Постанова № 7383660, 16.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2009р.м.Київ№ 32/125-А За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс"

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про визнання недійсними акту перевірки та податкового повідомлення-рішення

Суддя Хрипун О.О.

Секретар судового засідання Ковальчук О.В.

Представники:

Від позивача Стадник В.М. предст., Чепурний О.Г. предст.

Від відповідача Пономаренко І.В. ст.держ.под.інсп., Гримальський А.Ю. нач.від.

Пелепецький В.Д. голов.держ.под.інсп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2007 року позивач звернувся з позовом про визнання недійсним акта позапланової документальної перевірки від 21.06.2006 № 514-23-7-30729660 та винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень від 26.06.2006 № 0000642307/0, № 0000652307/0 та № 0000611702/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- податковий кредит позивача по взаєморозрахунках з ТОВ "Мілвей" підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а тому донарахування податкових зобовязань з ПДВ відповідачем здійснено безпідставно. Позивач також вказує, що при визначенні розміру податкових зобовязань з ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Мілвей" відповідач не прийняв лише податковий кредит, в той час як зауважень щодо податкових зобовязань, сформованих по цим же операціям, в акті перевірки не наведено;

- сума податкового боргу сплачена позивачем у повному обсязі, у звязку з чим активи позивача вважаються звільненими з податкової застави. Тому притягувати позивача до відповідальності за відчуження активів відповідач не мав права;

- по господарським операціям позивача з фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності податок з доходів фізичних осіб не нараховувався, оскільки приватні підприємці перебували на спрощеній системі оподаткування та сплачували єдиний податок.

Відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на те, що факти порушень позивачем податкового законодавства зафіксовані актом перевірки.

Зокрема, перевіркою встановлено:

- неправомірне включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим ТО "Мілвей", установчі документи та свідоцтво ПДВ якого визнані недійсними в судовому порядку;

- відчуження активів в період дії податкової застави без письмового узгодження з податковим органом;

- неутримання прибуткового податку з фізичних осіб підприємців, які надавали послуги, інші, ніж зазначено у їх свідоцтві платника єдиного податку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2007 провадження у справі було зупинено у звязку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Пунктом 6 резолютивної частини вказаної ухвали було зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросс" попередньо оплатити вартість експертизи.

05.03.2008 справа № 32/125-А була направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 25.06.2007 було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс" 06.08.2008 листом № 12/3-2393/2394 відповідний рахунок.

Як вбачається з листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, станом на 14.10.2008 попередня оплата вартості експертизи не здійснена, ухвала Господарського суду міста Києва від 25.06.2007 у справі № 32/125-А залишена без виконання, а матеріали справи № 32/125-А 24.10.2008 отримані Господарським судом міста Києва.

За таких обставин провадження у справі було поновлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 провадження у справі було знову зупинено у звязку з призначенням у справі судово-бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

29.12.2008 справа № 32/125-А була направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України повідомлено, що на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2008 було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс" 23.01.2009 листом № 12/3-95 відповідний рахунок, проте станом на 29.04.2009 повна оплата вартості експертизи не здійснена, висновок буде переданий до суду після проведення повної оплати позивачем вартості проведеної експертизи, а матеріали справи № 32/125-А 27.05.2009 отримані Господарським судом міста Києва.

За таких обставин ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2009 провадження у справі було поновлено.

02.07.2009 до Господарського суду міста Києва надійшов висновок № 95 судово-економічної експертизи, складений 24.04.2009 експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, за яким: 1) встановлене за висновком акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.06.2006 № 514-23-7-30729660 заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросс" податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 1227264,87 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілвей", підтвердити документально не видається за можливе; 2) встановлене за висновками акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.06.2006 № 514-23-7-30729660 заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросс" податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік та 2005 рік на суму 207344,41 грн. у зв'язку з ненарахуванням, неутриманням та неперерахуванням до бюджету сум податку з коштів, перерахованих на користь субєктів підприємницької діяльності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за надані послуги, документально та нормативно не підтверджується; 3) за наданими документами не видається за можливе встановити чи підтверджується висновком акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.06.2006 № 514-23-7-30729660 про реалізацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросс" активів у період дії податкової застави без письмового узгодження з податковим органом на суму 1280040 грн.

Відповідачем надані заперечення на висновки судово-економічної експертизи № 95 у господарській справі № 32/125-А. Так, відповідач зауважив, що висновки експерта по першому питанню не слід враховувати та брати до уваги, оскільки вони є необєктивними, не ґрунтуються на повному дослідженні первинних документів через їх ненадання на експертизу. Висновки по другому питанню, на думку відповідача, суперечать чинному законодавству, зокрема ст. 6 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва", пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Відповідач також вважає, що висновки експерта по третьому питанню не слід враховувати та брати до уваги, оскільки вони є необєктивними, не ґрунтуються на повному дослідженні первинних документів через їх ненадання на експертизу.

На вимогу суду первинні документи не були повністю надані сторонами, тому справа розглядається відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України на основі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.06.2006 відповідачем - Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва видане податкове повідомлення № 0000642307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: "податок на додану вартість" у розмірі 1 840 897,32 грн., в тому числі 1 227 264,87 грн. основного платежу та 613 632,45 грн. штрафних санкцій.

26.06.2006 відповідачем - Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва видане податкове повідомлення № 0000652307/0, яким на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обовязкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, позивачу визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 1 280 040,00 грн. штрафних санкцій.

26.06.2006 відповідачем - Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва видане податкове повідомлення № 0000611702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: "податок з доходів фізичних осіб" у розмірі 622 033,23 грн., в тому числі 207 344,41 грн. основного платежу та 414 688,82 грн. штрафних санкцій.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акта від 21.06.2006 № 514-23-7-30729660 "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс" (код ЗКПО 30729660) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілвей" (код за ЄДРПОУ 32659449) за період з 01.02.2004р. по 30.09.2004р., по продажу основних засобів у 3-му кварталі 2004 року, та податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р.".

В акті зазначено, що в порушення вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно у І ІІІ кварталах 2004 року до складу податкового кредиту по ПДВ віднесено суми податку на додану вартість з вартості отриманих товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Мілвей", свідоцтво платника ПДВ якого було визнано недійсним судовими органами 15.06.2005. Таким чином, за результатами перевірки встановлено заниження податку на додану вартість на суму 1 227 264,87 грн., у тому числі:

за лютий 2004 року у розмірі 55 593,33 грн.

за березень 2004 року у розмірі 103 177,66 грн.

за квітень 2004 року у розмірі 91 244,99 грн.

за травень 2004 року у розмірі 78 277,00 грн.

за червень 2004 року у розмірі 235 633,86 грн.

за липень 2004 року у розмірі 97 237,90 грн.

за серпень 2004 року у розмірі 123 762,89 грн.

за вересень 2004 року у розмірі 442 337,24 грн.

Позиція відповідача мотивована тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва № 2-3374/13 від 15.06.2005 визнано недійсними: статут, установчий договір та реєстраційні документи ТОВ "Мілвей" від дати державної реєстрації, реєстрацію ТОВ "Мілей" в якості платника податку на додану вартість від дати реєстрації, свідоцтво платника ПДВ № 37073402 від дати його видачі, виключено підприємство з реєстру платників ПДВ з дати внесення в реєстр, від дати складання первинні бухгалтерські документи та податкові накладні з реквізитами ТОВ "Мілвей" (накладні, акти виконаних робіт, прийому-передачі, рахунки-фактури, акти прийому-передачі векселів, векселі та інші).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп.7.2.1 п. 7.2 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно з даною нормою Закону України "Про податок на додану вартість" витрати по сплаті податку не підлягають включенню до податкового кредиту лише в разі відсутності належним чином оформленої податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку цією нормою не передбачено.

Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 вищевказаного Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Відповідно до п. 25.2 Положення про Реєстр платників податків на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000, у разі прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва платника ПДВ датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

Посилання відповідача на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15.06.2005 у справі № 2-3374/13 за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ТОВ "Мілвей", з особа: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними статуту, реєстраційних документів, реєстрації в якості платника податку на додану вартість, свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Мілвей" та первинних бухгалтерських документів і податкових накладних з реквізитами ТОВ "Мілвей" судом не приймається, оскільки установчі документи ТОВ "Мілвей" визнані недійсними у судовому порядку вже після здійснення господарських операцій, за якими були видані податкові накладні. На момент видачі позивачу податкових накладних ТОВ "Мілвей" було зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ та мали відповідні свідоцтва, отже, мало право складати податкові накладні.

При цьому судом також враховується твердження позивача про визначення ним за результатами взаємовідносин з ТОВ "Мілвей" не лише податкового кредиту, але і податкових зобовязань. Відповідачем вказані твердження позивача не спростовані, доказів зменшення податкових зобовязань позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Мілвей" до суду не надано, в акті перевірки зазначені обставини не знайшли свого відображення.

Законом України "Про систему оподаткування" визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

У відповідності до названого Закону для платника податків не передбачено обов'язку (ст.9) та не надано права (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей, в тому числі стосовно реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права платника податку витребовувати у контрагента відомостей стосовно його реєстрації як платника цього податку, а також контролювати показники податкової звітності по ПДВ. Оскільки ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, то результати діяльності ТОВ "Мілей" не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності і не впливають на податковий кредит позивача при фактичному здійсненні господарської операції.

Судом береться до уваги, що за результатами проведеної у справі судово-економічної експертизи (висновок від 24.04.2009 № 9) встановлене за висновком акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.06.2006 № 514-23-7-30729660 заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросс" податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 1227264,87 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілвей" підтвердити документально не видається за можливе, оскільки в матеріалах справи не містяться та на клопотання експерта не надані первинні та облікові документи ТОВ "Гросс", на підставі яких товариством формувалися і, відповідно, включалися до податкової звітності податкові зобовязання і податковий кредит та визначалися результати до оподаткування за відповідні звітні періоди з лютого по вересень 2004 року. Відсутні, в тому числі, і книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), за даними яких можливо було б від слідкувати, які податкові накладні і за якими господарськими операціями включалися у періоді, що досліджується, до Декларацій з податку на додану вартість і чи знайшли відображення у складі податкового кредиту.

З урахуванням викладених обставин висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у вказаній частині є недоведеними.

Також в акті зазначено, що перевіркою встановлено, що у період дії податкової застави підприємство здійснювало відчуження гальванічного цеху без узгодження з податковим органом на загальну суму 1 280 040,00 грн., чим порушено п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а тому відповідно до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу нараховано штрафних санкцій у розмірі 1 280 040,00 грн.

Як зазначено у акті від 21.06.2006 №514-23-7-30729660 питання перевірки повноти оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість реалізації основних засобів у ІІІ кварталі 2004 року відображене у попередньому акті планової перевірки підприємства акт № 328/23-4-30729660 від 04.03.2005. Розходжень з результатами попередньої перевірки не виявлено. Разом з тим, в ході перевірки додатково виявлено, що відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим органом, а саме, ДПІ у Оболонському районі м. Києва була зареєстрована податкова застава майна ТОВ "Гросс" у державному реєстрі застав рухомого майна, Запис про заставу № 1261637, майно все рухоме майно, дата виникнення з 31.08.2004 по 14.09.2004 (витяг про внесення запису до державного реєстру застав рухомого майна наданий 27.08.2004 за № 1261637).

Відповідно до податкової накладної № 06/09-00 від 06.09.2004 в вересні 2004 року реалізовано обладнання гальванічного цеху без узгодження з податковим органом на загальну суму 1 280 040,00 грн.

Згідно із висновком № 95 судово-економічної експертизи, складеним 24.04.2009 експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, за наданими документами не видається за можливе встановити чи підтверджується висновком акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.06.2006 № 514-23-7-30729660 про реалізацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросс" активів у період дії податкової застави без письмового узгодження з податковим органом на суму 1280040 грн.

На вимогу суду не було надано документів на підтвердження здійснення господарської операції з продажу позивачем обладнання гальванічного цеху. Проте сторонами не оспорюється факт такого продажу 06.09.2004 за ціною 1 280 040,00 грн.

Крім того, в акті від 04.03.2005 №328-23-4-30729660 "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс" (код ЗКПО 30729660) за період з 01.10.2001р. по 30.09.2004р." вказано, що перевіркою встановлено продаж відповідно до податкової накладної № 06/09-00 від 06.09.2004 на суму 1 280 040,00 грн. та видаткової накладної № 06/09-00 від 06.09.2004 обладнання гальванічного цеху, яке не використовувалося ТОВ "Гросс" у господарській діяльності.

За таких обставин суд вважає встановленим факт відчуження ТОВ "Гросс" 06.09.2004 обладнання гальванічного цеху на суму 1 280 040,00 грн.

Підпунктом 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають в податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом "а" пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього Закону письмовому узгодженню з податковим органом підлягають такі операції з активами, які перебувають в податковій заставі, як купівля чи продаж, інші види відчуження або оренда (лізинг) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових чи немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не меншими за звичайні.

Відповідно до абзацу першого пп. 6.2.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податкові вимоги.

Податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання, суму податкового боргу, належного до сплати; пені та штрафних санкцій; виникнення права податкової застави на активи платника податків; обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі; дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Однак податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац перший пп. 6.2.4 ст. 6 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, перша податкова вимога від 25.08.2004 № 1/2936 на суму податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 2860,00 грн. була отримана ТОВ "Гросс" 14.09.2004. Того ж дня позивачем було сплачено суму податкового боргу у складі 3 346,00 грн. на рахунок ВДК Оболонського району, що підтверджується банківською випискою за 14.09.2004.

Крім того, судом враховується, що перша податкова вимога від 25.08.2004 № 1/2936 не могла бути відправлена позивачу раніше дати реєстрації, вказаної на кутовому штампі ДПІ у Оболонському районі 08.09.2004.

Першою податковою вимогою від 25.08.2004 № 1/2936 відповідач попередив позивача, що починаючи з 20.08.2004 усі активи позивача, включаючи грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, та цінні папери, перебувають у податковій заставі та про обовязок сплатити штраф у розмірах, визначених законом, а на суму податкового боргу нарахувати пеню. У пункті 2 податкової вимоги від 25.08.2004 № 1/2936 містилася вимога у разі неможливості повністю погасити податковий борг у 30-денний термін надати податковому органу перелік ліквідного майна, яке може бути використане для погашення боргу шляхом його реалізації у встановленому законом порядку. Попереджено позивача, що у разу відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, без попереднього письмового узгодження з податковим органом (податковим керуючим), якщо отримання такої згоди є обовязковим згідно із Законом, платник податків несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Як підтверджується витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, податкова застава всіх активів ТОВ "Гросс" була зареєстрована 27.08.2004 о 16:11 на підставі абз. 2 п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ, б/н, 27.08.2004, ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва; запис про реєстрацію обтяжень був вилучений 17.09.2004 о 12:04 на підставі п.п. 8.7.1 "а" п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ, б/н, 17.09.2004, ДПІ у Оболонському районі м. Києва.

Конституційний Суд України Рішенням від 24.03.2005 № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) вирішив, що право податкової застави поширюється не на всі активи платника податків, а залежно від суми його податкового боргу.

Положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону передбачає поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, що перебували на момент виникнення такого права в його власності (повному господарському віданні), а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності в майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

За змістом цього положення право податкової застави поширюється практично на всі види активів платника податків. При цьому не враховується адекватність суми податкового зобов'язання чи податкового боргу з розміром заставлених активів платника податків, що не сприяє справедливому вирішенню питань застосування права податкової застави між суб'єктами податкових правовідносин.

Виходячи із загальних принципів права розмір податкової застави має відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Остання як елемент принципу справедливості, передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Аналіз норм Закону України "Про заставу" та Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" свідчить, що поняття застави та/або обтяження нерозривно пов'язано з предметом застави, який характеризується індивідуальними та родовими ознаками.

Таким чином знаходження активів підприємства, що відчужені за спірною операцією, в податковій заставі є недоведеними з урахуванням того, що знаходження активів підприємства в податковій заставі визначено без врахування суми податкового боргу та без визначення предмету податкової застави, а тому застосування до позивача штрафу згідно з пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, до податкової застави було включено всі активи позивача без урахування конкретної суми податкового зобов'язання. Тому висновки відповідача про законність застосування до нього штрафної санкції в розмірі відчуженого майна за порушення вимог підпункту "б" підпункту 8.6.1, підпункту 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону є помилковим.

Визнання неконституційними положень пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" свідчать про неправомірність застосування до позивача штрафу спірним податковим повідомлення-рішенням на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки питання правомірності застосування штрафу на підставі пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 № 2-рп/2005 у справі № 1-9/2005 прямим чином залежить від визначення питання, які саме активи платника податку перебувають в податковій заставі, чи відповідає розмір податкової застави сумі податкового зобов'язання платника податку та чи дійсно саме ці активи були ним відчужені без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, що не було дотримано відповідачем при застосуванні штрафу.

Доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач суду не подав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.06.2006 №0000652307/0 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в акті зазначено про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 207 344,41 грн. внаслідок перерахування протягом 2004 - 2005 рр. з розрахункового рахунку підприємства на користь Субєктів підприємницької діяльності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без попереднього нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб грошових коштів в сумі 1 594 957,00 грн. за надані субєктами господарської діяльності послуги (транспортно-експедиційні та маркетингові).

Позиція відповідача мотивована тим, що названі субєкти підприємницької діяльності знаходилися на спрощеній системі оподаткування, сплачували єдиний податок з видом діяльності "Оптова торгівля". Грошові кошти у розмірі 1 594 957,00 грн. за надані субєктами господарської діяльності послуги (транспортно-експедиційні та маркетингові), тобто видом діяльності, який не охоплено свідоцтвом. Доходи отримані від діяльності з надання транспортно-експедиційних та маркетингових послуг розцінені відповідачем як такі, що отримані платниками єдиного податку не у межах підприємницької діяльності, а тому їх оподаткування, на думку відповідача, повинно здійснюватися на загальних підставах.

За результатами перевірки позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб у розмірі 207 344,41 грн. та з посиланням пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані штрафні санкції у подвійному розмірі від суми донарахованих зобовязань в сумі 414 688,82 грн.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо донарахування податку з доходів фізичних осіб та у запереченнях на позов, суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

Як передбачено п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності (п.п. 9.12.2).

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами:

ОСОБА_6 як субєкт підприємницької діяльності перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі м. Києва та у періоді, який перевірявся відповідачем, перебувала на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_1 від 01.01.2004 на 2004 рік, видане на вид діяльності "Оптова торгівля", свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 01.04.2005, видане на вид діяльності "Оптова торгівля");

ОСОБА_7 як субєкт підприємницької діяльності перебуває на обліку в ДПІ в Оболонському районі м. Києва та у періоді, який перевірявся відповідачем, перебував на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_3 від 01.01.2004 на 2004 рік, видане на вид діяльності "Оптова торгівля", свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_4 від 01.04.2005, видане на вид діяльності "Оптова торгівля");

ОСОБА_8 як субєкт підприємницької діяльності перебуває на обліку в ДПІ в Святошинському районі м. Києва та у періоді, який перевірявся відповідачем, перебував на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_5 від 01.01.2004 на 2004 рік, видане на вид діяльності "Оптова торгівля", термін дії свідоцтва у 2004 році припинено згідно з заявою платника податків від 10.06.2004 та поновлено з 01.04.2005);

ОСОБА_9 як субєкт підприємницької діяльності перебуває на обліку в ДПІ в Дарницькому районі м. Києва та у періоді, який перевірявся відповідачем, перебувала на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_6 від 03.12.2004 видане на вид діяльності "Оптова торгівля", свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_7 від 01.04.2005 видане на вид діяльності "Оптова торгівля").

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджена Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва" від 03.07.1998 № 727/98.

Згідно з ст. 2 цього Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Відповідно до п. 3 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 752/4045, якщо платник єдиного податку здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то ним придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.

Таким чином, норми Указу та вищезазначеного Порядку передбачають сплату лише єдиного податку у межах від 20 грн. до 200 грн. та за найманих працівників у розмірі 50% за кожну особу від ставки єдиного податку, в тому числі і у випадку здійснення діяльності, яка не вказана у свідоцтві.

Суб'єкти підприємницької діяльності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з яких позивач не утримав прибутковий податок, були платниками єдиного податку, що встановлено актом перевірки. Отже, оподаткування доходів цих осіб має здійснюватись відповідно до положень Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва", тобто згідно зі спеціальним законодавством з цих питань.

Статтею 6 Указу встановлюється, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва" суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Згідно із висновком № 95 судово-економічної експертизи, складеним 24.04.2009 експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, встановлене за висновками акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.06.2006 № 514-23-7-30729660 заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросс" податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік та 2005 рік на суму 207344,41 грн. у зв'язку з ненарахуванням, неутриманням та неперерахуванням до бюджету сум податку з коштів, перерахованих на користь субєктів підприємницької діяльності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за надані послуги, документально та нормативно не підтверджується.

Враховуючи викладене, а також те, що Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності субєктів малого підприємництва" платники єдиного податку звільнені від сплати податку на доходи фізичних осіб, податкові зобовязання з податку на доходи фізичних осіб донараховані відповідачем необґрунтовано. Обовязку утримувати податок з доходів фізичних осіб із коштів, перерахованих на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за надані ними послуги, у позивача не було.

Пунктом 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" фондами від 21.12.2000 № 2181-III (зі змінами і доповненнями) встановлюється, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач суду не подав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень відповідача від 26.06.2006 № 0000611702/0 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог стосовно визнання недійсним акта позапланової документальної перевірки відповідача від 21.06.2006 №514-23-7-30729660 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 1 Розяснень Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. В даному випадку, таким актом, прийнятим по відношенню до позивача, є відповідне податкове повідомлення-рішення, а не акт перевірки, який обовязкового характеру не має.

Отже, в цій частині факту порушення прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин позивачем не доведено.

Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 1,70 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 26.06.2006 №0000611702/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 26.06.2006 №0000652307/0.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва від 26.06.2006 №0000642307/0.

В інший частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра,7, рахунок № 26004191025980 в філії "КРУ" банку "Фінанси та Кредит" ТОВ, МФО 300937, код ЄДРПОУ 30729660) 1,70 грн. судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

СуддяО.О.Хрипун Дата підписання постанови: 22.12.2009