Постанова № 73838432, 26.04.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2539/18А Справа № 201/14847/17 Головуючий у 1 й інстанції - Федоріщев С. С. Доповідач - Пищида М.М.Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого: – Пищиди М.М.,

суддів: – Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.,

за участі секретаря: – Григор»євої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Державної казначейської служби України про захист порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позов, в обґрунтування позову посилалася на те, що 25 січня 2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалена постанова у справі № 2а-3590/11 за позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, якою його позовні вимоги задоволено, та визнано протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо виплати йому суми разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року у меншому, ніж передбачено частиною 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів гарантії їх соціального захисту», та якою зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2010 року, у відповідності до вимог частини 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп, а також з урахуванням фактично виплаченої суми допомоги.

Постанова підлягала негайному виконанню. Центром по нарахуванню і виплати допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації було надано Розрахунок недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, а саме ОСОБА_3, інваліду війни 2 групи, в якому сума оплати з урахуванням раніше виплаченої суми становить 5168,00 /п'ять тисяч сто шістдесят вісім/ грн.

Постанова Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області не була негайно виконана Головним управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Позивач був змушений для виконання постанови суду з заявою звернутися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про видачу виконавчого листа, який було видано 06 грудня 2012 року.

Рішення суду також не було виконано відділом примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

З прийняттям Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та для виконання постанови суду Державною казначейською службою України позивач знову змушений з заявою звернутися до суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яка була задоволена ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2013 року (справа № 183/6371/13, провадження № 3/90/13), та залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року справа № 183/9175/ 13-а (6а/183/125/13).

Однак Державна Казначейська Служба України разом з Головним управлінням праці та соціального у населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації не здійснили усіх них заходів щодо негайного виконання судового рішення, про що свідчать неодноразові заяви до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління праці та соціального захисту населення та Державної казначейської служби, встановлення судового контролю та накладення штрафу за невиконання судового рішення. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2013 року (справа № 183/6371/13-а, провадження № 6а/183/90/13) позивачу відмовлено у виправленні описки, а саме у вказанні суми, що підлягає стягненню у розмірі 5168, 00 грн. в постанові Новомосковського міськрайонного від 25.01.2012 року.

Тобто строк затримки виплати недоплаченої суми становить з 05 лютого 2012 року по 28 березня 2017 року (більше п'яти років), в результаті чого позивач втратив значну частину доходу, яка підлягає компенсації згідно Закону України „ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року N 2050-ІІІ та розраховується Згідно «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати» затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159, у разі затримки виплати компенсації підлягають щомісячні суми відшкодування шкоди, нараховані за період, починаючи з 05 лютого 2012 року.

У зв’язку з вищевикладеним позивач просив суд стягнути на свою користь з Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації на свою користь:

- у разі несплати добровільно у вказаний судом або законодавством України строк компенсацію втрати частини доходу через Державну казначейську службу України у відповідності ст.ст.1-4, 6 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" нараховану розмір компенсації втрати частини доходу за період з 05 лютого 2012 року до 31 березня 2017 року;

- за весь період прострочення виконання рішення суду (грошове зобов’язання) на підставі ст.625 ЦК України з боржника 3% річних та інфляційні витрати (ВСУ від 30 березня 2016 р. у справі №6-2168цс15 ), а саме з 05 лютого 2012 року до 31 березня 2017 року (а.с.193-195).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Державної казначейської служби України про захист порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 січня 2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалена постанова у справі № 2а-3590/11 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі Департамент соцзахисту) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, якою його позовні вимоги задоволено, та визнано протиправними дії Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо виплати йому суми разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року у меншому, ніж передбачено частиною 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів гарантії їх соціального захисту», та якою зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2010 року, у відповідності до вимог частини 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп, а також з урахуванням фактично виплаченої суми допомоги. Постанова підлягала негайному виконанню (а.с.14-15).

Центром по нарахуванню і виплати допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових грошових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації було надано Розрахунок недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань, а саме ОСОБА_3, інваліду війни 2 групи, в якому сума оплати з урахуванням раніше виплаченої суми становить 5168,00 /п'ять тисяч сто шістдесят вісім/ грн. (а.с.16).

Постанова Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області не була негайно виконана Головним управлінням праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Позивач був змушений для виконання постанови суду з заявою звернутися до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про видачу виконавчого листа, який було видано 06 грудня 2012 року (а.с.7).

Рішення суду також не було виконано відділом примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області. З прийняттям Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та для виконання постанови суду Державною казначейською службою України позивач знову змушений з заявою звернутися до суду про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яка була задоволена ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2013 року (справа № 183/6371/13, провадження № 3/90/13) – (а.с.18-19), та залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2014 року справа № 183/9175/ 13-а (6а/183/125/13) – (а.с.20-23).

Однак Державна Казначейська Служба України разом з Головним управлінням праці та соціального у населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації не здійснили усіх них заходів щодо негайного виконання судового рішення, про що свідчать неодноразові заяви до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та бездіяльності Головного управління праці та соціального захисту населення та Державної казначейської служби, встановлення судового контролю та накладення штрафу за невиконання судового рішення. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2013 року (справа №183/6371/13-а, провадження № 6а/183/90/13) позивачу відмовлено у виправленні описки, а саме у вказанні суми, що підлягає стягненню у розмірі 5168, 00 грн. в постанові Новомосковського міськрайонного від 25.01.2012 року (а.с.24).

Тільки після направлення протягом дуже тривалого часу багаторазових заяв та скарг до різних інстанцій (а.с.25-33), 29 березня 2017 року Державною казначейською службою України (копія листа - відповіді від Державної казначейської служби України від 09 серпня 2017 року № 5-13/5128-13273 – (а.с.54-55), грошові кошти були стягнуті та перераховані на банківський рахунок позивача у розмірі 5168,00 /п'ять тисяч сто шістдесят вісім/ грн. Тобто строк затримки виплати недоплаченої суми становить з 05 лютого 2012 року по 28 березня 2017 року (більше п'яти років). Згідно рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів від 15.05.2017, позивачу нарахована компенсація у розмірі 502,07 грн. за порушення на 1182 дня встановленого законом строку перерахування коштів на виконання виконавчого листа, виданого позивачу 06.12.2012 по справі №2а-3590/11 про стягнення коштів у сумі 5168.00 грн. (а.с.56).

Указані обставини визнані учасниками справи, тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, окремому доказуванню не підлягають і у суду відсутній обґрунтований сумнів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суть спору зводиться до визначення природи разової грошової допомоги до 5 травня 2010 року у розмірі 5168,00, яка присуджена позивачу рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2012 року у справі № 2а-3590/11 на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в контексті вимог Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а саме: чи підпадає ця виплата під дію ст.2 цього Закону, якою визначено види доходів, у разі затримки виплати яких має нараховуватися компенсація втрати їх частини у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Так, ч.2 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

При цьому абз.7 ч.22 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає зазначену виплату як разову грошову допомогу, яка виплачується щорічно.

Аналізуючи зазначені норми законів у їх системному зв’язку, колегія суддів вважає, що районний суд прийшов до вірного висновку про те, що незважаючи на щорічний характер зазначеної виплати, вона є таки разовою, адже має виплачуватися один раз на рік. Відтак, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» на даний вид грошової допомоги не розповсюджується.

За таких умов, підстав для задоволення позову в частині стягнення компенсації втрати частини доходу у зв’язку із несвоєчасною виплатою допомоги до 5 травня за 2010 рік не вбачається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України та вимоги щодо стягнення коштів на підставі цієї норми Закону, суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА та Державною казначейською службою України було вжито всіх необхідних заходів щоб виконати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, а саме: 29 березня 2017 року було в повному обсязі виконано ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та позивачу виплачено разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік у сумі 5168,00 грн. При цьому дійсно було порушено строк перерахування коштів відповідно до виконавчого листа виданого 06.12.2012 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області, які виплачуються за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою «заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

У зв’язку з цим, органом Казначейства була нарахована компенсація за порушення строку перерахування коштів.

Порядок виконання судових рішень у таких випадках врегулювано спеціальним Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до прикінцевих та перехідних положень якого заборгованість погашається в такій черговості:

- у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника;

- у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов’язаними з трудовими правовідносинами:

- у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Погашення заборгованості за нарахованою компенсацією підлягає виконанню у третю чергу.

Посилання апелянта у скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення даного спору.

Враховуючи наведені норми закону, дослідивши надані сторонами докази та встановивши обставини по справі, колегія суддів приходить до висновку що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначені чинним законодавством.

Головуючий:

Судді: