Постанова № 73837636, 03.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/31999/15-ц Головуючий у 1-й інстанції - Гуменюк А.І.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/3459/2018 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Клець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Давидюк Ірини Андріївни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року, ухвалене у складі судді Гуменюка А.І. в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації предмету іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить для задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 030.29-50/383-С від 11.07.2008 року в сумі 155 122 дол. США 71 цент, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 21.10.2015 року - 3 410 981 грн. 92 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

Посилається на те, що 11 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 108 464 доларів США, зі встановленою відсотковою ставкою 13,5% річних та з кінцевим строком погашення заборгованості до 10 липня 2023 року.

Крім того,11 липня 2008 року в якості виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно з яким предметом іпотеки є квартира квартира АДРЕСА_1. Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, кредит згідно графіку не погашає, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 155 122 долари США 71 цент.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки та встановлення способу реалізації предмету іпотеки - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Давидюк Ірина Андріївна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково послався, в обґрунтування висновку про відмову у задоволенні позову, на положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки вказаний закон діє тимчасово, не зупиняє дії інших нормативно - правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, тому не може бути мотивом для відмови у позову, а є правовою підставою, що не дає змоги органам та посадови особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи заперечила проти апеляційної скарги.

Посилається на те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки на час ухвалення зазначеного рішення закон не існував і суд не міг його застосувати. Іпотечне майно, яке використовується як місце постійного проживання не може бути відчужене під час дії цього Закону.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить для задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 030.29-50/383-С від 11.07.2008 року в сумі 155 122 дол. США 71 цент, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 21.10.2015 року - 3 410 981 грн. 92 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, а також відшкодувати судові витрати, пов'язані із розглядом справи.

Посилається на те, що 11 липня 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 108 464 доларів США, зі встановленою відсотковою ставкою 13,5% річних та з кінцевим строком погашення заборгованості до 10 липня 2023 року.

Крім того,11 липня 2008 року в якості виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, кредит згідно графіку не погашає, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 155 122 долари США 71 цент.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у правовідносинах, що склалися між сторонами щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з простроченням виконання кредитного зобов'язання діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, і щодо майна відповідача наявні умови, які перешкоджають примусовому зверненню стягнення на нього шляхом відчуження.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанціївиходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 030.29-50/383 С, за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 108 464 доларів США, зі встановленою відсотковою ставкою 13,5% річних та з кінцевим строком погашення заборгованості до 10 липня 2023 року на умовах, визначених Кредитним договором (а.с. 6-10).

Відповідно до пункту 2.4.5. Кредитного договору, позичальник зобов'язувався сплачувати відсотки за користування кредитом у валюті кредиту не пізніше 20 числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти за користування кредитом (а.с. 6-10).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір № 030.29-50/383-С, посвідчений Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 11 липня 2008 року, за реєстровим № 6868, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 12-14).

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_3 порушила графік погашення заборгованості за кредитом, що визначений пунктом 1.1. Кредитного договору, не здійснилапогашення чергової частини кредиту із нарахованими відсотками за фактичний час його використання, у зв'язку з чим у відповідача ОСОБА_2 виникло зобов'язання достроково погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції, що передбачено ст. 1050 ЦК України.

ПАТ «Укрсоцбанк» звертався до ОСОБА_2 із письмовою вимогою про усунення порушень зобов'язань від 12 лютого 2015 року (а.с. 5), проте вказана вимога залишилася без виконання, тому позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку для забезпечення виконання Кредитного договору в іноземній валюті.

Згідно пункту 4.2., підпунктом 4.5.1. пункту 4.5. Іпотечного договору, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки; іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів - на підставі рішення суду (а.с. 12-14).

Станом на 21.10.2015 року заборгованість ОСОБА_3 складає 155 122 дол. США 71 цент, що підтверджується довідкою - розрахунком.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, що передбачений договором або законом.

Згідно абз. 3 ст.1 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За умовами ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до абз. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1, складається з двох кімнат, загальною площею 48.00 кв.м., жилою площею 30.00 кв.м., та належить ОСОБА_2 на підставі Договору дарування квартири, посвідченого Гарбузовим С.В., державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори 21 квітня 2001 року, за реєстровим № 3-822 (а.с. 11).

ЗгідноІнформаційної довідки № 59794750 від 24 травня 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_2, у власності останньої не знаходиться інше нерухоме житлове майно (а.с. 45).

Як вбачається здовідки Форма № 3 (виписки з домової книги про склад сім`ї та зареєстрованих), № 678 від 24 травня 2016 року, виданої Житлово-будівельним кооперативом «Ліра», у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 46).

Підставою відмови в задоволенні позову суд зазначив про те, що у правовідносинах, що склалися між сторонами щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з простроченням виконання кредитного зобов'язання діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» №1304-VII від 03 червня 2014 року.

Колегія суддів вважає, що прийняття вказаного закону не може бути підставою для відмови в задоволенні порушених прав позивача враховуючи наступне.

Згідно пункту 1 Закону України від 03 червня 2014 року №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч.1 ст.263 ЦК України).

Тобто, встановлений Законом №1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (заставу) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону №1304-VII протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно - правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, що здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону №1304-VII не підлягає виконанню.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що Закон №1304-VII не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.

Враховуючи, що судом встановлено право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов кредитного договору та наявність підстав для дострокового стягнення заборгованості, позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року, колегією суддів встановлено наступне.

Позивач просить звернути стягнення для погашення кредиту, який надавався в іноземній валюті.

Предмет іпотеки, на який позивач просить звернути стягнення у даній справі за своїми технічними характеристиками не перевищує параметри зазначені в Законі.

Відповідно до довідки Форма № 3 (виписки з домової книги про склад сім`ї та зареєстрованих), № 678 від 24 травня 2016 року, виданої Житлово-будівельним кооперативом «Ліра», позичальник та майновий поручитель проживають у вказаній квартирі.

Позивач не надав суду належних доказів про те, що позичальнику та майновому поручителю на праві власності належить інше житло де вони могли б проживати.

Інші обмеження щодо застосування вказаного закону також судом не встановлені.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний закон має бути застосований не як підстава для відмови в заявленому позові, а в порядку ст. 267 ЦПК України, має бути відстрочено рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до завершення дії мораторію визначеного цим законом.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» встановила, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього Закону (стаття 41 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу іпотеки може встановлюватися рішенням суду за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Порядок визначення вартості майна боржника і проведення його оцінки на стадії виконавчого провадження встановлений статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Оскільки достовірно встановлено, що у іпотекодержателя ПАТ «Укрсоцбанк» наявні підстави вимагати звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру у зв'язку з невиконанням позичальником та іпотекодавцем своїх зобов'язань, так як можливість звернення стягнення на іпотечне майно за рішенням суду передбачена Законом України «Про іпотеку», так і положеннями договору іпотеки №030.29-50/383-С, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно -квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу на прилюдних торгах за процедурою, передбаченою Законом України «Про виконавче провадження», з визначенням початкової ціни на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» та звернення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 030.29-50/383-С від 11 липня 2008 року в сумі 155 122 дол. США 71 цент, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 21.10.2015 року - 3 410 981 грн. 92 коп. стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 030.29-50/383-С від 11 липня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах з визначенням початкової ціни на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій з відстрочкою виконання рішення відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 51 164,71 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 76 747,07 грн., а всього 127 911 грн. 78 коп.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вказана сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Давидюк Ірини Андріївни - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» за кредитним договором № 030.29-50/383-С від 11 липня 2008 року в сумі 155 122 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто двадцять два) дол. США 71 цент, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 21.10.2015 року - 3 410 981 (три мільйони чотириста десять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 92 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 030.29-50/383-С від 11 липня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2, встановивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах з визначенням початкової ціни на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

В частині звернення стягнення на предмет іпотеки рішення суду відстрочити на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019) витрати по сплаті судового збору у розмірі 127 911 грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.

Повний текст постанови складено 07 травня 2018 року.

Головуючий Судді