Рішення № 7383063, 23.09.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 34/397- 33/25123.09.08 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовомзакритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕСКО»в особі Запорізької філії

до акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1

про стягнення 3094,56 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 370-08 від 03.03.2008 року;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився.

встановив :

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ВЕСКО»в особі Запорізької філії звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення в порядку регресу з акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», матеріальної шкоди (компенсація страхового відшкодування) в розмірі 3094,56 грн. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.02.2007 року на вул. Набережній в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ВАЗ 21104»д.н. НОМЕР_1, власник ОСОБА_3 та автомобіля «Volkswagen»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1.

Автомобіль «ВАЗ 21104»д.н. НОМЕР_1 застрахований в закритому акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВЕСКО»в особі Запорізької філії згідно з договором страхування № 5081-а/06 зп від 20.12.2006 року.

Відповідно до висновку спеціаліста № 1574 від 10.02.2007 року вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу автомобіля ВАЗ-21104 д.н. НОМЕР_1 в результаті пошкодження на дату оцінки 07.02.2007 року з врахуванням ПДВ становить 3952,90 грн.

За вирахуванням франшизи встановленої договором страхування в розмірі 245,50 грн., позивачем на користь ОСОБА_3 було виплачене страхове відшкодування в розмірі 3604,56 грн. На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявні платіжне доручення № 312 від 12.03.2007 року на суму 1450,00 грн. та видатковий касовий ордер від 12.03.2007 року в розмірі 2154,56 грн.

Постановою Хортицького районного суду по справі № 3-2264 2007 рік м. Запоріжжя від 27.02.2007 року встановлено, 04.02.2007 року о 11:00 год. ОСОБА_1 рухався по території автостоянки по вул. Набережна в м. Запоріжжя, керуючи автомобілем Фольсваген, д.н. НОМЕР_2, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на стоячий автомобіль ВАЗ 21104 д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 Визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні правопорушеня, передбаченого ст.124 КпАП України і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17,00 грн.

Цивільна відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля «Volkswagen»д.н. НОМЕР_2, застрахована в акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія»згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ.

10.04.2007 року позивач звернувся до відповідача з заявою вих. № 1915-07 про виплату страхового відшкодування за полісом страхування цивільно-правової відповідальності № ВА/0990829, в якому просив виплатити за полісом страхування цивільно-правової відповідальності страхове відшкодування в розмірі 3094,56 грн. (2604,56 грн. 510,00 грн. (франшиза).

21.05.2007 року позивач отримав відповідь від відповідача вих. № 03/1508 від 16.05.2007 року відповідно до якої у задоволенні вимог закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕСКО»відмовлено.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»подало апеляційну скаргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2007 року залишено без змін.

25.03.2008 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2008 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 06.11.2007 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 року у справі № 34/397 скасовані з передачою справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2008 року суддя Мудрий С.М. прийняв справу до свого провадження, присвоєно їй № 34/397-33/251, розгляд справи призначено на 08.07.2008 року.

У судове засідання 08.07.2008 року представник третьої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з подання касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України.

Представник відповідача проти клопотання представника позивача не заперечував.

Судом оголошена перерва до 22.07.2007 року у зв'язку з клопотанням представника позивача.

Ухвалою Верховного суду України від 31.07.2008 року відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 03.06.2008 року у справі № 34/397.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2008 року призначено розгляд справи на 22.09.2008 року.

У судовому засіданні 22.09.2008 року представник позивача через загальний відділ діловодства господарського суду м. Києва подав пояснення з урахуванням постанови ВГСУ від 03.06.2008 року та заяву про уточнення нормативного обґрунтування позову.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача відшкодування шкоди в розмірі 3094,56 грн., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 800,00 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача вважає позов необґрунтованим та просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи не зявився.

Судом оголошена перерва до 23.09.2008 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

З довідки Відділу забезпечення діяльності підрозділів ДАІ при УМВС України в Запорізькій області № 10/14-657 від 12.02.2007 та постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2007 у адміністративній справі № 3-2264 (2007 рік), вбачається, що 04.02.2007 року була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля «Volkswagen», д.н. НОМЕР_2, яким керував, і власником якого є ОСОБА_1, із стоячим автомобілем «ВАЗ 21104», д.н. НОМЕР_1, яким керував, і власником якого є ОСОБА_3

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ВАЗ 21104», державний номер НОМЕР_1.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя по справі № 3-2264 2007 рік від 27.02.2007 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення.

Відповідно до висновку спеціаліста № 1574 експертного-автотоварознавчого дослідження, з визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу від 10.02.2007 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «ВАЗ 21104», д.н. НОМЕР_1 у результаті його пошкодження внаслідок ДТП станом на 07.02.2007 року складає 3 952,90 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування автотранспорту (поліс) № 5081-а/06зп від 20.12.2006 року, укладеного між закритим акціонерним товариством Страхова компанія «Веско»та Панченко Валерієм Володимировичем.

Як вбачається з страхового акта № 722-а/07т від 12.03.2007 року до договору страхування № 5081-а/06зп від 20.12.2006 року закритим акціонерним товариством Страхова компанія «Веско»визначено розмір страхового відшкодування, що належав до виплати ОСОБА_3 у сумі 3 604,56 грн., які були оплачені. На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявні платіжне доручення № 312 від 12.03.2007 року на суму 1450,00 грн. та видатковий касовий ордер № 369 від 12.03.2007 року на суму 2154,56 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 3604,56 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки Відділу забезпечення діяльності підрозділів ДАІ при УМВС України в Запорізькій області від 12.02.2007 № 10/14-657, транспортний засіб автомобіль «Volkswagen», д.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «ВАЗ 21104», д.н. НОМЕР_1, належить Северіну Володимиру Івановичу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини. Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку.

Відтак, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ВАЗ 21104», д.н. НОМЕР_1, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»та страхувальником ОСОБА_1 було укладено договір (Поліс) № ВА/0990829 обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»взяло на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля «Volkswagen», д.н. НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 (страхувальника). Вказаним договором (Полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25000,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 договору).

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Заперечуючи проти позову Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»виходить з того, що діюче законодавство України не передбачає обовязків страховика за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, яким у даному випадку є відповідач, сплачувати страхове відшкодування страховику пошкодженого транспортного засобу, у даному випадку позивачу за цією справою, у тих випадках, коли останній сам сплатив потерпілому страхове відшкодування за договором добровільного страхування. Тобто, на думку відповідача, позивач не має правових підстав для звернення до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»з вимогою відшкодування йому у порядку регресу матеріальної шкоди завданої з вини страхувальника ОСОБА_1.

З таким висновком відповідача суд погодитись не може з наступних підстав.

Відшкодувавши збитки завдані водієм ОСОБА_1 закрите акціонерне товариство Страхова компанія «Веско»на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України стала в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ОСОБА_3

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого водія вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Отже, укладаючи з Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»договір обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВА/0990829 ОСОБА_1 поклав на відповідача обовязок у випадку настання ДТП спричиненого з його вини, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні Закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕСКО»у звязку із існуючим між Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»та ОСОБА_1 договірним зобовязанням («Volkswagen», д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів № ВА/0990829 застраховано у Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»), виникло право вимоги у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків як до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», так і до ОСОБА_1

Враховуючи зазначене, суд визнає предявлення даного позову до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, а також зазначає, що позивачем правильно визначено розмір збитків розрахований виходячи із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, та за вирахуванням суми франшизи, та у звязку з цим, вимоги позивача підлягають задоволенню у розмірі 3094,56 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму адвокатських послуг в розмірі 800,00 грн., оскільки у зв'язку із зверненням до Господарського суду міста Києва з даним позовом, позивач скористалося послугами адвоката ОСОБА_4 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_3 від 22.01.2001 року). На підтвердження зазначеного факту в матеріалах справи наявний договір про надання адвокатської допомоги по господарській справі від 13.03.2007 року та акт виконаних робіт № 1 від 29.05.2007 року.

У межах вищезазначеного договору адвокатом ОСОБА_4 надана правова допомога позивачу на загальну суму 800,00 грн., про що свідчить акт виконаних робіт № 1 від 29.05.2007 року. Зазначені роботи з правової допомоги були оплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 571 від 05.06.2007 року з призначенням платежу: «за адвокатські послуги».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру»адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрите своє адвокатське бюро, обєднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські обєднання.

Згідно ч. 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1.10.1999 року протокол від 1-2 жовтня 1999 р. № 6/VI, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Згідно статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Таким чином вимога позивача, щодо стягнення витрат за послуги адвоката в розмірі 800,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, , р/р 26502301197 у філії АКБ «Меркурій»м. Київ, МФО 300755, код ЄДРПОУ 20602681) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВЕСКО»” в особі Запорізької філії (690035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, 57-В, р/р 26502001301194 у філії ЗАТ «ОТП Банк»в м. Запоріжжя, МФО 313872, код ЄДРПОУ 26183400) 3094 (три тисячі девяносто чотири) грн. 56 коп. відшкодування шкоди, витрати по сплаті державного мита в сумі 569 (пятсот шістдесят девять) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 800 (вісімсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий