Рішення № 7382930, 09.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.09 Справа № 18/264/09

Суддя

за позовом акціонерного товариства закритого типу “Херсонський електромеханічний завод” (73034, м. Херсон, вул. Паравозна, 12)

до товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогресс” (69005, м. Запоріжжя, вул.Штабна, 12)

про стягнення 31646,00 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Д’яченко О.Б. довіреність б/н від 18.08.2009 р. паспорт серії МО 772218 від 27.12.1999 р.

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 22.10.2009 року звернувся позивач –акціонерне товариство закритого типу «Херсонський електромеханічний завод»з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогресс” про стягнення 31646,00 грн. основного боргу, на підставі договору поставки № 23/06/09 від 23.06.2009 р. та ч. 1 ст. 573 ГК України та ст. 526 ЦК України.

Ухвалою суду від 26.10.2009 року порушено провадження у справі № 18/264/09, судове засідання призначено на 18.11.2009 р. Ухвалою суду від 18.11.2009 р., в порядку ст. 77 ГПК України, у зв’язку із нез’явленням відповідача у судове засідання і ненаданням позивачем витребуваних документів, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 09.12.2009 р.

У судовому засіданні 09.12.2009 р. представник позивача надав суду витребувані документи, які прийняті та залучені до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, в судові засідання жодного разу не з’явився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило. Згідно витягу із єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 004803 від 23.11.2009 р., під записом 1 значиться ТОВ “ЕлектроПрогресс”, знаходиться за адресою: 69008, м.Запоріжжя, вул. Штабна, 12. Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві акціонерним товариством закритого типу «Херсонський електромеханічний завод».

Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали суду у справі № 18/264/09, направлені відповідачу, до суду не поверталися. Таким чином відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом

Розгляд справи закінчений 09.12.2009 р. і, за згодою представника позивача, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2009 р. акціонерне товариство закритого типу «Херсонський електромеханічний завод»(далі –постачальник та позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогресс” (далі –покупець та відповідач у справі) уклали договір поставки № 23/06/09 (далі - договір).

Відповідно до умов договору, позивач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, виготовити та поставити електронасосні агрегати типу ЕЦВ, а відповідач зобов’язався в порядку та на умовах, визначених даним договором приймати та оплатити продукцію (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна кількість продукції, що є предметом поставки за даним договором, її назва, дольове співвідношення (номенклатура), марками, типами, розмірами визначаються у Специфікації № 1, що додається до нього і є його невід’ємною частиною.

Сторони у договорі визначили, що постачання продукції згідно Специфікації № 1 здійснюється однією партією на у мовах і порядках, встановленим даним договором. Постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені у специфікації № 1 постачальника і узгоджені з покупцем. Ціна у специфікаціях є базовою, котра у ході виконання договору не може бути змінена постачальником. Продукція відвантажується відповідачу на умовах СРТ (м. Запоріжжя, вул. Штабна, 12) згідно правил Інкотермс 2000 (п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору).

Згідно п. 2.5. договору, відвантаження продукції здійснюється протягом 10 календарних днів з дати надходженням 50 % передоплати.

Розрахунки за продукцію здійснюються шляхом 50 % передоплати вартості продукції зазначеної у специфікації № 1, решта 50 % грошових коштів вартості продукції переводиться відповідачем на поточний рахунок позивача, по факту готовності продукції (умови п. 3.1. договору).

У Специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору, сторони визначили вартість продукції у розмірі 1008120,00 грн.

На виконання умов договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція від позивача, що підтверджується двосторонньо підписаними накладними та наказами, а саме: накладна № 883 від 10.07.2009 р. на суму 430080,00 грн., накладна № 942 від 29.07.2009 р. на суму 513915,00 грн. та наказ № 1066 від 11.08.2009 р. на суму 64125,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що між сторонами відбулася також і одна позадоговірна поставка 4 насосів, про що свідчить наказ № 1068 від 11.08.2009 р. на суму 12456,00 грн.

Таким чином, позивач поставив відповідачу продукцію, згідно вказаним накладним та наказам, на загальну суму 1020576,00 грн.

На сплату отриманої відповідачем продукції, позивач виставив рахунок № 2242 від 24.07.2009 р. на суму 1008120,00 грн. та рахунок № 2813 від 30.07.2009 р. на суму 12456,00грн.

Факт отримання відповідачем вказаної у накладних та наказах продукції, підтверджується: довіреністю № 294 від 10.07.2009 р., виписаної на ім’я гр. Власенка А.В., довіреністю № 341 від 29.07.2009 р., довіреністю № 363 від 17.08.2009 р. та довіреністю №352 від 10.08.2009 р., які виписані на ім’я гр. Ярмоловича Р.В., вказані особи у довіреностях є уповноваженими відповідача на отримання цінностей від позивача.

Відповідач не належним чином виконав взяті на себе зобов’язання і лише частково сплатив вартість поставленої позивачем продукції, саме у розмірі 988930,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками. Борг відповідача перед позивачем склав 31646,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Сторони у договорі визначили (п. 5.3.), що якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку, за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору, в порядку визначеному законодавством України. Претензійна форма врегулювання спору є обов’язковою.

Позивач направив 21.08.2009 р. відповідачу претензію (№ 2044 від 21.08.2009 р.) з вимогою погасити заборгованість у сумі 31646,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідач вказану претензію позивача залишив без реагування, суму боргу не сплатив.

Таким чином, позивач виконав умови договору поставки № 23/06/09 від 23.06.2009р. та приписи чинного законодавства України, належним чином та в повному обсязі. Відповідач, в порушення умов договору та господарського зобов’язання, товар прийняв, але повністю не оплатив його вартість у строки, встановлені договором та ст. 530 ЦК України, що стало приводом для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31646,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 статті 173 ГК України: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Відповідно до статті 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Отже, сторони взяли на себе зобов’язання як, за договором поставки № 23/06/09 від 23.06.2009 р. (договірні відносини), так і за наказом № 1068 від 11.08.2009 р. на суму 12456,00 грн. (позадоговірні відносини).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт не сплати відповідачем за отриманий товар в сумі 31646,00 грн. позивачем документально підтверджений в судових засіданнях, за таких умов, позов задовольняється.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЕлектроПрогресс” (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, 12, код ЄДРПОУ 31708201, п/р № 26004000078479 в ВАТ “СЕБ банк” м. Запоріжжя, МФО 300175) на користь акціонерного товариства закритого типу «Херсонський електромеханічний завод»(73034, м. Херсон, вул.Паравозна, 12, код ЄДРПОУ 00901631, п/р № 26004005610301 в ХФ АБ “Брокбізнесбанк” м. Херсон, МФО 352372) 31 646 (тридцять одну тисячу шістсот сорок шість) грн. основного боргу, 316 (триста шістнадцять) грн. 46 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст.84 ГПК України, 22.12.2009 р.