суму заборгованості щодо наданих послуг згідно заявки № ЕО-1926 від 10.03.2009 року на суму 9757, 99 грн., яка підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № б/н від 13.03.2009 року та актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), підписаних сторонами та скріплених печатками.

Щодо інших перевезень, то відповідач зазначає, що:

-          в заявці № ЕО-1950 від 19.03.2009 року зазначений № контейнеру FCIU8084163, найменування вантажу –нешвидкопсуючі продукти харчування, вага 24243 кг, у міжнародній товарно-транспортній накладній містяться наступні дані - № контейнеру співпадає, а назва вантажу не співпадає, кількість –не можна дослідити;

-           в заявці № ЕО-1949 від 19.03.2009 року зазначений № контейнеру ЕМСU9659300, найменування вантажу –вода мінеральна, вага 25000 кг, у міжнародній товарно-транспортній накладній містяться наступні дані - № контейнеру співпадає, а назва вантажу –овочі консервовані в асортименті - не співпадає, кількість вантажу –4400 кг;

-          в заявці № ЕО-1952 від 24.03.2009 року зазначений № контейнеру ЕМСU9636618, найменування вантажу –нешвидкопсуючі продукти харчування, вага 22000 кг, у міжнародній товарно-транспортній накладній містяться наступні дані - № контейнеру співпадає, а назва вантажу –кондитерські вироби - не співпадає, кількість вантажу – 14719, 87 кг;

-          в заявці № ЕО-1954 від 26.03.2009 року зазначений № контейнеру ЕМSU9079768, найменування вантажу –нешвидкопсуючі продукти харчування, вага 25 790 кг, у міжнародній товарно-транспортній накладній містяться наступні дані - № контейнеру не співпадає, назва вантажу –гриби, кількість вантажу –10471, 20 кг;

-          в заявці № ЕО-1953 від 25.03.2009 року зазначений № контейнеру GVSU4083525, найменування вантажу –нешвидкопсуючі продукти харчування, вага 20 808 кг, у міжнародній товарно-транспортній накладній містяться наступні дані - № контейнеру не співпадає, назва вантажу –конфети шоколадні –не співпадає , кількість вантажу – 20656, 00 кг.

Таким чином, відповідач вважає, що факт надання позивачем послуг не доведений.

Згідно із п. 2.1.2 договору експедитор зобов’язаний заключати договори та представляти інтереси замовника у взаємовідносинах з перевізниками, портами, складами, агентами судохідних ліній, експедиторськими компаніями та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до п. 4.2 договору сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобов’язань по договору, несе перед другою стороною відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань третьою особою як за власні дії.

Як встановлено судом, для перевезення вантажу за заявками замовника, 01.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Столес»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максан-Транс»(надалі - перевізник) був укладений достроковий договір перевезення № 1/03/09, відповідно до умов договору перевізник зобов’язується у встановлені строки приймати та перевозити вантаж за розпорядженням експедитора, а експедитор своєчасно оплачувати надані послуги.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно –експедиторську діяльність»встановлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

На підтвердження виконання перевезення позивачем надані міжнародні товарно-транспортні накладні № б/н від 13.03.2009 року, № б/н від 19.03.2009 року, № б/н від 19.03.2009 року, № 03 від 20.03.2009 року, № 01 від 24.03.2009 року, № б/н від 26.03.2009 року, № 25/03 від 26.03.2009 року, № б/н від 26.03.2009 року та № б/н від 29.03.2009 року.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем номери контейнерів в заявках № ЕО-1940 від 16.03.2009 року, № ЕО-1950 від 19.03.2009 року, № ЕО-1949 від 19.03.2009 року та № ЕО-1952 від 24.03.2009 року співпадають з номерами контейнерів, які були перевезені згідно міжнародних товарно-трансполртних накладних наявних в матеріалах справи.

Відповідач зазначає, що номер контейнеру в заяві № ЕО-1954 від 26.03.2009 року не співпадає з номером контейнеру зазначеному в міжнародній товарно-транспортній накладній. Проте, суд не може погодитися з даним запереченням позивача, оскільки як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної номер контейнеру вантажу, який перевозився повністю співпадає з номером контейнеру зазначеному в заявці № ЕО-1954 від 26.03.2009 року, а саме ЕІSU9079768. Крім того, відповідач зазначає, що номер контейнеру в заяві № ЕО-1953 від 25.03.2009 року не співпадає з номером контейнеру зазначеному в міжнародній товарно-транспортній накладній. Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної, номер контейнеру вантажу, який перевозився GVСU4083525. В той же час в заявці № ЕО-1953 від 25.03.2009 року номер контейнеру GVSU4083525. Дану відмінність в номері контейнеру суд вважає опискою.

Щодо найменування вантажу в заявках та міжнародних товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що в заявках на перевезення вантажу найменуванням товару було зазначено –нешвидкопсуючі продукти харчування. Водночас згідно міжнародних товарно-транспортних накладних зазначалося, що перевозяться: овочі консервовані, кондитерські вироби, гриби, що саме по собі є продуктами харчування.

Щодо відмінностей у вазі вантажу зазначених у заявках та міжнародних товарно-транспортних накладних, то суд зазначає, що різниця ваги вантажу у вказаних документах не відміняє самого факту здійснення послуг перевезення. Також, суд зазначає, що у разі передачі для перевезення вантажу у більшій кількості, ніж було одержано вантажоодержувачами, відповідач має право звернутися до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

До того ж, в запереченнях на позовну заяву відповідач посилається на те, що жодна заявка на перевезення вантажу не містить строку оплати наданих послуг, а тому відповідач вважає, що строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості послуг перевезення не настав.

Дійсно, як вбачається із 3.1 договору за згодою сторін, оплата робіт (послуг) може здійснюватися на умовах часткової, повної передоплати або за фактом надання послуг на підставі виставлених рахунків експедитора. Порядок оплати за послуги експедитора та їх сума відображається в заявці.

Заявками на перевезення встановлена лише вартість послуг експедитора, а тому для визначення строку оплати послуг застосовуються положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.05.2009 року кур’єрською поштою, позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити суму заборгованості..

Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за отриманні послуги у строк до 28.05.2009 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 61732, 99 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 656, 17 грн.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 3.4 договору у разі прострочення замовником здійснення платежів за надані експедитором послуги, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає до оплати за кожен день прострочення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені становить:

61732, 99 грн. (заборгованість) * 24% * 16 (з 30.05.2009 року по 14.06.2009 року) / 365 = 649, 46 грн.

61732, 99 грн. (заборгованість) * 22% * 58 (з 15.06.2009 року по 11.08.2009 року) / 365 = 2 158, 12 грн.

61732, 99 грн. (заборгованість) * 20,5% * 111 (з 12.08.2009 року по 30.11.2009 року) / 365 = 3 848, 59 грн.

Таким чином, загальний розмір пені становить 6656, 17 грн. та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 1543, 32 грн. та 3% річних у розмірі 938, 68 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних становить:

61732, 99 грн. * 3% * 185 (з 30.05.2009 року по 30.11.2009 року) / 365 = 938, 68 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Збитки від інфляції складають:

61732, 99 грн. * 102,5% (зведений індекс за червень-жовтень 2009 року) –61732, 99 грн. = 1543, 32 грн.

Таким чином, збитки від інфляції становлять 1543, 32 грн. та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 929, 931 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРКарго»(02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11; код ЄДРПОУ 31954293), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столес»(65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 115, оф. 801; код ЄДРПОУ 33720791) заборгованість у розмірі 61 732 (шістдесят одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 99 коп., пеню у сумі 6656 (шість тисяч шістсот п’ятдесят шість) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 938 (дев’ятсот тридцять вісім) грн. 68 коп., збитки від інфляції у сумі 1543 (одна тисяча п’ятсот сорок три) грн. 32 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 708 (сімсот вісім) грн. 71 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання 24.12.2009 року