Рішення № 7382773, 03.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.09 Справа № 15/189/09

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БКС Дісті Центр”, 09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул.. Леніна, 22

до відповідача Приватне мале підприємство “Заснування”, 69104, м. Запоріжжя, вул.. Малиновського, 20, кв. 100

про стягнення 19204,10 грн.

Суддя І.С. Горохов

Представники сторін:

Позивача - Биков О.І., дов. № 15 від 23.02.2009р.

Відповідача –Захарченко В.Ф., дов. № 1 від 16.11.2009р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БКС Дісті Центр”, Київська область, Сквирський район, м. Сквира до відповідача Приватне мале підприємство “Заснування”, м. Запоріжжя про стягнення 19204,10 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.10.2009р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.11.2009р. Розгляд справи відкладався в зв’язку з неявкою представника позивача.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 03.12.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, а саме: в період з вересня по листопад 2008 року на адресу відповідача згідно видаткових накладних поставлено товару на загальну суму 45305,47 грн.. Товар на суму 25858,00 грн. був повернутий відповідачем на адресу позивача. Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманої продукції виконав частково в сумі 4297,72 грн., внаслідок чого заборгованість становить 18843,71 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, відповідачу у відповідності до ст. 625 ЦК України нараховано 360,35 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 07.09.2009р. по 14.10.2009р. та 58,85 грн. річних відсотків нарахованих за період з 07.09.2008р. по 14.10.2009р..

Відповідач проти позову заперечив, в обґрунтування заперечень зазначив, що 2008 році Приватне підприємство «Заснування»отримало від позивача товар на суму 45 305,47 грн. Половину отриманого товару на суму 22 164,00 грн. відповідач повернув позивачу, за частину сплатив, а за іншу не зміг розрахуватись внаслідок настання економічної кризи в Україні восени 2008 року. Крім того, позивачем не врахована сума 3210,00 грн. за акційні поставки принтерів компанії ОКІ, на яку на думку відповідача, повинна бути зменшена загальна вартість поставленної продукції позивачем. Також відповідно до постанови НБУ № 319 від 11.10.2008р. в Україні було проголошено про настання фінансово-економічної кризи. Таку кризу ми вважаємо за форс-мажорні обставини, які ніхто із сторін не міг перебачити та попередити, та які виникли поміж волі сторін. За звичаєм, прийнятим у діловому обороті, внаслідок дії форс-мажорних обставин зобов'язання припиняються на час дії цих обставин. Відповідно до п.1 ст.205 Господарського кодексу України, «господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у випадку виникнення обставин, за які жодна із сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом». Відповідач і на теперішній час знаходиться у скрутному фінансово-економічному стані, та не в змозі сплатити за поставлений товар. На підставі вищенаведеного, ПП «Заснування»просить суд відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного: згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законом, а також з дій громадян і організацій.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини можуть вчинятися в усній та письмовій формі. При цьому письмовою формою вважається як підписання одного документу, так і обмін листами, телеграмами тощо, з яких вбачається, що сторони правочину досягли згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду.

На адресу відповідача згідно видаткових накладних №2600 від 30.09.2008р., № 2651 від 06.10.2008р.,№ 2850 від 29.10.2008р., № 2890 від 05.11.2008р. поставлено товар на загальну суму 45 305,47 грн.. відповідно до накладних про повернення товару №1560/1033 від 27.01.2009р. та № 1572/1039 від 02.02.2009р. відповідачем здійснено повернення частини отриманого товару на адресу позивача на суму 22 164,00 грн..

Відповідач частково оплатив отриману продукцію в сумі 4297,72 грн. Згідно представленого позивачем розрахунку за відповідачем залишилася заборгованість в сумі 18 843,75 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

На адресу відповідача позивачем направлялись вимоги №23 від 01.07.2009р., №33 від 12.08.2009р., №44 від 16.09.2009р. щодо оплати вартості отриманого товару. Перша вимога повернулась без отримання відповідачем із позначкою пошти за закінченням терміну зберігання, інші дві були отримані відповідачем про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень. Відповідач на вимоги не відповів.

Відповідач не надав суду доказів виконання зобов’язання щодо оплати отриманого від позивача товару у визначені строки.

З урахуванням встановленого, суд вважає вимоги про стягнення основного боргу в сумі 18 843,75 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги про стягнення 360,35 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з 07.09.2009р. по 14.10.2009р. та 58,85 грн. річних відсотків нарахованих за період з 07.09.2008р. по 14.10.2009р., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо безпідставності нарахування втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів суд вважає хибними внаслідок наступного: застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини боржника, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань.

Враховуючи вище викладене, суд вважає доводи відповідача наведені в обґрунтування своїх заперечень на позов безпідставними, вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватне мале підприємство “Заснування”, (69104, м. Запоріжжя, вул.. Малиновського, 20, кв. 100, ЄДРПОУ 19272221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БКС Дісті Центр” (09000, Київська область, Сквирський район, м. Сквира, вул.. Леніна, 22, ЄДРПОУ 34514937) 18843,75 грн. основного боргу, 301,50 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 58,85 грн. річних відсотків та 428,04 грн. судових витрат. Видати наказ.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 08.12.2009р.