Рішення № 7382740, 21.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.09 Справа № 14/57/09-1/100/09

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Поліський виробничо-експериментальний завод” (юридична адреса: 14021 м. Чернігів, вул. І. Франка, 1-А; фактична адреса: 14000 м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 49-А, корп. В, оф. 308)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія” (72300 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Кірова, 175)

про стягнення заборгованості у розмірі 40 485, 03 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача – Кабець О.А., дов.№249 від 11.06.2009 р. (в судовому засіданні 21.09.2009 р. відсутня);

від відповідача –Слятіна Д.О., дов. від 05.02.2009р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

          Розглядається позов товариства з обмеженою відповідальністю “Поліський виробничо-експериментальний завод” до товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія” про стягнення 40 485, 03 грн., що складається з заборгованості за договором поставки № 31/03/08-1 від 31.03.2008 р. в сумі 31250,00 грн., пені в сумі 5839,05 грн., 739,73 грн. 3% річних та 2656,25 грн., втрат від інфляції грошових коштів на підставі ст. ст. ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 611, ст. 625 ЦК України, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ст. 232 ГК України.

          27.01.2009р. порушено провадження у справі 14/57/09, судове засідання призначено на 02.03.2009 р.

У зв’язку з надходженням касаційної скарги ТОВ “Агропромислова компанія” на ухвалу суду про порушення провадження у справі від 27.01.2009 р., справа 14/57/09 у відповідності до ст. 109 ГПК України 02.03.2009 р. була надіслана до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.03.2009 р. у прийнятті касаційної скарги було відмовлено.

У зв’язку з поверненням справи до суду першої інстанції, ухвалою від 15.04.2009 р. було призначено судове засідання на 18.05.2009 р.

Оскільки відповідачем ухвалу Вищого господарського суду України від 31.03.2009 р. було оскаржено до Верховного суду України, 05.05.2009 р. господарську справу № 14/57/09 судом першої інстанції було направлено до Вищого господарського суду, через який подавалась скарга, для подальшого її скерування до Верховного суду України.

Ухвалою Верховного суду України від 04.06.2009 р. в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 31.03.2009 р. відмовлено. Справу повернуто до суду першої інстанції.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду № 758 від 22.07.2009 р. справу 14/57/09 передано на розгляд судді Немченко О.І.

Ухвалою від 27.07.2009 р. справу прийнято до свого провадження суддею Немченко О.І., присвоєно № 14/57/09-1/100/09, судове засідання призначено на 15.09.2009 р., у сторін в порядку попередньої підготовки справи до розгляду витребувано документи та матеріали, що необхідні для розгляду даної справи.

В судовому засіданні 15.09.2009 р. представник позивача підтримав вимоги, викладені в позовній заяві, а також надав письмове обґрунтування позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за отриманий ним товар, що після часткової проплати останнім складає 31250,00 грн., 739,73 грн. 3% річних нарахованих з 07.04.2008 р. по 19.01.2009 р., 2656,25 грн. втрат від інфляції грошових коштів за період з травня 2008 р. по травень 2009 р., а також 5839,05 грн. процентів (пені) нарахованих за 288 днів прострочення за період з 07.04.2008 р. по 19.01.2009 р. Такий період нарахування пені позивач обґрунтовує п. 6 ст. 231 та п. 4 ст. 232 ГК України.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву від 15.05.2009 р. Відповідач вважає, що між договором купівлі-продажу № 31/03/08-1 від 31.03.2008 р. та рахунком-фактурою № POL00000000124 від 01.04.2008 р., видатковою накладною № POL00000000114 від 01.04.2008 р. не має ніякого зв’язку, оскільки в останніх двох документах не має посилання на договір купівлі-продажу № 31/03/08-1 від 31.03.2008 р. Відповідач стверджує, що позивач на підставі договору купівлі-продажу № 31/03/08-1 від 31.03.2008 р., рахунку-фактури № POL00000000124 від 01.04.2008 р., видаткової накладної № POL00000000114 від 01.04.2008 р. не має законних підстав вимагати з відповідача за договором грошової суми в розмірі 45200 грн. Разом з тим відповідач вже перерахував на рахунок позивача грошові кошти за дрожі кормові в сумі 60000,00 грн. в період з 01.04.2008 р. по 09.04.2009 р., а саме: 10000,00 грн. платіжним дорученням № 721 від 03.04.2008 р, 20000,00 грн. платіжним дорученням № 708 від 02.04.2008 р., 10000,00 грн. платіжним дорученням № 635 від 08.04.2008 р., 20000,00 грн. платіжним дорученням № 548 від 09.04.2008 р.

Справа розглянута з застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

15.09.2009 р. суд дослідивши всі матеріали по справі, звернувся до сторін з питанням про наявність будь-яких клопотань та їх згоду на оголошення вступної та резолютивної частин рішення. Представник відповідача заявив клопотання про оголошення рішення в повному обсязі. Суд припинив розгляд справи по суті. В судовому засіданні 15.09.2009 р. оголошено перерву до 21.09.2009 р. для оголошення рішення в повному обсязі.

21.09.2009 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням на підставі ст. ст. 22, 41 ГПК України про призначення судово-бухгалтерської експертизи.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. А відповідно до ст. 41 ГПК України суд призначає судову експертизу для роз’яснення питань що виникають при вирішенні господарського спору. Як вбачається з процесуальних дій відповідача, на протязі розгляду спору він недобросовісно користувався своїми процесуальними правами і намагався затягнути розгляд спору по суті шляхом неодноразового оскарження ухвал суду, що не підлягають оскарженню. У зв’язку з чим спір розглядається майже 9 місяців. Також в судовому засіданні 15.09.2009 р. суд фактично припинив розгляд справи по суті, а експертиза призначається при вирішенні господарського спору. На момент подачі клопотання 21.09.2009 р. спір по суті вирішений.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, те що клопотання надійшло після вирішення спору по суті, є необґрунтованим та безпідставним, а також недобросовісність відповідача при користуванні своїми процесуальними правами протягом всього розгляду справи, суд залишає зазначене клопотання без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 31/03/08-1, надалі (Договір), відповідно до п.1.1. якого продавець – позивач, зобов’язується передати у власність, а покупець –відповідач, прийняти та оплатити товар на таких умовах: дріжджі кормові кількістю 20 тон, на загальну суму 45200,00 грн.

Відповідно до п.2.1. Договору, покупець сплачує продавцеві 100% вартості товару в безготівковій формі протягом п’яти днів з дати поставки товару.

Поставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом. Продавець зобов’язаний поставити товар до цеху покупця на адресу: м. Мелітополь, вул. Кирва, 175 (п. 3.1. Договору).

Прийом по кількості і якості здійснюється покупцем в момент поставки товару (3.4. Договору).

Відповідно до п.7.2. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання обов’язків сторонами.

Як це вбачається з видаткової накладної № POL00000000114 від 01.04.2008 р. товар –дріжджі кормові були отримані представником відповідача за довіреністю серії ЯОЧ № 425452 від 31.03.2008 р. Белинським Г.А. 01.04.2008 р. в кількості 20 тон на загальну суму 45200,00 грн.

Для оплати вказаного товару позивачем відповідачу була виставлена рахунок-фактура № POL00000000124 від 01.04.2008 р.

Як вбачається з наданих позивачем витягів з банку, 14.04.2008 р. відповідачем за виставленим рахунком було здійснено часткову оплату отриманого товару на суму 13950,00 грн.

Неоплаченим за рахунком № POL00000000124 від 01.04.2008 р. залишається товар в сумі 31250,00 грн.

          Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31250,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 626 ЦК України).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Відповідач у своєму відзиві, а також у судовому засіданні стверджує, що документи надані позивачем (рахунк-фактура № POL00000000124 від 01.04.2008 р., видаткова накладна № POL00000000114 від 01.04.2008 р.) не підтверджують факт отримання відповідачем товару саме за вищезазначеним Договором.

Більш того, в судовому засіданні 15.09.2009 р. відповідач зазначив, що по даному Договору відповідач вже розрахувався з позивачем, в підтвердження чого надав суду платіжні доручення № 721 від 03.04.2008 р. на суму 10000,00 грн., № 708 від 02.04.2008 р. на суму 20000,00 грн., № 635 від 08.04.2008 р. на суму 10000,00 грн., № 548 від 09.04.2008 р. на суму 20000,00 грн. Щодо суми, яка була оплачена за цим Договором (60000,00 грн. –що є більшою ніж зазначена 45200,00 грн.), то представник відповідача пояснила, що сума проплати не завжди була чіткою, як в договорах, а можливо відповідач здійснював передплату за продукцію.

Оцінивши надані відповідачем платіжні доручення, суд робить висновок, що проплати за даними документами відбувались за дріжджі кормові, але за рахунками, що були виписані значно раніше ніж був укладений договір купівлі-продажу № 31/03/08-1 від 31.03.2008 р. Як вбачається з цих платіжних документів в графі призначення платежу самим відповідачем зазначалось: сплата за дріжджі кормові згідно рах. № 81 від 07.03.2008 р., … згідно рах № 105 від 23.03.2008 р., … згідно рах № 110 від 21.03.2008 р.

Тому дані платіжні доручення не можуть бути доказами проплати за договором купівлі-продажу № 31/03/08-1 від 31.03.2008 р.

Як вбачається з Договору, відповідач зобов’язався в п’ятиденний строк після отримання оплатити продукцію, а тому твердження відповідача про передплату теж є таким що не відповідає дійсності.

Предметом Договору між сторонами є дріжджі кормові. В даному Договорі сторони чітко обумовили кількість такого товару –20 тон, а також вартість його, зазначивши конкретну суму 45200,00 грн.

В день укладення цього Договору сам відповідач видає довіреність на отримання предмету Договору.

Наступного дня, 01.04.2008 р. представник відповідача, надавши таку довіреність отримує видатковою накладною № POL00000000114 від 01.04.2008 р. саме той товар що передбачений даним Договором, в кількості та на суму що зазначена в Договорі, у зв’язку з чим для оплати позивачем виписано рахунк-фактуру № POL00000000124 від 01.04.2008 р.

Вказані факти не заперечуються відповідачем.

З перелічених та встановлених фактів, суд робить висновок, що поставка та отримання відповідачем товару за видатковою накладною № POL00000000114 від 01.04.2008 р. відбувалися саме за договором купівлі-продажу № 31/03/08-1 від 31.03.2008 р.

Більш того, проплати за даним договором відповідачем відбувалися саме за виставленою рахунком-фактурою № POL00000000124 від 01.04.2008 р., що ним самим і зазначено в графі призначення платежу, а саме: сплата за дріжджі кормові рах. № 124 від 01.04.2008 р.

Отже з таких підстав суд робить висновок, що позивач виконав свої зобов’язання за Договором –поставив відповідачу продукцію.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за Договором належним чином не виконав, отриману продукцію в повному обсязі не оплатив.

          На день розгляду справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. Факт невиконання відповідачем умов договору документально підтверджений в судовому засіданні позивачем.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 31250,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 5839,05 грн. процентів (пені) нарахованих за 288 днів прострочення за несвоєчасну оплату продукції в період з 07.04.2008 р. по 19.01.2009 р. Такий період нарахування пені позивач обґрунтовує п. 6 ст. 231 та п. 4 ст. 232 ГК України.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: … сплата неустойки.

          Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (…) (п.п. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

          Сторони в п. 4.2. Договору обумовили, що у випадку прострочення оплати вартості товару, покупець зобов’язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діє на дату прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

          Відповідно до п. 6 ст. 232 господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Враховуючи шестимісячне обмеження нарахування штрафних санкцій, що встановлюється законодавцем, вимога позивача щодо стягнення суми пені підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, позивач мав право на нарахування пені лише за перші шість місяців з моменту, коли відповідач повинен був оплатити поставлену позивачем продукцію, а саме за період з 07.04.2008 р. по 07.10.2008 р.

Отже, суд знаходить обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення пені за період з 07.04.2008 р. по 07.10.2008 р. на суму 3691,94 грн. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.

          Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 739,73 грн. - 3 % річних та 2656,25 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

          Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно з наданими позивачем розрахунками: 3% річних нарахованих з 07.04.2008 р. по 19.01.2009 р. складають 739,73 грн., а сума втрат від інфляції грошових коштів за період з травня 2008 р. по травень 2009 р. складає 2656,25 грн. Вимога позивача щодо стягнення 739,73 грн. - 3% річних та 2656,25 грн. втрат від інфляції грошових коштів обґрунтована та підлягає задоволенню.

          Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

          Керуючись ст.ст. 22, 33, 41, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова компанія” (72300 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Кірова, 175, п/р 26003325104210 в Мелітопольському філіалі АКБСР «Укрсоцбанк», МФО 313463, код ЄДРПОУ 31914947) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Поліський виробничо-експериментальний завод” (14021, м. Чернігів, вул. І. Франка, 1-А, п/р 2600601000122 в ЧФ ВАТ «КРЕДОБАНК»м. Чернігів, МФО 353713 код ЄДРПОУ 33336034) 31 250 (тридцять одна тисяча двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 739 (сімсот тридцять дев’ять) грн. 73 коп. - 3 % річних, 2656 (дві тисячі шістсот п’ятдесят шість) грн. 25 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 3 691 (три тисячі шістсот дев’яносто одна) грн. 94 коп. пені, 383 (триста вісімдесят три) грн. 37 коп. державного мита та 111 (сто одинадцять) грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

          Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 21 вересня 2009 року.