Рішення № 7383751, 23.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/523 23.11.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОРСА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»

про стягнення 85789,50 грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Чаплієва К.В. представник за довіреністю № 15/01/09 від 15.01.2008 року;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОРСА» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»про стягнення боргу в сумі 85789,50 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем був укладений договір поставки № 200/08/07-ПТ від 30.08.2007 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень покупця поставляти товар, а покупець зобовязується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплатити його вартість, за цінами вказаними у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 1.2. договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцю. Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови, що сторони підписали ТТН/ТН, що засвідчує отримання товару покупцем; постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив товар покупцю, відповідно до вимог даного договору.

Виконуючи умови даного договору позивач поставив відповідачу товар за накладними, які знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 91418,95 грн. Факт отримання Відповідачем товару підтверджується підписами представників відповідача на накладних та штампом.

П. 8.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 21 дня з моменту поставки товару; тільки у випадку якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00 грн.

Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару.

У звязку з заборгованістю відповідача за поставку товару позивач направив відповідачеві претензію від 02.04.2009 року з проханням оплатити заборгованість у семиденний строк з дати отримання претензії. Претензія отримана відповідачем 11.04.2009 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 18561113.

Станом на день подання позовної заяви основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 84245,17 грн.

За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачеві три проценти річних у сумі 618,03 грн. та індекс інфляції у сумі 926,30 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 року порушено провадження у справі № 33/523, розгляд справи призначено на 12.10.2009 року.

У судове засідання 12.10.2009 року представник позивача зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/523 від 21.07.2009 року не виконав, тодав заяву про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засіданя був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи на 23.11.2009 року.

У судове засідання 23.11.2009 року зявився представник позивача, подав документи на вимогу ухвали суду від 21.07.2009 року, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 84245,17 грн., три проценти річних у сумі 618,03 грн., індекс інфляції у сумі 926,30 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 925,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не подав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 200/08/07-ПТ від 30.08.2007 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та відповідно до замовлень покупця поставляти товар, а покупець зобовязується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплатити його вартість, за цінами вказаними у відповідній специфікації.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виконуючи умови даного договору позивач поставив відповідачу товар за накладними, які знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 91418,95 грн., а саме:

№ 969 від 21.02.2009 року на суму 11479,29 грн.;

№ 693 від 26.02.2009 року на суму 1984,87 грн.;

№ 694 від 26.02.2009 року на суму 8768,08 грн.;

№ 1062 від 05.03.2009 року на суму 12245,83 грн.;

№ 1063 від 05.03.2009 року на суму 3984,96 грн.;

№ 769 від 10.03.2009 року на суму 13678,66 грн.;

№ 770 від 10.03.2009 року на суму 2081,52 грн.;

№ 787 від 11.03.2009 року на суму 10296,99 грн.;

№ 788 від 11.03.2009 року на суму 1738,08 грн.;

№ 1311 від 12.03.2009 року на суму 5130,40 грн.;

№ 1312 від 12.03.2009 року на суму 880,80 грн.;

№ 1183 від 13.03.2009 року на суму 12439,68 грн.;

№ 1615 від 25.03.2009 року на суму 4442,99 грн.;

№ 1616 від 25.03.2009 року на суму 2266,80 грн.;

Факт отримання Відповідачем товару підтверджується підписами представників відповідача на накладній-замовленні та штампом.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцю. Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови, що сторони підписали ТТН/ТН, що засвідчує отримання товару покупцем; постачальник надав покупцю всі передбачені договором документи; постачальник поставив товар покупцю, відповідно до вимог даного договору.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 8.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару протягом 21 дня з моменту поставки товару; тільки у випадку якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше ніж 500,00 грн.

Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару.

У звязку з заборгованістю відповідача за поставку товару позивач направив відповідачеві претензію від 02.04.2009 року з проханням оплатити заборгованість у семиденний строк з дати отримання претензії., яка залишилась без відповіді та без задоволення Претензія отримана відповідачем 11.04.2009 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 18561113.

Станом на день подання позовної заяви основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 84245,17 грн.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 84245,17 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином розмір індексу інфляції в сумі 926,30 грн. та три проценти річних в сумі 618,03 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно пп.а п.2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито» ставка державного мита встановлюються із заяв, що подаються до господарських судів із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Таким чином, сума державного мита становить 857,90 грн.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЕЙ Україна»(юридична адреса: 01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, буд. 33 поверх 13; п/р 26007201309185 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 34356884) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «КОРСА» (01032, м. Київ, вул. Артема,103 «А»; п/р 26007005328 в ВАТ ТФБ «Контракт», МФО 322465, код ЄДРПОУ 34819129) суму основного боргу 84245 (вісімдесят чотири тисячі двісті сорок пять) грн. 17 коп., індекс інфляції в сумі 926 (девятсот двадцять шість) грн. 30 коп. та три проценти річних в сумі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 03 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 857 (вісімсот пятдесят сім) грн. 90 коп. та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 23.12.2009 року.