Рішення № 7382917, 17.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.09 Справа № 15/233д/09

Суддя

17.12.2009р. Справа № 15/233д/09

За позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак - 3», м. Запоріжжя

про визнання права власності та визнання договору дійсним

Суддя Горохов І.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3, представник довіреність №3-1734 від 15.11.2009р

Від відповідача: Штейніков О.А., представник довіреність №02/03/09 від 08.09.2009р.

Суть спору:

26.11.2009р. на адресу господарського суду надійшла позовна заява Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя про визнання договору купівлі-продажу № 3/13 від 12.10.2009р. дійсним та визнання права власності на обєкти нерухомого майна, а саме: ангар, бокс, бокс, склад, сторожка, вбиральня, навіс, паркан, ворота, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Ухвалою господарського суду від 26.11.2009р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.12.2009р.

В судовому засіданні 17.12.2009р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Представником позивача надіслано на адресу суду уточнення до позовної заяви, в яких просить уточнити позовні вимоги щодо п. 2 позовної заяви та визнати право власності на обєкти нерухомості, а саме: виробничий цех (літ. Щ, площею 511,8 м/кв), будівлю (літ. З1, площею 415 м/кв), склад (літ. Ш, площею 65,6 м/кв), сторожку (літ. Х, площею 10,1 м/кв), вбиральню (літ. Я), склад (літ. Л, площею 93,8 м/кв), гараж (літ. Н, площею 117,6 м/кв), гараж (літ. О, площею 43,3 м/кв), ворота №22, № 24, №26, водовідвідний лоток №23, №29, зливну яму №27, водопровід №28, замощення І, ІІ, ІІІ, паркан №18, №25, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3. Вказані уточнення відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняті судом до розгляду.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна. На день вирішення спору в суді позивач вільно користується та розпоряджається придбаним майном, але здійснюючи право власності позивач має перепони, оскільки чинним законодавством України встановлено вимоги щодо належної реєстрації прав власності на нерухоме майно у разі його виникнення. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову не заперечив зазначивши, що позивач повністю сплатив вартість майна за договором, майно передано за актом приймання передачі. Претензій до позивача не має, на майно за договором не претендує.

За клопотанням сторін розгляд справи ведеться без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив, що 12.10.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дак-3»(продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №3/13 від 12.10.2009р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, продавець передає, а покупець приймає у власність обєкти нерухомого майна: ангар, бокс 1; бокс 2, склад, сторожка, вбиральня, навіс, паркан, ворота, за адресою АДРЕСА_3, й оплачує його ціну на умовах даного договору, надалі іменується «товар».

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору, загальна вартість товару за цим договором складає 60 846 грн. з урахуванням ПДВ. Зазначена сума вноситься «Продавцю»не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору, перехід права власності на товар відбувається у випадку внесення ціни товару згідно п. 2 Договору, і якщо Сторонами підписано Акт приймання - передачі товару, що свідчить про фактичну передачу товару.

12.10.2009р. між продавцем та покупцем відбулась передача майна визначеного умовами договору №3/13 у п. 1.1, що підтверджується актом приймання передачі товару.

16.10.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу №3/13 від 12.10.2009р.

Відповідно до умов додаткової угоди, у звязку з проведенням органами БТІ інвентаризації нерухомого майна сторони дійшли до взаємної згоди внести зміни до договору купі-віл-продажу №3/13 від 12 жовтня 2009 року, виклавши п. 1.1 у наступному змісті:

1.1 Продавець передає, а покупець приймає у власність обєкти нерухомого майна: виробничий цех (літ. Щ, площею 511,8 м/кв), будівлю (літ. З1, площею 415 м/кв), склад (літ. Ш, площею 65,6 м/кв), сторожку (літ. Х, площею 10,1 м/кв), вбиральню (літ. Я), склад (літ. Л, площею 93,8 м/кв), гараж (літ. Н, площею 117,6 м/кв), гараж (літ. О, площею 43,3 м/кв), ворота №22, №24, №26, водовідвідний лоток №23, №29, зливну яму №27, водопровід №28, замощення І, ІІ, ІІІ, паркан №18, №25, за адресою: АДРЕСА_3, та оплачує його ціну на умовах даного договору, надалі іменується «товар».

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормами ст. 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами повністю досягнуто згоди щодо відчуження майна, а також порядку його відчуження. Таким чином, вони виконали зобовязання, що випливають із змісту правочину, зокрема і про предмет договору, що підтверджується наданими суду доказами. Проте, від нотаріального посвідчення договору відповідач відмовився, оскільки втрачено право на це майно.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За викладених обставин, даний договір має бути визнаний судом дійсним, нотаріального посвідчення якого надалі не треба.

На час вирішення спору в суді, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу, суспільству, а також іншим фізичним та юридичним особам, позивач на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з п. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності, інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Аналогічну норму містять вимоги ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів і кожен з них має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до п. 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 і зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18.02.02 р. за № 157/6445, далі Тимчасове положення, обовязковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених керувати державним майном.

Згідно Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна, передбаченого зазначеним вище Тимчасовим положенням, одним з таких правовстановлювальних документів є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на обєкти нерухомого майна та про встановлення факту права власності на обєкти нерухомого майна.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»реєстрація прав власності проводиться на підставі рішень суду, що набрали законної сили.

Вище зазначені обставини та надані суду документи підтверджують право позивача на державну реєстрацію права власності на майно для здійснення своєї підприємницької діяльності та задоволення потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Шляхом укладення та виконання договору №3/13 від 12.10.2009р. позивач набув право власності на обєкти нерухомого майна, а саме: виробничий цех (літ. Щ, площею 511,8 м/кв), будівлю (літ. З1, площею 415 м/кв), склад (літ. Ш, площею 65,6 м/кв), сторожку (літ. Х, площею 10,1 м/кв), вбиральню (літ. Я), склад (літ. Л, площею 93,8 м/кв), гараж (літ. Н, площею 117,6 м/кв), гараж (літ. О, площею 43,3 м/кв), ворота №22, № 24, №26, водовідвідний лоток №23, №29, зливну яму №27, водопровід №28, замощення І, ІІ, ІІІ, паркан №18, №25, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Доказів визнання вищезазначеного договору недійсним (неукладеним) або докази незаконності набуття права власності суду не надано.

Відповідач не оспорює і не заперечує проти факту наявності у позивача права власності на вищезазначений обєкт.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, підтвердженими відповідними засобами доказування, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Судові витрати на користь позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу №3/13 від 12.10.2009р., укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дак-3».

3.Визнати за Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1, ідентифікацій номер НОМЕР_1) право власності на обєкти нерухомості, а саме: виробничий цех (літ. Щ, площею 511,8 м/кв), будівлю (літ. З1, площею 415 м/кв), склад (літ. Ш, площею 65,6 м/кв), сторожку (літ. Х, площею 10,1 м/кв), вбиральню (літ. Я), склад (літ. Л, площею 93,8 м/кв), гараж (літ. Н, площею 117,6 м/кв), гараж (літ. О, площею 43,3 м/кв), ворота №22, № 24, №26, водовідвідний лоток №23, №29, зливну яму №27, водопровід №28, замощення І, ІІ, ІІІ, паркан №18, №25, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дак-3»(69118, м. Запоріжжя, пр-т 40 років Перемоги 11, кв. 43, код ЄДРПОУ 31890339) на користь Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (69002, АДРЕСА_1, ідентифікацій номер НОМЕР_1) судові витрати з державного мита в розмірі 608,46 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 21.12.2009р.