Постанова № 73835184, 26.04.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

26.04.2018 справа №905/2697/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Радіонової О.О., Чернота Л.Ф.за участю представників сторін від позивача від відповідача Зощенко О.С., за довіреністю; не з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької областівід 30.01.2018 (підписано 30.01.2018)у справі № 905/2697/17 (суддя Левшина Г.В.) за позовомФізичної особи-підприємця Сульженко Людмили Іванівни, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 311637,16 грн.В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року до господарського суду звернулась Фізична особа-підприємець Сульженко Людмила Іванівна, м. Донецьк (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область (Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 311 637,16 грн., в тому числі основний борг в розмірі 290 971,00 грн., пеня в сумі 14 548,55 грн. та 3% річних в сумі 6 117,61 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.01.2018 позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, скаржник посилається на те, що Позивачем факт спірної поставки недоведений, оскільки по-перше, останнім в порушення умов Договору та Специфікації не надано повного пакету супровідних документів, а по-друге - видаткові накладні № 7 від 24.01.2017, №№ 8, 9, 10 від 01.02.2017, №№ 11, 12 від 02.02.2017 та № 13 від 03.02.2017 не містять даних про прийняття продукції Відповідачем, підписи начебто повноважного представника Бабко О.О. у видаткових накладних №№ 14, 15, 16, 17 від 03.02.2017 кардинально відрізняються один від одного.

Також, Відповідач зазначає, що судом не було встановлено достовірність наданих Позивачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки вони підписані не уповноваженими на це особами.

В процесі підготовки справи до розгляду від Позивача 12.03.2018 на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив, яким останній проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на те, що саме накладна як первинний документ є належним доказом виконання поставки з боку Позивача, надані останнім накладні містять всі необхідні реквізити, зокрема, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також особистий підпис особа, яка отримувала товар.

В судовому засіданні представник Позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника Відповідача, який не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вищезазначеним судовим рішенням в межах даної справи були встановлені наступні обставини:

- укладення 07.11.2016. між сторонами договору поставки №777-ДОЄ-ДЦ, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого Позивач зобов'язався поставити у власність Відповідача продукцію та/чи обладнання виробничо-технічного призначення, код ГК:016-201045.32.12-00,-роздрібна торгівля іншими частинами та приладами до автотранспортних засобів в спеціалізованих магазинах, в асортименті, кількості, строки, за ціною та з якісними показниками, узгодженими сторонами в специфікації, а Відповідач - прийняти та оплатити поставлену продукцію у відповідності з умовами договору (далі - Договір);

- факт підписання сторонами на виконання умов Договору Специфікації на суму 492 800,00 грн., якою сторони узгодили найменування, кількість, ціну, загальну суму та умови оплати товару;

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором в частині оплати за поставлений товар в сумі 290 971,00 грн. Вважає, що про факт передачі товару в порядку п.п. 4.7, 4.8 Договору свідчать, зокрема, накладні на відповідні поставки партії товару, які містять підписи уповноважених на отримання товару осіб Відповідача.

Через відмову Відповідача сплатити зазначену суму Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення її з Відповідача у якості заборгованості.

Відповідач, спростовуючи наявність грошового зобов'язання перед Позивачем, факт отримання спірного товару заперечив, посилаючись на його недоведеність, оскільки видаткові накладні № 7 від 24.01.2017, №№ 8, 9, 10 від 01.02.2017, №№ 11, 12 від 02.02.2017 та № 13 від 03.02.2017 не містять даних про прийняття продукції Відповідачем, у видаткових накладних №№ 14, 15, 16, 17 від 03.02.2017 підписи начебто повноважного представника Бабко О.О. вважає кардинально різними один від одного.

Також зауважує, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей видані не уповноваженими на це особами, а саме:

- № ГОД00000099 від 27.02.2017, № ГОД00000046 від 01.02.2017 підписані Митякиним Є.А. як керівником підприємства Відповідача та головним бухгалтером;

- № ГОД00000081 від 20.02.2017, № ГОД00000027 від 24.01.2017 від імені керівника підприємства Відповідача та головного бухгалтера підписані невідомою особою;

- № ГОД00000060 від 08.02.2017 підписана Дмитриєвим С.Л., як керівником підприємства Відповідача та Павлюченковою В.В., як головним бухгалтером;

- № ГОД000000122 від 02.02.2017 підписана Школяренко С.М., як керівником підприємства Відповідача за відності підпису головного бухгалтера.

Проте, Відповідач зазначає, що в період виникнення спірних відносин 07.11.2016 - 31.03.2017, посаду керівника ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" займав Жуков Д.В., а головного бухгалтера, з 25.09.2015 займає - Мамай Л.Н., на підтвердження чого Відповідачем до матеріалів справи були надані копії протоколу Наглядової ради ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" від 04.04.2016, наказу від 05.04.2016 № 299-к, наказу від 25.09.2015 № 522/1-к.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності Позивачем факту поставки товару на спірну суму посилаючись лише на ті обставини, що отриманий на підставі аналогійно оформлених довіреностей та видаткових накладних товар вже оплачувався Відповідачем, тобто сторонами узгоджено оформлення господарських операцій таким чином. Отже господарський суд дійшов висновку щодо невиконання Відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, вірно встановлено, що правовідносини сторін регулюються нормами ст. 173, 174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 615, 712 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення Відповідача на користь Позивача спірної заборгованості, за наступних підстав.

За змістом ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник) який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач факт отримання спірного товару заперечує.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що надані Позивачем у підтвердження факту прийняття Відповідачем спірного товару видаткові накладні № 7 від 24.01.2017, №№ 8, 9, 10 від 01.02.2017, №№ 11, 12 від 02.02.2017 та № 13 від 03.02.2017 та №№ 14, 15, 16, 17 від 03.02.2017 не містять розшифровки підпису осіб, що отримали товар; в накладних № 7 від 24.01.2017 та № 18 від 09.02.2017 підписи зазначеного у якості уповноваженої особи Яковлєва С.І. візуально різні; також кардинально різняться один від одного підписи від імені Бабко О.О. у видаткових накладних №№ 14, 15, 16, 17 від 03.02.2017.

Крім того, за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Позивачем не надано доказів повноважень зазначених в довіреностях осіб - Митякина Є.А., Дмитриєва С.Л., Школяренко С.М. та Павлюченкової В.В. на видачу довіреностей від імені Відповідача на отримання спірного товару, а останнім даний факт заперечується.

Також, як вбачається із змісту наявних в матеріалах справи копій довіреностей, наприклад - № ГОД00000099 від 27.02.2017, № ГОД00000046 від 01.02.2017 - вони підписані Митякиним Є.А. у якості керівника та головного бухгалтера, але підписи від імені Митякина Є.А. на цих довіреностях є різними, а № ГОД00000081 від 20.02.2017, № ГОД00000027 від 24.01.2017, № ГОД000000 від 01.02.2017 підписані взагалі невідомою особою.

Разом з тим, згідно Статуту ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", Генеральний директор Товариства представляє інтереси Товариства перед юридичними та фізичними особами, державою, державними та громадськими установами, органами та організаціями, вчиняє від імені та на користь Товариства правочини й інші юридично значимі дії, приймає рішення, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства; до компетенції Генерального директора Статутом віднесено, зокрема, повноваження на самостійне прийняття рішень про вчинення правочинів, підписання (укладення), зміну та розірвання договорів (угод, контрактів).

Проте, з наявних в матеріалах справи копій протоколу Наглядової ради ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" від 04.04.2016, наказу від 05.04.2016 № 299-к, наказу від 25.09.2015 № 522/1-к, вбачається, що в період виникнення між сторонами спірних відносин (07.11.2016 - 31.03.2017), посаду керівника ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" обіймав Жуков Д.В., а посаду головного бухгалтера, з 25.09.2015 обіймає - Мамай Л.Н.

Відповідач факт видачі вищевказаних довіреностей не визнає.

Крім того, змістом п. 8.16 Договору сторонами узгоджений представник Відповідача - Шуляк Ю.В., проте його підпис на зазначених документах відсутній.

Доказів уповноваження Відповідачем інших осіб на вчинення від його імені дій щодо отримання спірного товару та його оплату Позивачем не надано, Відповідачем такий факт заперечується, сам по собі факт наявності довіреностей на отримання товару не є доказом отримання такого товару.

Також є непідтвердженими Позивачем самі обставини поставки товару, оскільки договір укладений в м. Краматорську, а згідно до вимог п. 4.2 Договору, умовами поставки продукції визначено EXW згідно до Інкотермс 2010 ("Франко завод"), тобто отримання товару на складі продавця або в іншому узгодженому місці.

Проте будь-які документи в матеріалах справи щодо способу та місця фактичної поставки товару відсутні, щодо обставин таких поставок представник Позивача надати пояснення утруднився.

Обставин підтвердження Позивачем факту поставки Відповідачу спірного товару протягом розгляду справи судовою колегією не встановлено.

Судова колегія вважає безпідставним доводи Позивача, а також суду першої інстанції щодо визнання Відповідачем поставки товару за спірним Договором за аналогійно оформленими накладними, оскільки по-перше, Відповідачем дійсно оплачувався товар за цим Договором, але він був отриманий у 2016 році; по-друге, ці поставки не є предметом дослідження в межах даної справи, а по-третє - Відповідачем здійснювались оплати не з посиланням на довіреності або накладні, а з посиланням лише на Договір та рахунки, які в матеріалах справи також відсутні.

За приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, судова колегія вважає, що Позивачем не доведено фактів постаки зі свого боку та прийняття спірного товару Відповідачем, отже обов'язку по його оплаті у останнього не виникло.

Вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пеня в сумі 14 548,55 грн. та 3% річних в сумі 6 117,61 грн. задоволенню також не підлягають через те, що спірна сума заборгованості заявлена безпідставно.

За таких підстав, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, помилково вважаючи доведеним факт поставки товару Позивачем Відповідачу безпідставно встановивши факт виконання зобов'язання Позивачем, що не підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2018 по справі № 905/2697/17 щодо стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 311 637,16 грн. підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України, через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на Позивача, стягнувши з останнього на користь Відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 7 011,84 грн.

Керуючись ст.ст. 270, 271, 273, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2018 у справі № 905/2697/17 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Сульженко Людмили Іванівни, м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 311 637,16 грн., в тому числі основного боргу в розмірі 290 971,00 грн., пені в сумі 14 548,55 грн. та 3% річних в сумі 6 117,61 грн. - відмовити.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на Фізичну особу-підприємця Сульженко Людмилу Іванівну, м. Донецьк.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сульженко Людмили Іванівни, м. Донецьк на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька область витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7 011,84 грн.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 04.05.2018.

Головуючий (суддя-доповідач) О.В. Стойка

Судді О.О. Радіонова

Л.Ф. Чернота