Рішення № 7382868, 09.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.09 Справа № 4/321/09

Суддя

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району, (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм Нахімова, 4)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційне управління “Оселя”, (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45)

Про стягнення 57 543,44 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201970 від 01.02.2008 р.

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Сікора І.В. –довіреність № 5156/27-19 від 11.09.2008 р.

Від відповідача –Підставка В.А. –довіреність № 126 від 22.12.2008 р.

          13.10.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційне управління “Оселя”, м. Запоріжжя (ТОВ “ЖЕУ “Оселя”) про стягнення 57 543,44 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201970 від 01.02.2008 р.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.10.2009 р. порушено провадження у справі № 4/321/09, судове засідання призначено на 11.11.2009 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

          У зв’язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 09.12.2009 р.

В судовому засіданні 09.12.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представниками сторін вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

          В судовому засіданні 09.12.2009 р. до початку судового розгляду спору позивач звернувся до суду з письмовою заявою про припинення провадження у справі № 4/321/09 в частині стягнення з ТОВ “ЖЕУ “Оселя” 4 922,62 грн. заборгованості за використану теплову енергію. Заяву мотивовано тим, що після звернення до суду з даним позовом відповідачем частково в сумі 4 922,62 грн. була погашена заборгованість за використану теплову енергію за серпень 2008 року за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201970 від 01.02.2008 р., що підтверджується випискою банку за 22.10.2009 р.

          Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення сторін з цього приводу, суд вважає, що заява подана позивачем в порядку ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін та приймається судом до розгляду.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях ст., ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 ЦК України та ст., ст. 193, 276 ГК України і полягають в тому, що 01.02.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201970, за умовами якого позивач зобов’язався відпускати теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач зобов’язався прийняти і оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами Договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами. Відповідно до положень Договору та додатків до нього постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 45. Теплова енергія відповідачу постачалася протягом січня –серпня 2009 року. Загалом за спірний період позивачем надані відповідачу обумовлені договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 77 071,22 грн. Факт надання цих послуг підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за лютий та серпень 2009 року відповідачем у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору підписані не були. Інші акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період відповідачем підписані, але враховуючи положення Договору, всі акти за спірний період вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків за спірний період. Відповідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Вартість наданих послуги по постачанню теплової енергії станом на час звернення до суду з даним позовом відповідачем була оплачена частково в сумі 19 527,78 грн. Після порушення судом провадження у справі № 4/321/09 відповідачем була погашена заборгованість за використану теплову енергію за серпень 2008 року в сумі 4 922,62 грн., що підтверджується випискою банку за 22.10.2009 р. Отже, станом на час проведення судового засідання заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію за Договором № 201970 від 01.02.2008 р. становить 52 620,82 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 201970 від 01.02.2008 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “ЖЕУ “Оселя” 52 620,82 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію.

          Відповідач надав суду Відзив на позовну заяву № 254 від 07.12.2009 р., яким факт неналежного виконання зобов’язань за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201970 від 01.02.2008 р. в частині своєчасної та повної оплати послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді визнав та підтвердив, що станом на час проведення судового засідання заборгованість ТОВ “ЖЕУ “Оселя” перед Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району за надані послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді становить 52 620,82 грн. Крім того, за текстом відзиву на позовну заяву міститься клопотання про надання розстрочки виконання судового рішення у справі № 4/321/09 строком до одного року. Необхідність надання розстрочки виконання судового рішення відповідач мотивує важким фінансовим становищем підприємства, що обумовлено наявністю значної заборгованості населення перед ТОВ “ЖЕУ “Оселя” за надані житлово-комунальні та побутові послуги, в тому числі послуги по забезпеченню теплової енергії та водозабезпечення. Крім того, діяльність підприємства на теперішній час є збитковою. Таким чином, відповідач вважає, що одночасне і негайне виконання судового рішення у справі № 4/321/09 є неможливим, тому просить суд розстрочити його виконання.

          Представник позивача проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення заперечив, вважає, що сторони можуть вирішити питання про розстрочку погашення заборгованості за надану теплову енергію в гарячій воді на стадії виконання судового рішення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (позивачем) та ТОВ “ЖЕУ “Оселя” (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201970 (далі за текстом –Договір) з наступними змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою від 01.08.2008 р.

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобов’язався відпустити відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до додатку № 1а до Договору “Звертання-Доручення” постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 45.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається відповідачу в гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію –на протязі опалювального періоду; підігрів води –за наявної можливості; кондиціювання –по замовленню споживача; інші технологічні потреби –по замовленню споживача.

Згідно з положеннями розділу 6 Договору “Розрахунки за теплову енергію” розрахунки за Договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунку та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. підставою для розрахунків є календарний місяць. Підставою для розрахунків відповідача є рахунок та акт приймання-передачі. Відповідач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач має право робити передоплату. (Пункти 6.1 –6.4 Договору).

Відповідно до пунктів 6.7, 6.7.1 та 6.7.2 Договору відповідач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від позивача документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії відповідач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу позивача на протязі п’яти днів з дати отримання. У разі неотримання позивачем підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у терміни, встановлені п. 6.7.1 Договору, акт підписується позивачем з позначенням про відмову у його підписанні відповідачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період.

У відповідності до додатку № 5 до Договору “Тарифи на теплову енергію” в редакції Додаткової угоди від 01.08.2008 р. розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію позивачем проводяться відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008 р., а саме плата за одиницю приєднаного теплового навантаження за місяць протягом року (Гкал/годину) становить 8 812,764 грн. з ПДВ; плата за спожиту теплову енергію (Гкал) становить 143,088 грн. з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.2.6 Договору відповідач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

На виконання умов Договору за період з січня по серпень 2009 року включно позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді на загальну суму 77 071,22 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за лютий та серпень 2009 року відповідачем у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору підписані не були. Інші акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період відповідачем підписані, але враховуючи положення Договору, всі акти за спірний період вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків за спірний період. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії –залучені до матеріалів справи).

У зв’язку із цим, враховуючи приписи п., п. 6.1 –6.4 Договору, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг за спірний період на загальну суму 77 071,22 грн.

Зазначені рахунки були направлені за належною юридичною адресою відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстри на відправлення кореспонденції за спірний період, скріпленні відбитками календарного штемпелю відділення зв’язку за відповідну дату.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Вартість наданих послуги по постачанню теплової енергії в гарячій воді відповідачем за спірний період була оплачена частково в сумі 19 527,78 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив.

          Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201970 від 01.02.2008 р. належним чином та в повному обсязі не виконав, чим порушив вимоги чинного законодавства.

Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію склала 57 543,44 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що Договір набуває чинності з 01.02.2008 р. і діє до 01.01.2009 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не заявила про розірвання Договору. (пункт 10.4 Договору).

Отже, враховуючі зазначені положення Договору, його дія була пролонгована по 01.01.2010 р.

З урахуванням зазначеного, зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги по постачанню теплової енергії не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку із частковим погашенням відповідачем боргу за поставлену теплову енергію за серпень 2008 року в сумі 4 922,62 грн. після направлення до суду позовної заяви № 05/1207 від 06.10.2009 р., що підтверджується випискою банку за 22.10.2009 р., в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Таким чином, на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за Договором № 201970 від 01.02.2008 р. становить 52620,82 грн.          

Доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідач суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлену йому теплову енергію в повному обсязі не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед Концерном “МТМ” в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району у розмірі 52 620,82 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Відповідач позовні вимоги про стягнення 52 620,82 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді за Договором № 201970 від 01.02.2008 р. визнав у повному обсязі, про що заявив в судовому засіданні.

Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що уразі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує права та інтереси інших осіб.

          На підставі викладеного, суд вважає за можливе прийняти визнання відповідачем позову, у зв’язку з чим прийняти рішення про стягнення з ТОВ “ЖЕУ “Оселя” на користь Концерну “МТМ” в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району 52 620,82 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді за Договором № 201970 від 01.02.2008 р.

          Стосовно клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення у справі № 4/321/09 строком до одного року, яке він мотивує важким фінансовим становищем підприємства, що обумовлено наявністю значної заборгованості населення перед ТОВ “ЖЕУ “Оселя” за надані житлово-комунальні та побутові послуги, в тому числі послуги по забезпеченню теплової енергії та водозабезпечення, то зазначені обставини не можуть бути підставою для вирішення судом питання щодо надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у даній справі, оскільки неналежне виконання населенням обов’язків перед ТОВ “ЖЕУ “Оселя” щодо оплати за надані житлово-комунальні та побутові послуги не звільняє відповідача від обов’язку належного виконання умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201790 від 01.02.2008 р. в частині дотримання умов та порядку оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Разом із тим, суд вважає за необхідне роз’яснити відповідачу, що це не позбавляє його можливості звернутися до суду в порядку ст. 121 ГПК України з аналогічним клопотанням про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення у справі № 4/321/09 на стадії виконання судового рішення, надавши суду відповідні документи і докази в обґрунтування необхідності надання відстрочки або розстрочки.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.           

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 275 ГК України, ст., ст. 525, 526, 599, 655, 692, 714 ЦК України, ст., ст. 22, 44, 49, 78, 82-84, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційне управління “Оселя”, (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, код ЄДРПОУ 30456594) на користь Концерну “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р № 26004045320001 в АКБ “Індустрілбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849) 52 620 грн. 82 коп. вартості поставленої теплової енергії та 881 грн. 43 коп. судових витрат.

Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційне управління “Оселя”, м. Запоріжжя на користь Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя 4 992,62 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “17” грудня 2009 р.