Постанова № 73835478, 03.05.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 року Справа №906/986/17

ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Огороднік К.М. , суддя Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Транснаціональна корпорація "Граніт" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2018р. (повний текст складено 22.02.2018р.) у справі №906/986/17 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (м.Львів)

до Приватного акціонерного товариства Транснаціональна корпорація "Граніт" (с.Білошиці, Коростенський р-н, Житомирська обл.)

про стягнення 33560,00 грн.

за участі представників сторін:

позивач – не з’явився;

відповідач: ОСОБА_2, довіреність №729 від 02.05.2018р.,

ОСОБА_3, довіреність №730 від 02.05.2018р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.02.2018р. у справі №906/986/17 (суддя Вельмакіна Т.М.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Приватного акціонерного товариства Транснаціональна корпорація "Граніт" про стягнення 33560,00 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 33560,00грн штрафу та 1600,00грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство Транснаціональна корпорація "Граніт" звернулося до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 125-127).

В скарзі апелянт, зокрема, звертає увагу, що згідно накладної від 14.06.2017р. №33396425 відправником ПАТ «ТНК «Граніт» зважено на вагонних вагах (150т), заводський №РС-150-ц №10420, відсів у вагоні №67195958, вага якого склала 68550 кг. При цьому, позивач у позовній заяві не навів доводів, чому його ваги №РС-150Ц13В та процес зважування 16.06.2017р. виявилися більш точними за ваги та процес зважування відповідача. До маси вантажу у інших чотирьох вагонах претензій у позивача немає, що відповідач вважає доказом правильності показів ваг, які знаходяться у відповідача.

Також апелянт звертає увагу, що у Державному реєстрі ЗВТ відсутні відомості про ваги позивача, що підтверджується Технічним паспортом ЗВВТ від 28.12.2012р. на вагонні ваги №РС-150Ц 13В та заявою позивача від 25.01.2018р. Такі обставини суперечать: п.1 розділу ІІ Порядку ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2016р. №1161, зареєстрованого в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України від 13.07.2016р. №1161; п.3.10 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 11.10.2012р. за №1716/22028.

Вважає посилання позивача на те, що на момент введення в експлуатацію ваг 15.04.1992р. не діяв Держреєстр, не звільняє від обов’язку внести до нього використовувані ваги за умови дії Держреєстру під час їх застосування.

Також зазначає, що згідно абз.2 ч.2 ст.16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» сертифікат затвердження типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено. Відповідно до п.7 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» затвердження типу засобу вимірювальної техніки – рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу. Однак, позивач не надав рішення відповідного органу про оцінку відповідності (сертифіката), а отже, ваги не можуть використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології

Представник відповідача зазначає, що у судовому засіданні суду першої інстанції 12.02.2018р. заявляв клопотання про застосування зменшеного розміру штрафу до однократного, однак дане клопотання не відображене в рішенні суду.

На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2018р. у справі №906/986/17 та відмовити ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" у позові.

ОСОБА_1 апеляційного господарського суду №01-23/906/986/17/1263/18 від 19.03.2018р. витребувано матеріали справи №906/986/17 з господарського суду Житомирської області.

Матеріали справи №906/986/17 з апеляційною скаргою надійшли на адресу ОСОБА_1 апеляційного господарського суду 02.04.2018р. (вх.№673/18).

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 04.04.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Транснаціональна корпорація "Граніт", розгляд скарги призначено на 03 травня 2018 року о 12:20 год. в приміщенні ОСОБА_1 апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

25.04.2018р. на електронну адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12347/18), в якому останній зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагоні № 67195958, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 68550кг, відносно фактичної маси вантажу - 73600кг.

Водночас відповідачем не надано доказів які б спростовували виявлений надлишок вантажу у вагоні № 67195958, в той час як в матеріалах справи міститься додаток до коменційного акту від 17.06.2018р. №350002/65 (продовження розділу "Д"), з якого вбачається, що надлишок вантажу відсів гранітний або кам’яний, із вагона №67195958 в кількості 5050 кг відвантажено і вивезено із станції силами вантажовідправника, згідно розпорядження відправника №624 від 20.06.2017р. за підписом директора ПрАТ "ТНК Граніт".

Вказаним додатково спростовуються твердження відповідача щодо безпідставності надання переваги результатам зважування саме вагами позивача.

Стосовно тверджень відповідача про те, що (вагонні ваги № РС-150Ц 13В) є простроченими і не можуть вважатися законодавчо регульованими, оскільки не внесені позивачем до Державного реєстру ЗВТ і Сертифіката затвердження типу засобу вимірювальної техніки на них відсутній, слід зазначити наступне.

Відповідно до технічного паспорта ваг ст.Здолбунів, вагонні ваги № РС-150Ц 13В пройшли відповідну державну повірку 22.05.2017, про що свідчить відбиток повірочного тавра державного повірника, яким засвідчено запис про те, що дані вагонні ваги є придатними до експлуатації (а.с.18-19). Вказаним також спростовуються твердження відповідача про їх прострочення. Крім того, вагонні ваги, згідно п.8 Технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) введені в експлуатацію 15.04.1992, та згідно п.2 даного паспорту, ЗВВТ не внесені до Державного реєстру, оскільки реєстр ведеться з 1993 року.

До того ж, за вищенаведених обставин, не внесення позивачем вимірювального пристрою (вагонні ваги № РС-150Ц 13В) до державного реєстру ЗВТ не спростовує факту вчиненого відповідачем порушення, який встановлено судом в процесі розгляду справи за матеріалами.

Щодо заяви відповідача про те, що він звертався до суду з заявою про зменшення розміру штрафу, позивач, посилаючись на положення ст.233 ГК України, п.3 ст.83 ГК України, ст.3 Цивільного кодексу України, стверджує, що це є правом суду, яке може бути застосовано лише у виняткових випадках.

На підставі викладеного позивач просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити

02.05.2018р. на поштову адресу суду надійшов оригінал зазначеного відзиву позивача (вх.12873/18).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.05.2018р. представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, надали пояснення по справі, просили суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2018р. у справі №906/986/17 та відмовити ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" у позові.

Позивач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

В червні 2017 року із станції Коростень-Житомирський Південно-Західної залізниці Приватним акціонерним товариством "Транснаціональна корпорація Граніт" (відправник, відповідач) згідно групової накладної №33396425 відправлено вагони №№67609602,66474586, 67680181, 67195958, 66938887 з відсівом гранітним (кам'яним) до станції Надвірна Львівської залізниці, одержувач - Приватне підприємство "Збруч" (арк.справи 11).

По прибутті вагонів 16.06.2017р. до станції Здолбунів Львівської залізниці (залізниця) залізницею проведено перевірку маси вантажу у вагонах та встановлено невідповідність маси вантажу у вагоні №67195958.

Залізницею було відчеплено вказаний вагон від групової відправки та здійснено комерційне переважування маси вантажу на 150 тонних вагонних електронно-тензометричних вагах, під час якого було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні складає 73600кг., що не відповідає масі, вказаній відправником у накладній №33396425.

За результатами вказаної перевірки було складено комерційний акт №350002/65/6 від 17.06.2017р. та акт загальної форми №1567 від 16.06.2017р., згідно з якими проведеним контрольним зважуванням вантажу на 150 тонних електронно-тензометричних вагах виявлено, що у вагоні №67195958 зазначено у перевізних документах: тара - 24300 кг, маса нетто - 68550кг, в дійсності ж встановлена маса вантажу: брутто - 97900кг, тара - 24300кг, маса нетто - 73600кг, що на 5050кг більше від маси вантажу, визначеної відправником і зазначеної у накладній №33396425 (арк.справи 11, 12).

Відчеплений вагон №67195958 відправлено на станцію призначення Надвірна Львівської залізниці по накладній №37737004.

Позивачем, на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, був нарахований відповідачу штраф у сумі 33560,00 грн. (п'ятикратний розмір провізної плати - 6712,00 грн.) за невірне зазначення маси вантажу, про стягненням якого останній звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Як встановлено ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 12 Закону України "Про транспорт" встановлено, що підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Згідно ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як встановлено ст.23 Статуту залізниць України та п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989).

Відповідно до п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи.

Як вбачається зі ст.37 Статуту залізниць України, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

У відповідності до п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі.

Відповідно ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

У рядку 5 відомості вагонів залізничної накладної №33396425 від 14.06.2017р. у вагоні №67195958 вантажовідправником вказана маса вантажу нетто - 68550кг, спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150т). Відповідно до графи 55 залізничної накладної правильність внесених відомостей було засвідчено представником відповідача ОСОБА_4 (арк.справи 11).

У графі "Відправник" зазначеної вище залізничної накладної вказано найменування відправника: ПАТ "ТНК Граніт", тобто відповідача у даній справі.

Отже, відомості щодо маси вантажу до залізничної накладної №33396425 було внесено саме вантажовідправником, що також не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка відомостей, зазначених у накладній №33396425, зокрема щодо ваги вантажу, здійснено позивачем на шляху слідування, а саме на станції Здолбунів Львівської залізниці, внаслідок чого складено Комерційний акт №350002/65/6 від 17.06.2017р. та акт загальної форми №1567 від 16.06.2017р.

У Розділі "Д" комерційного акту №350002/65/6 від 17.06.2017р. зазначено, що завантаження в вагоні №67195958, щодо якого проведено контрольне зважування, здійснено понад вантажопідйомність на 4600 кг. При повторному переважуванні вагона надлишок вантажу проти документа та вантажопідйомності підтвердився, що загрожує безпеці руху поїздів, згідно ПТЕ р.15 п.15.27. Технічно вагон справний. При повторному переважуванні вагонів маса підтвердилася (арк.справи 12, зворот, арк.справи 15).

Згідно ст.129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Комерційним актом №350002/65/6 від 17.06.2017р. та актом загальної форми №1567 від 16.06.2017р., які міститься в матеріалах справи, зафіксовано невідповідність маси вантажу у вагоні №67195958. Вказані акти складені з дотриманням вимог чинного законодавства, підписані уповноваженими на це посадовими особами.

Докази оскарження комерційного акту в матеріалах справи відсутні.

Як встановлено п.12 Правил складання актів, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Як вбачається, з Комерційного акту №350002/65/6 від 17.06.2017р., на станції призначення Надвірна, Львів у розділі "Є" зроблено відмітку про те, що під час перевірки цього вантажу різниці проти цього акту не виявлено (арк.справи 12, зворот), що також відображено в акті загальної форми №1298 від 27.06.2017р. (арк.справи 14).

Тобто, матеріалами справи підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагоні №67195958, що була зазначена відповідачем у перевізних документах - 68550кг, відносно фактичної маси вантажу - 73600кг.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, що спростовували б надлишок вантажу у вагоні №67195958, в той час з додатку до комерційного акту від 17.06.2018р. №350002/65 (продовження розділу "Д") вбачається, що надлишок вантажу відсів гранітний або кам’яний, із вагона №67195958 в кількості 5050 кг відвантажено і вивезено із станції силами вантажовідправника, згідно розпорядження відправника №624 від 20.06.2017р. за підписом директора ПрАТ "ТНК Граніт" ОСОБА_5.

Зазначеним спростовуються твердження відповідача щодо безпідставності надання переваги результатам зважування саме вагам позивача.

Також, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що при зважуванні решти вагонів, зазначених у накладній №33396425 від 14.06.2017р., не встановлено розбіжностей їх фактичної маси по відношенню до зазначеної відправником, що також вказує на справність ваг позивача, і розбіжність у зважуванні лише одного вагону.

Як встановлено ст.122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Згідно ст.118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної №33283326 від 08.09.2015р. (арк.справи 11, зворот) за вагон №67195958 становить 6712,00грн. За вказаного, позивачем визначено 33560,00 грн. штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу. З наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку штрафу вбачається, що розмір останнього здійснено з дотриманням вимог законодавства.

Відповідач, як у відзиві на позов, так і в апеляційній скарзі стверджував, що вагонні ваги №РС-150Ц 13В є простроченими і не можуть вважатися законодавчо регульованими, оскільки не внесені позивачем до Державного реєстру ЗВТ і Сертифіката затвердження типу засобу вимірювальної техніки на них відсутній.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012р. №442 Про затвердження Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України (зареєстровано в Міністерстві юстиції 11.10.2012р. за №1716/22028) визначено порядок експлуатації, повірки та реєстрації ЗВВТ на залізничному транспорті.

Пунктом 4.1 вказаного наказу передбачено, що на ЗВВТ за результатами зважування, згідно з якими оформляються перевізні документи під час перевезень залізничним транспортом, поширюється метрологічний нагляд. ЗВВТ підлягають повірці або державній метрологічній атестації. Повірка чи державна метрологічна атестація ЗВВТ проводиться у порядку, встановленому ДСТУ 2708:2006 "Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення" та ДСТУ 3215-95 "Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення". Використання ЗВВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, забороняється.

Пунктом 4.2. Наказу, визначено, що позитивні результати повірки або державної метрологічної атестації ЗВВТ засвідчують відбитком повірочного тавра в місцях, передбачених експлуатаційною документацією або свідоцтвом про державну метрологічну атестацію.

Відповідно до технічного паспорта ваг ст.Здолбунів, вагонні ваги №РС-150Ц 13В пройшли відповідну державну повірку 22.05.2017р., про що свідчить відбиток повірочного тавра державного повірника, яким засвідчено запис про те, що дані вагонні ваги є придатними до експлуатації (арк.справи 18, 19).

Вказаним також спростовуються твердження відповідача про їх прострочення.

Вагонні ваги, згідно п.8 Технічного паспорта засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) введені в експлуатацію 15.04.1992р., та згідно п.2 даного паспорту, ЗВВТ не внесені до Державного реєстру, оскільки реєстр ведеться з 1993 року.

При цьому, як вірно відмічено судом першої інстанції, не внесення позивачем вимірювального пристрою (вагонні ваги № РС-150Ц 13В) до державного реєстру ЗВТ не спростовує факту вчиненого відповідачем порушення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок господарського суду Житомирської області про задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" до Приватного акціонерного товариства Транснаціональна корпорація "Граніт" про стягнення з відповідача 33560,00 грн. штрафу.

Щодо усної заяви відповідача про зменшення розміру штрафу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій є правом суду, яке може бути застосовано у виняткових випадках, при цьому, як вбачається з звукозапису судового засідання господарського суду Житомирської області від 12.02.2018р., відповідач, звертаючись з відповідною заявою, не зазначив ні обставини, на які він посилається, ні чим вони підтверджуються для застосування норм ст.233 ГПК України.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269-284 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Транснаціональна корпорація "Граніт" на рішення господарського суду Житомирської області від 12.02.2018р. у справі №906/986/17 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07.05.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Мамченко Ю.А.