Постанова № 73835232, 26.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2018 р. Справа№ 911/2784/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - не з`явилися;

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС

на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2017 р. (повне рішення складено 01.12.2017 р.)

у справі № 911/2784/17 (суддя - Карпечкін Т.П.)

за позовом Закарпатської митниці ДФС

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд"

про стягнення збитків у розмірі 189071,98 грн

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Закарпатська митниця ДФС звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд" про стягнення збитків у розмірі 189071,98 грн, заподіяних неналежним виконанням умов договору № 101 від 15.03.2011 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору зберігання та смертю тварин під час їх зберігання, позивачу було завдано збитків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.11.2017 р. (повне рішення складено 01.12.2017 р.) у справі № 911/2784/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Закарпатська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідач, будучи спеціалізованою організацією з розведення коней, не міг не знати про стан коней та їх здоров'я, а тому збитки заподіяні позивачу загибеллю тварин саме з вини відповідача.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2018 р. апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 р. апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишено без руху на підставі ст. ст. 256, 260 ГПК України.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закарпатської митниці ДФС на рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2017 р. у справі № 911/2784/17 та призначено її до розгляду на 22.03.2018 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 р. розгляд справи відкладено до 12.04.2018 р. у зв`язку з неявкою представників відповідача.

Разом з цим судове засідання, призначене на 12.04.2018 р., не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Буравльова С.І. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 р. було призначено розгляд справи на 26.04.2018 р.

У засідання суду, призначене на 26.04.2018 р., представники сторін вкотре не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.03.2011 р. між Чопською митницею (далі - поклажодавець) та ТОВ "Конкорд" (далі - зберігач) було укладено договір № 101 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору поклажодавець передає на відповідальне зберігання майно, що перебуває під митним контролем, а саме вилучені митним органом живі тварини (коні), що потребують особливих умов зберігання.

Як передбачено п. 2.2.5 договору, зберігач зобов'язується нести відповідальність за втрату або ушкодження майна поклажодавця, що знаходиться на зберіганні, незалежно від причин ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до закінчення його зберігання.

Пунктом 4.1 договору визначено, що з моменту прийняття майна зберігач несе повну матеріальну відповідальність за його цілісність згідно чинного законодавства.

Термін дії договору визначений повним виконанням сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).

Згідно з актом приймання-передачі від 16.03.2011 р. ТОВ "Конкорд" прийняв, а Чопська митниця передала на відповідальне зберігання вилучені по протоколу про порушення митних правил № 0642/30502/11 від 15.03.2011 р. коні, а саме: спортивний кінь "Baloubetta", 2002 р.н., стать М, вага 480 кг, вартістю 12 174,66 грн; спортивний кінь "Centoreno", 2002 р.н., стать G, вага 500 кг, вартістю 13 281,45 грн; спортивний кінь "Lomitas", 1996 р.н., стать S, вага 520 кг, вартістю 17 708,60 грн.

Вказаний акт було підписано обома сторонами та скріплено їх печатками, будь-яких зауважень щодо кількості тварин та їх стану при прийомі висловлено не було.

09.06.2011 р. Ужгородським міськрайонним судом за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних прави № 0642/30502/11 від 15.03.2011 р. було прийнято постанову про визнання ОСОБА_4 винним у порушенні митних правил та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 000,00 грн в дохід держави.

Вилучені спортивні коні та документи, що знаходились в матеріалах справи, підлягали поверненню ОСОБА_4 В зв'язку з порушенням зобов'язання про зворотнє ввезення 15.03.2011 р. відносно ОСОБА_5 було складено протокол про порушення митних правил.

Листами від 25.11.2011 р. № 6/15-1-7032, від 04.12.2011 р. № 1/1-6.45/8260-п, від 06.02.2012 р. № 4/15-1-587, від 11.06.2012 р. № 4/13-2949, від 11.10.2012 р. № 4/15-4744 ОСОБА_4 повідомлявся про необхідність звернутися в митницю для оформлення документів і отримання товару, що підлягав поверненню. Отже митним органом вживалися заходи щодо виконання судового рішення.

З дотримання вимог ст. ст. 377, 168 Митного кодексу України предмети порушення митних правил (коні живі), а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, було вилучено.

У зв'язку з тим, що живі тварини потребують особливих умов утримання, їх було передано на відповідальне зберігання ТОВ "Конкорд" згідно договору № 101 від 15.03.2011 р.

Відповідно до пп. 1.3 п. 1 наказу Держмитслужби України від 28.08.2003 р. № 579 "Про встановлення строків зберігання" товари й транспортні засоби, вилучені митними органами за протоколами про порушення митних правил, зберігаються на складах митних органів з моменту розміщення їх на складі до моменту повернення власникові (але не більше трьох років з дня набрання законної сили відповідною постановою суду) або до передання органу державної виконавчої служби на підставі судового рішення.

Згідно з п. 4.3 наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 627 "Про затвердження Порядку роботи складу митниці ДФС" товари, які через свої властивості не можуть зберігатися на складі митного органу, за рішенням керівника митниці або особи, яка виконує його обов'язки, можуть передаватися митним органом за договорами зберігання підприємствам, на складах яких створено необхідні умови для належного зберігання таких товарів. Для цілей цього Порядку таке зберігання вважається зберіганням на складі митного органу.

Як передбачено Главою 25 Митного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, митний орган має право розпоряджатися товарами, що зберігаються під митним контролем, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання.

Таким чином живі тварини, що підлягали поверненню на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2011 р. у справі про порушення митних правил № 0642/30502/11, за якими власник у встановлені строки не звернувся, перейшли у розпорядження митного органу.

У зв'язку з тим, що власник або уповноважена ним особа не звернулись до закінчення строків зберігання встановлених Митним кодексом України до позивача про повернення тварин, вказані живі тварини, набули статусу майна, що переходить у власність держави.

Відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 24.12.2012 р. № 726/2012 та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" утворено, зокрема, як юридичну особу публічного права Чопську митницю Міністерства доходів і зборів та реорганізовано Чопську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Чопської митниці Міністерства доходів і зборів.

Згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 Чопську митницю Міністерства доходів і зборів визнано правонаступником Чопської митниці Державної митної служби України.

Як було встановлено вище, актом від 16.03.2011 р. сторонами було засвідчено наявність вказаних вище коней, переданих на відповідальне зберігання ТОВ "Конкорд" відповідно до умов укладеного договору зберігання.

17.12.2014 р. Чопську митницю Міністерства доходів і зборів повідомлено про те, що двоє коней: "Lomitas" і "Baloubetta" загинули, що підтверджується актами утилізації трупів тварин, виданих клінікою ветеринарної медицини НУБІП України від 04.08.2014 р. та від 05.12.2014 р.

За умовами укладеного між сторонами договором відповідального зберігання відповідач зобов'язався безкоштовно зберігати майно, вилучене митницею, створити необхідні умови для забезпечення належного зберігання переданого йому майна та його схоронності.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, неналежним чином виконував умови укладеного договору зберігання, внаслідок чого померли коні, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Крім того, застосування до особи такої міри відповідальності як стягнення збитків потребує доведення наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, за договором зберігання зберігач зобов'язується зберігати річ, яка передана йому поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Вартість коней, які померли, складає 29 883,26 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 16.03.2011 р., укладеного між ТОВ "Конкорд" та Чопською митницею.

Для визначення розміру збитків, завданих втратою (нестачею) майна, у встановленому порядку було проведено оцінку.

24.01.2017 р. на адресу Закарпатської митниці ДФС надійшов лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, яким надано рецензію на звіт про оцінку майна, переданого на відповідальне зберігання - вилучені митницею живі тварини (коні), згідно якого загальна вартість об'єкта оцінки (матеріального збитку) складає 189 071,98 грн (з ПДВ).

Постановою Кабінету Міністрів України № 311 від 06.08.2014 р. "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 (утворено територіальний орган ДФС - Закарпатську митницю ДФС) та реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2 (реорганізовано територіальний орган Міндоходів, а саме Чопську митницю Міндоходів шляхом приєднання до територіального органу ДФС Закарпатської митниці ДФС).

Представниками митниці неодноразово здійснювались звірки наявності коней, та жодного разу зауважень щодо стану здоров'я та умов утримання коней не заявлялось.

На даний час, на зберіганні у відповідача залишився ще один кінь. Представниками митниці зауважень щодо умов утримання та стану здоров'я цього коня також не заявлялось.

Відповідно до актів утилізації трупів коней від 04.08.2014 р. та 05.12.2014 р. смерть коней настала внаслідок хронічної ниркової недостатності (кінь Lomitas) та вродженої вади серця (кінь Baloubetta).

Таким чином, позивачем не доведена вина відповідача та протиправність його дій - порушення ветеринарних правил та інших вимог щодо утримання коней, що стали причиною біологічної смерті коней. В діях відповідача відсутній склад правопорушення, зобов'язання за договором ним виконані належним чином, вина відповідача у завданні позивачу збитків відсутня, як і відсутній причинний зв'язок між діями відповідача та збитками, понесеними позивачем.

Також, відповідач зазначає, що невиконання працівниками митниці порядку реалізації конфіскованого за рішенням суду майна призвело до тривалого зберігання коней у відповідача та до біологічної смерті цих коней, оскільки середня тривалість життя коней складає від 16 до 20 років (у випадку відсутності хронічних захворювань та наявності вроджених вад). На момент смерті тваринам було 18 та 12 років.

Так, позивачем не доведено та не обґрунтовано жодних протиправних дій відповідача чи фактів порушення умов договору зберігання, які перебувають у причинному зв'язку із смертю тварин.

Позивачем не надано доказів щодо неналежного утримання тварин, яке могло призвести до їх гибелі, чи інших дій відповідача, які призвели до смерті коней.

Статтею 950 ЦК України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Також, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином смерть тварин не пов'язана з винними діями відповідача, і сталась внаслідок незалежних від відповідача обставин, пов'язана з віком та станом станом здоров'я тварин.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Закарпатської митниці ДФС про стягнення з відповідача збитків у розмірі 189071,98 грн, заподіяних неналежним виконанням умов договору № 101 від 15.03.2011 р., є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2017 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Закарпатської митниці ДФС задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2017 р. у справі № 911/2784/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 15.11.2017 р. у справі № 911/2784/17.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.05.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов