Вирок № 73827380, 07.05.2018, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 463/4324/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" травня 2018 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої - судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

за участю секретаря КЛИМКО С.В.

прокурора КИШКИ Ю.А.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОЛЕШКО Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальне провадження №12015140000000576 від 29.11.2015 про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого в ТзОВ «Оберіг» у м. Львові на посаді водія-експедитора, одруженого, на утриманні малолітня дитина 12.12.2009р.н., несудженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1,

-у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 28.11.2015 приблизно о 14год. 40хв., керуючи автомобілем марки «Форд Транзит» реєстраційний номер НОМЕР_1, та рухаючись по проїзній частині дороги вул. Б.Хмельницького у напрямку до вул. Липинського, біля буд. №203 в місті Львові, порушив чинні вимоги ПДР України, затверджені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями відповідно до постанови КМУ №136 від 06.03.2013, а саме: Р.1.п.1.5, п.1.10 ( в частині значення терміну "небезпека для руху"), Р.2 п.2.3 п.п."б" і "д" та Р.12 п.12.3 ПДР України, що проявилось у тому, що він був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху, при виникненні небезпеки для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, виявивши як в цей час переходив проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху транспортного засобу пішохід ОСОБА_5, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, для якого могла бути створена небезпека, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода - наїзд на пішохода. В результаті цього пішохід ОСОБА_5, згідно висновку експерта № 414/2015 судово-медичної експертизи від 22.06.2015р., отримав: закритий перелом зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки, перелом крила правої клубової кістки тазу, які відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу функції лівої ноги.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 своєї винуватості у інкримінованому злочині не визнав, дав показання про те, що у вказаний день та час рухався автомобілем «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Б.Хмельницького із допустимою швидкістю приблизно 50км/год. З правої сторони дороги на зупинці було скупчення людей. Він побачив як ОСОБА_5 несподівано різко вийшов на проїзну частину дороги і почав її переходити. Він відразу став сигналити і гальмувати, однак пішохід продовжив рух. Рухаючись в загальмованому стані, автомобіль здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 Удар відбувся в момент зупинки автомобіля. ОСОБА_5 вдарився головою об лобове скло автомобіля, внаслідок удару впав на дорогу. Він намагався надати потерплому першу медичну допомогу. Ввечері їздив у лікарню, цікавився станом здоров'я ОСОБА_5 Своєї винуватості у ДТП не визнає, оскільки потерпілий несподівано вискочив на ділянку дороги, якою він рухався. Побачив потерпілого за 20м. до зіткнення, яке відбулося через кілька секунд. Уникнути наїзду на потерпілого не міг, навіть застосовуючи екстрене гальмування. В момент ДТП моросив дощ, дорожнє покриття було вологе. Під час проведення слідчих експериментів він повідомив слідчому всі необхідні дані щодо швидкості, віддалі і траєкторії руху пішохода, автомобіля.

Обвинувачений ОСОБА_3 позов прокурора в інтересах лікарні про стягнення витрат на лікування потерпілого визнав, проти позову потерпілої ОСОБА_1 заперечив, вважає такий необґрунтованим. Зазначив, що його цивільна відповідальність застрахована. Тому матеріальну і моральну шкоду має відшкодовувати саме страхова компанія.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у скоєнні даного злочину повністю і об'єктивно доводиться зібраними на досудовому слідстві і дослідженими судом доказами.

Рапортом оперативного чергового Шевченківського РВ ГУ МВС у м.Львові від 28.11.2015 зафіксовано повідомлення зі служби 102 про скоєння 28.11.2015 наїзду автомобіля на пішохода на вул.Б.Хмельницького (т.1 а.с.6).

Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.11.2015 з додатками, зафіксовано місце ДТП, погодні умови, стан дорожнього покриття, дорожню розмітку і знаки, видимість елементів дороги, розташування автомобіля «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1, його завантаженість, пошкодження. Сліди гальмування на схемі ДТП та у протоколі огляду місця події відсутні. Вказане підтверджується показаннями обвинуваченого і свідків ДТП. У схемі протоколу огляду місця ДТП під умовною позначкою «2» позначено пляму речовини бурого кольору довжиною 0, 30 м і шириною 0, 40 м, яка знаходиться перед лінією розмітки 1.5 на віддалі 2,7 м від капоту автомобіля в напрямку до кільця по вулиці Хмельницького - Липинського у м.Львів, а також 8м від тротуару (т.1 а.с.14-23). З досліджених судом доказів можна дійти обґрунтованого висновку, що у вказаному місці перебувала голова потерпілого після наїзду автомобіля та падіння на дорожнє покриття, а пляма речовини бурого кольору може бути плямою крові потерпілого ОСОБА_5

Зазначені у протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього погодні умови і дорожня розмітка відповідають відомостям, вказаним у інформації Львівського регіонального центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 14.12.2015р. щодо погодних умов на момент ДТП, інформації Шевченківської районної адміністрації м.Львова від 25.12.2015р. про дорожню розмітку на місці події (т.1 а.с.104,106).

За висновком судово-медичної експертизи №414/2015 від 14-17.12.2015р. у ОСОБА_5 виявлено: закритий перелом зовнішнього виростка лівої великогомілкової кістки, перелом крила правої клубової кістки тазу, рана правої лобно-скроневої ділянки голови, синці передньовнутрішньої поверхні середньо-верхньої частини правої гомілки, задньої поверхні правого плеча, які утворились від контакту з тупими предметами, могли бути спричинені 28.11.2015 під час ДТП - автонаїзді автомобіля, відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я (т.1 а.с.69-70).

За висновком комісійної судово-медичної експертизи №167/2016 від 05.07.2016р. щодо потерпілого ОСОБА_5 за рік до ДТП ОСОБА_5, 1927р.н., у листопаді 2014 року в поліклініці ЛОКЛ встановлено діагноз: «Атеросклероз, стеноз стегнево-підколінного сегмента. Порушення периферичного кровообігу 1 ступеня. Варикозна хвороба нижньої кінцівки. Хронічна венозна недостатність 3-го ступеня (трофічні виразки). Вказані захворювання нижніх кінцівок супроводжуються порушенням функції ходи у вигляді обмеження рухів у нижніх кінцівках, переміжної кульгавості, що не дає можливості хворому швидко пересуватись». У висновку зазначено, що ОСОБА_5 перебував на лікуванні в КМК ЛШМД з 09.08.2015 по 14.08.2015р. з діагнозом «ІХС. Післяінфарктний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІІ-ст. 3 ст. високий ризик. Миготлива аритмія постійна форма тахісистолічний варіант, часта шлуночкова екстрасистологія» (т.1 а.с.199-202).

Суд відхиляє покликання захисника ОСОБА_4 на недопустимість висновків судово-медичної експертизи як доказів у зв'язку з ненаданням стороні захисту для ознайомлення первинної медичної документації, що була досліджена в ході проведення експертизи. Висновки судово-медичних експертиз були відкриті стороні захисту, тому відомості, що містяться у них, допускаються судом в якості доказів відповідно до ст.290 КПК України.

Судом була допитана судово-медичний експерт ЛОБСМЕ ОСОБА_7, яка повідомила, що виявлені у потерпілого ОСОБА_5 хвороби є хронічними та прогресували, самого хворого при проведенні комісійної експертизи 18-31.08.2016р. не оглядали, а лише вивчали надані слідчим документи щодо перебування на обліках та лікуванні за рік до ДТП. Виявлені захворювання не дозволяють пересуватись в темпі здорової людини, оскільки можуть бути приступи болі в ногах, м'язи погано і недостатньо скорочуються, зменшується просвіт кровоносних судин. Зважаючи на поставлений діагноз, у потерпілого рухи його нижніх кінцівок були обмежені, амплітуда їх мала. Переважно такі хвороби прогресують, вони негативно впливають на функцію ходи., людина може перейти вулицю але потребує відпочинку, в екстрених ситуаціях людина може пришвидшити ходу, але бігти не зможе.

Допитаний судом лікар-кардіолог ЛШМД ОСОБА_8 повідомив, що потерпілий двічі впродовж 2015 року під його наглядом лікувався у вказаному медичному закладі із діагнозом хронічна серцева недостатність, у хворого внаслідок перенесеного інфаркту міокарда знижена переносимість фізичних навантажень, задишка при навіть невеликих навантаженнях. Також свідку відомо, що у потерпілого був стеноз підколінного суглоба, при пересуванні в лікарні він не користувався допоміжними предметами. Пам'ятає, що хворий по коридору лікарні ходив повільно, зупинявся для перепочинку.

Допитаний судом лікар - судинний хірург ОСОБА_9 повідомив, що хворі з таким діагнозом як у ОСОБА_5 - атеросклероз, стеноз стегнево-підколінного сегмента, порушення периферичного кровообігу 1 ступеня, варикозна хвороба нижньої кінцівки, хронічна венозна недостатність 3-го ступеня (трофічні виразки) не можуть швидко пересуватись через порушення кровообігу судин, погану насиченість їх киснем, крім того, такі хворі не можуть багато ходити, бігти та миттєво прискоритись під час ходи через болісні відчуття у кінцівках. Стеноз стегнево-підколінного суглоба передбачає зменшення рухливості нижньої кінцівки. Вказані хворобливі зміни в організмі незворотні, відновлення функцій не відбувається, можливе лише тимчасове покращення.

Потерпіла ОСОБА_1 дала показання про те, що її батько ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2р., проживав з другою дружиною, вона жила окремо від батька, допомоги на утримання не надавала. Батько самостійно ходив в магазин, поліклініку, користувався окулярами для читання, близько року до ДТП користувався слуховим апаратом. Він мав проблеми зі здоров'ям, лікувався стаціонарно через захворювання серця, кровоносних судин. Хвороби не давали йому можливості швидко ходити, чи на далекі відстані. Після ДТП батько 2 місяці лежав у гіпсі, у нього загострилися всі хвороби. Вона та брат змушені були постійно бути біля батька. На 1,5 року вона була вибита зі звичного способу життя. Допомоги від ОСОБА_3 на лікування батька не отримувала.

Судом була допитана свідок ОСОБА_10 очевидець ДТП, яка з чоловіком їхала автомобілем вулицею Б. Хмельницького в напрямку Високого Замку. Вона бачила що назустріч рухався мікроавтобус. З лівої від неї сторони дороги в кишені для заїзду громадського транспорту стояв дідусь з паличкою, який махнув рукою до водія маршрутки на протилежній частині вулиці. Він різко почав переходити дорогу до цієї маршрутки, відбулося зіткнення з автомобілем. Мікроавтобус одразу зупинився, дідусь від удару впав. Скільки кроків дідусь пройшов до зіткнення сказати не може, темп його руху був середній, кроки невеликі. Гальмівного шляху на дорозі не було, йшов дощ.

Свідок ОСОБА_11, сусідка потерпілого ОСОБА_5, дала показання про те, до ДТП ОСОБА_5 самостійно міг рухатись лише повільно, пересувався без допомоги палички чи інших сторонніх предметів.

Потерпілий ОСОБА_5 12.01.2016р. подав заяву про залучення його як потерпілого у цьому кримінальному провадженні (т.1 а.с.24).

З потерпілим ОСОБА_5 08.02.2016 проведено слідчий експеримент, в ході якого він вказав, що перед ДТП перебував на правому тротуарі вул. Хмельницького в місці зупинки громадського транспорту і мав намір перейти проїзну частину дороги на зворотній бік. Перед тим як перейти дорогу він подивився ліворуч та праворуч від себе, переконався, що відсутні транспортні засоби, а тому йому можна безпечно перейти дорогу, і в спокійному темпі руху почав переходити. Перейшов заїзну кишеню громадського транспорту та смугу руху по напряму в бік кільця вул. Хмельницького - Липинського, знаходячись приблизно на осьовій лінії посередині дороги відчув удар в ліву частину тіла, після чого впав і втратив свідомість. Вимірами із потерпілим та статистом встановлено, що пішохід від місця початку руху до місця наїзду подолав відстань 6,6 м за час 4.0 с, 4, 87 с та 4, 54 с, місце наїзду знаходиться на відстані 1, 4 м від лінії розмітки 1.5. Пішохід під час слідчого експерименту наголосив, що автомобілі, які рухались зліва були далеко, а тому автомобіля, який його збив він не бачив, крім того, ОСОБА_5 повідомив, що переходив дорогу у цьому місці тому, що найближчий пішохідний перехід знаходиться на відстані приблизно 500 м, а він є інвалідом, тому йому важко пересуватись (т.1 а.с.30-35).

За даними слідчого експерименту від 08.02.2016, який проводився із ОСОБА_3 у статусі свідка, у присутності захисника, ОСОБА_3 28.11.2015р. приблизно об 14 год. 40 хв. рухався автомобілем марки «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Хмельницького в місті Львові в напрямку до кільця вулиць Хмельницького - Липинського. Він керував автомобілем ближче до середини дороги (відстань приблизно 0,2 м. від лінії розмітки), швидкість руху складала 40- 50 км/год. При наближенні до зупинки громадського транспорту помітив, як у проїзній кишені перебуває чоловік - похилого віку і який за певний період часу розпочав біг справа наліво впоперек дороги на його смугу руху до припаркованого автобуса. Він застосував гальмування і одразу на початку гальмування відбувся наїзд. Вимірами при проведенні слідчого експерименту встановлено, що пішохід пройшов перпендикулярно напряму руху транспорту від заїзної кишені і до місця наїзду 5. 3 м, місце наїзду знаходиться на смузі руху автомобіля на віддалі 0, 7 м від лінії розмітки. З допомогою пішохода статиста встановлено, що експериментальну ділянку дороги пішохід подолав за час - 3,0с, 2,92с та 3,07с (т.1 а.с.60-65).

28.03.2016р. при проведенні слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3, за участі захисника, ОСОБА_3 вказав, що місце наїзду на пішохода знаходиться на віддалі 1, 7 м від лінії дорожньої розмітки, а тому віддаль яку подолав пішохід до наїзду на нього складає 4, 3 м. Інші дані, отримані в ході експерименту 08.02.2016 він підтримує повністю (т.1 а.с.141-145).

Суд відхиляє покликання захисника ОСОБА_4 на недопустимість відомостей слідчого експерименту від 08.02.2016, який проводився із ОСОБА_3 у статусі свідка. Цей слідчий експеримент був здійснений за участі захисника ОСОБА_4 і в ході наступного слідчого експерименту 28.03.2016р. ОСОБА_3 в статусі підозрюваного за участю захисника ОСОБА_4 підтвердив обставини, які відтворювалися 08.02.2016р., окрім метричного розташування місця наїзду.

Судом досліджені протоколи слідчих експериментів, проведені зі свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_12, пасажиром мікроавтобуса під керуванням ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10 в ході слідчого експерименту вказала, що пішохід ОСОБА_5 розпочав рух через дорогу в темпі швидкого кроку проте відтворити темп його руху не могла, боячись помилитися в даних. Метричні параметри місць початку руху пішохода та наїзду на нього автомобіля внесені до схеми до протоколу слідчого експерименту (т.1 а.с.135-140).

Свідок ОСОБА_12 при допиті в якості свідка вказав, що працює разом із ОСОБА_3 на одній фірмі. 28.11.2016р. знаходився в салоні автомобіля «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 на передньому пасажирському кріслі. Автомобіль рухався зі швидкістю близько 40км/год. З правого боку дороги знаходилася заїзна кишеня громадського транспорту, в якій стояли близько 10 людей. Серед них був потерпілий, який несподівано вийшов на дорогу в напрямку маршрутного таксі навпроти. ОСОБА_3 моментально зреагував, став різко гальмувати і сигналити, але потерпілий продовжив рух і відбувся наїзд на нього передньою правою частиною автомобіля. До зіткнення потерпілий зробив приблизно 4 кроки. Його хода була швидка ( в темпі повільного бігу). Проте, відтворити швидкість руху пішохода свідок в ході експерименту не зміг. Свідок в судовому засіданні підтвердив дані проведеного з ним 28.03.2016р. слідчого експерименту та вказані у схемі до протоколу слідчого експерименту метричні заміри місця виникнення небезпеки та наїзду на пішохода, які були досліджені судом (т.1 а.с.130-134).

Сідок ОСОБА_13, який був залучений в якості понятого, в суді підтвердив обставини проведених слідчих експериментів та зафіксовані заміри, схеми.

За даними судової автотехнічної експертизи №1/1300 від 16.12.2015р. на момент огляду автомобіля «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 будь - яких несправностей гальмівної системи та системи рульового управління виявлено не було (т.1 а.с.73-78).

Відповідно до висновку №1/1299 від 16.12.2015р. судової транспортно -трасологічної експертизи наїзд на пішохода ОСОБА_5 відбувся передньою правою частиною автомобіля (т.1 а.с.81-84).

За даними висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №1/311 від 04.04.2016р. місце наїзду на пішохода знаходиться на правій (якщо рухатись до вул. Липинського) смузі руху проїзної частини дороги вул. Хмельницького, 203 в м. Львів перед місцем фіксації передньої частини автомобіля в кінцевому положенні. Уточнити розташування місця наїзду не удається можливим через брак додаткової уточнюючої інформації (т.1 а.с.122-125).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №760 від 17.02.2016р., проведеної експертом Львівського НДІСЕ ОСОБА_14 за наслідками слідчих експериментів із учасниками ДТП на початку лютого 2016 року, водій автомобіля повинен був вести автомобіль із швидкістю не більше 60км/год., а з моменту виникнення небезпеки для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу; водій автомобіля мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування для кожного з двох заданих слідством варіантів розвитку ДТП; дорожня ситуація, при якій пішохід з моменту початку руху у смугу руху автомобіля до моменту наїзду подолав відстань 5, 3 м, рухаючись зі швидкістю 1, 7 м/с, а автомобіль в цей час перебував на віддалі 17,5м до місця наїзду і його швидкість становила 40-50км/год (дані отримані із слідчого експерименту проведеного із водієм) неспроможна з технічної точки зору, оскільки за таких обставин траєкторії руху учасників ДТП не перетнулися б, крім того, щоби відбулось зіткнення швидкість пішохода аби подолати 5,3 м мала б становити 4,2-3,4м/с (при швидкості автомобіля 40-50 км/год.), що, як зазначає експерт з посиланням на використану літературу при обґрунтуванні висновку експертизи, перевищує максимальну швидкість руху пішоходів похилого віку; дії водія автомобіля, який своєчасно з моменту виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР; причиною даної ДТП, з технічної точки зору, стали ті обставини, що пішохід ОСОБА_5 вийшов на проїзну частину не впевнившись у відсутності небезпеки, а водій автомобіля своєчасно з моменту виникнення небезпеки не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу ( для двох заданих експерту слідством варіантів розвитку ДТП) (т.1 а.с.89-93).

Дані цього висновку в судовому засіданні повністю підтвердив допитаний експерт Львівського НДІСЕ ОСОБА_14 Зазначив, що вихідних даних про гальмівний шлях автомобіля не було. При заданих йому вихідних даних, якщо врахувати що автомобіль гальмував, дії водія не відповідали вимогам ПДР, водій мав технічну можливість уникнути зіткнення з пішоходом як при умові здійснення наїзду на початку, так і в кінці гальмування автомобіля.

За результатами судової інженерно-транспортної експертизи №1/428 від 14.05.2016р. визначено величину усталеного сповільнення автомобіля, яким керував ОСОБА_3 в умовах місця пригоди (т.1 а.с.167-170).

Крім того, судом досліджені висновки судових автотехнічних експертиз №1924 від 25.04.2016 та №2171 від 23.05.2016р., проведені експертом Львівського НДІСЕ ОСОБА_15 (т.1 а.с.154-161, а.с.162-165). При проведенні цих експертиз було досліджено дорожню ситуацію, що склалася так, як задано потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 з врахуванням змінених ним даних щодо відстані, яку пройшов пішохід ОСОБА_5, отриманих в ході повторного слідчого експерименту із ОСОБА_3 в якості підозрюваного, а також з урахуванням іншої величини усталеного сповільнення автомобіля, яким керував підсудний в умовах місця пригоди.

З висновків цих експертиз показання водія ОСОБА_3 щодо швидкості руху пішохода, подоланої ним відстані до наїзду в комплексі певних вихідних даних про відстань до пішохода, швидкість руху автомобіля, момент виявлення небезпеки не можуть бути технічно спроможними. Експертами неодноразово вказується про неможливість перетину траєкторій учасників ДТП при варіантах розвитку ДТП наведених водієм.

Водночас висновки експертиз вказують на технічну можливість водія, за вихідних даних, вказаних потерпілим ОСОБА_5, уникнути зіткнення шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, невідповідність дій водія ОСОБА_3 вимогам ПДР.

Висновки експертиз про відсутність у водія технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, технічно спроможні лише на певних вихідних даних про обставини наїзду, заданих водієм ОСОБА_3 згодом : меншої відстані, подоланої пішоходом. Зазначення обвинуваченим про швидкий рух пішохода через дорогу не узгоджується з іншими дослідженими доказами щодо стану здоров'я ОСОБА_5, його нездатності пересуватися швидкою ходою.

В той же час, не довіряти відомостям, вказаним потерпілим ОСОБА_5 щодо обставин наїзду на нього, у суду немає.

Вказане дає підстави суду зробити висновок про те, що окремі дані, засвідчені ОСОБА_3 в ході проведення слідчих експериментів щодо швидкості руху пішохода, віддалі, яку він подолав, швидкості транспортного засобу, моменту застосування, а також факту застосування екстреного гальмування, не відповідають обставинам справи, не узгоджуються між собою, спрямовані на уникнення відповідальності за скоєний злочин, тому суд не надає їм віри. Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_12, який є знайомим обвинуваченого, працює разом з ним. Ці показання щодо окремих фактів і даних не узгоджуються з іншими встановленими судом обставинами, спрямовані посприяти обвинуваченому уникнути відповідальності за скоєне.

Оцінюючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, взаємозв'язку, узгодженості між собою, достатності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину доведена повністю.

Оскільки ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1, 28.11.2015р. приблизно о 14год.40хв. рухаючись по проїзній частині дороги вул. Б.Хмельницького в напрямку до вул. Липинського, біля будинку 203 у м.Львові, порушив Р.1.п.1.5, п.1.10 ( в частині значення терміну "небезпека для руху"), Р.2 п.2.3 п.п."б" і "д" та Р.12 п.12.3 ПДР України, внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_5 та останній отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження, його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, за місцем праці та проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину.

Обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання, не встановлено.

Суд вважає, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу.

Суд погоджується з обґрунтуванням прокурора про недоцільність позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами, оскільки виконувана підсудним робота водія-експедитора є єдиним джерелом доходу його сім'ї, інших порушень у сфері безпеки руху він не допускав.

ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким, має на утриманні малолітню дитину, підпадає під дію п. «в» ч.1 ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році». Однак, враховуючи те, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 просив визнати його невинуватим у скоєнні інкримінованого злочину та не висловив згоди на застосування до нього амністії і на цій підставі звільнення його від відбування покарання, суд не застосовує до обвинуваченого амністію.

Позов прокурора в інтересах Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги про стягнення з ОСОБА_3 2 036,05грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 слід задовольнити повністю.

Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних витрат на лікування ОСОБА_5 у зв'язку з отриманими в результаті ДТП травмами в сумі 10000грн. задовольнити повністю. При цьому суд враховує, що позивачем надано квитанції витрат на лікування, придбання медикаментів, оригінали яких оглянуті судом. Достатність цих квитанцій та чеків для відшкодування матеріальної шкоди не спростована. Наявність полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальника ТзОВ «Оберіг-Л» за шкоду, завдану автомобілем марки «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1 (т.1 а.с.47) не звільняє ОСОБА_3 від обов'язку відшкодувати збитки, завдані джерелом підвищеної небезпеки, на підставі ст.ст.1187,1195 ЦК України.

Вимоги потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної їй моральної шкоди в розмірі 15000грн., яка полягала у вимушених змінах у способі її життя, необхідності постійного догляду за батьком, який тривалий час після травми був лежачим, потім пересувався у візку, підлягають частковому задоволенню в сумі 5000грн.

У зв'язку із задоволенням та частковим задоволенням цивільних позовів з ОСОБА_3 в доход держави слід стягнути 704,80грн. судового збору.

Крім того, з обвинуваченого слід стягнути в доход держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані із проведенням експертиз, в загальній сумі 10 178,8грн.

Питання про речові докази у справі вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. Автомобіль марки «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_16 і переданий йому на зберігання, повернути власнику ОСОБА_16

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.

Керуючись ст.ст.128,370,374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та обрати покарання у виді штрафу в розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доході громадян ( 5250грн. ) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Позов прокурора в інтересах Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (р/р 35426201020292 в УДКСУ у Львівській області, МФО825014 ЗКПО 01996639) 2 036,05грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 10000грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави 704,80грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави процесуальні витрати, пов'язані із проведенням експертиз, в загальній сумі 10 178,8грн.

Речовий доказ - автомобіль марки «Форд Транзит» д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_16 і переданий йому на зберігання, повернути власнику ОСОБА_16.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок складено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська