Рішення № 7382706, 06.07.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.09 Справа № 1/68/09

Суддя

за позовом приватного підприємства “Контур”, 49112, м. Дніпропетровськ, вул. Електрична, буд. 36, кв. 802

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Прінт-Лайн”, 69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63а

про стягнення 20 974,89 грн.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача –Шкарубський С.П., наказ № 4 від 01.01.2008 р.;

                     Кузьменко Н.О., дов. б/н від 25.05.2009 р.

від відповідача –не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулось приватне підприємство “Контур” з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Прінт-Лайн” заборгованості в розмірі 20 974,89 грн., в тому числі 19 664,56 грн. основного боргу, 1 052,85 грн. втрат від інфляції, 257,48 грн. – 3% річних на підставі видаткової накладної № РН-000456 від 02.12.2008 р., а також ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 655, 692 Цивільного кодексу України.

01.06.2009 р. порушено провадження у справі 1/68/09, судове засідання призначено на 06.07.2009 р. Судове засідання закінчено 06.07.2009 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення за згодою представника позивача.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд стягнути з відповідача 19 664,56 грн. основного боргу, 1 052,85 грн. втрат від інфляції, 257,48 грн. –3% річних, на підставах викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Документи, відзив на позовну заяву, які були витребувані ухвалою суду не надіслав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а саме: ухвала про порушення провадження у справі надсилалась судом рекомендованою кореспонденцією, на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві. Ухвала суду представником відповідача отримана 09.06.2009 р, про що свідчить поштове повідомлення № 5754178, яке міститься в матеріалах справи. Про причини неявки відповідач суд не повідомив.

Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2008 р. позивач на підставі усної домовленості поставив відповідачу товар (паперову продукцію) на загальну суму 55 107,65 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-000456 від 02.12.2008 р.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на вказаній видатковій накладній та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 10 від 02.12.2008 р. та № 11 від 02.12.2008 р.

На оплату поставленого товару відповідачу 02.12.2008 р. було виставлено рахунок фактуру № СФ-0000493 на суму 55 107,65 грн.

Відповідачем отриманий товар було оплачено частково на суму 25 907,65 грн., про що свідчать платіжні доручення № 26 від 02.12.2008 р. (на суму 8 900,00 грн.), № 34 від 05.12.2008 р. (на суму 5 000,00 грн.), № 35 від 10.12.2008р.(на суму 3 107, 65 грн.), № 3313 від 19.12.2008 р.(на суму 3 000,00 грн.), № 3342 від 25.12.2008 р. (на суму 5 000,00 грн.), № 3291 від 16.02.2009 р. (на суму 900,00 грн.).

Позивач направив відповідачу лист № 23/009 від 14.01.2009 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість, на який останнім 16.01.2009 р. було надано відповідь про визнання боргу та зобов’язанням погасити його.

31.03.2009 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт заліку зустрічних однорідних вимог про припинення зобов’язань в частині сплати кожної із сторін в сумі 9 835,44 грн. Заборгованість перед позивачем, що залишилась після часткової оплати відповідачем та після зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами, до теперішнього часу відповідачем не погашена.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В розрахунку основного боргу, який додається позивачем до позову, зазначено, що відповідач оплатив 16.02.2009 р. суму 600,00 грн. Як свідчать надані позивачем докази часткового погашення боргу відповідачем, а також акт звірки взаємних розрахунків між сторонами, оплата за платіжним дорученням № 3291 від 16.02.2009 р. була здійснена в сумі 900,00 грн. Тобто, позивачем в порушення приписів ст. 22 ГПК України, було безпідставно заявлено до стягнення суму 300,00 грн. Тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 300,00 грн. повинно бути відмовлено.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19 364,56 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.

Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткової накладної, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови його продажу суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (…).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений ..., кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору…Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить норма статті 526 Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).

Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред’явлення кредитором вимоги до боржника, тому лист про виконання грошового зобов’язання № 23/09 від 14.01.2009 р., в якому була визначена сума, що належить до сплати за поставлений товар, може вважатись вимогою щодо виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару.

Позивач свої зобов’язання виконав, 02.12.2009 р. здійснивши поставку товару (паперової продукції).

Відповідач, в свою чергу, повинен був прийняти та оплатити вартість поставленого йому товару і таким чином виконати взяті на себе зобов’язання по оплаті. Однак прийнявши товар, відповідач зобов’язання по оплаті не виконав, перерахувавши частково суму основного боргу в розмірі 25 907,65 грн., та сума 9835,44 грн. була погашена взаємозаліком зустрічних однорідних вимог сторін за актом від 31.03.2009 р.

Факт заборгованості відповідача в сумі 19 364,56 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Відповідач доказів її погашення не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 19 364,56 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1 052,85 грн. втрат від інфляції та 257,48 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також

три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунки 3% річних та втрат від інфляції позивачем проводились з урахуванням помилково заявлених 300,00 грн., що були безпідставно заявлені в позові, відповідно і вимоги про стягнення річних та інфляційних задовольняються частково. Враховуючи суму основного боргу та проплати відповідача, за період часу з 22.01.2009 р. по 25.05.2009 р., що заявлений позивачем у позові, 3 % річних складають 251,07 грн., а втрати від інфляції за період з лютого 2009 р. по квітень 2009 р. –1036,64 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Прінт-Лайн” (69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63а, р/р 26007011824200 у АКІБ “Укрсіббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31584781) на користь приватного підприємства “Контур” (49112, м. Дніпропетровськ, вул. Електрична, буд. 36, кв. 802, р/р 26006117018001 у КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 30172165) 19 364 (дев’ятнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 56 коп., 251 (двісті п’ятдесят одна) грн. 07 коп. –3 % річних, 1 036 (одну тисячу тридцять шість) грн. 64 коп. втрат від інфляції, 206 (двісті шість) грн. 52 коп. державного мита, 307 (триста сім) 69 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, 10 липня 2009 року.