Рішення № 73826676, 03.05.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7440/17

пр.№ 2/464/337/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.05.2018 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Рудакова І.П.

за участю секретаря судового засідання Добрій О.-В.В.

справа № 464/7440/17

позивач ОСОБА_1 не з’явився,

відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з’явились,

третя особа ОСОБА_4 не з’явилась,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, -

за участю представників учасників справи: представник позивача – ОСОБА_5 (довіреність від 23.10.2017) не з’явився, представник третьої особи Сихівської РА ЛМР не з'явився, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить: визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою №109 у будинку №42 по вул. Хуторівка у м. Львові; визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою №109 у будинку № 42 по вул. Хуторівка у м. Львові; зобов’язати Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є власником вищезазначеної квартири, яку набув на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі №3589. Зазначає, що з 06.07.2006 року проживає у квартирі, у якій поряд із ним зареєстровані його син ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 (внучка позивача). У 2008 році шлюбні відносини його сина ОСОБА_2, відповідача у справі, та ОСОБА_7 припинились, у зв’язку з чим їхня спільна дочка ОСОБА_3 вибула разом із матір’ю до іншого місця проживання. 31.01.2009 року відповідач ОСОБА_2 вдруге зареєстрував шлюб та вибув до місця проживання своєї дружини. Так, ОСОБА_3 з 2008 року, а ОСОБА_2 з 2009 року вибули з наведеної квартири, не користуються нею, повністю припинили виконувати обов’язки, пов’язані з утриманням, оплатою житлового приміщення та комунальних послуг, не несуть витрати на ремонт і утримання квартири. Відповідачі не проживають у квартирі більше 7-ми років без поважних причин не беруть участі в утриманні та облаштування житла, що підтверджено відповідними актами. Оскільки реєстрація відповідачів за зазначеною адресою покладає на позивача додаткові витрати, в тому числі оплату за житлово-комунальні послуги, тому просить позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання позивач та його представник не з’явилися, представника позивача подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, повністю задовольнити позовні вимоги та у разі повторної неявки відповідачів без поважних причин провести заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, проте подав до суду заяву із змісту якої вбачається, що просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимого визнає та просить такі задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 повторно не з’явилась у судове засідання, хоча належним чином була повідомлена про розгляд справи, про причини неявки не повідомили; відзив на позовну заяву не подала, а відтак, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст.281 ЦПК України.

Треті особи в судове засідання не з’явились, належним чином були повідомлені про розгляд справи, про причини неявки не повідомили.

Відтак, суд зі згоди представника позивача, вважає можливим провести заочний розгляд справи з дотриманням вимог ст.223 ЦПК України та ухвалити заочне рішення суду.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Судом встановлено, що квартира № 109 у будинку № 42 на вулиці Хуторівка у м. Львові, належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8450719 від 26.09.2005 року, виданого ЛОР «БТІ та ЕО» на підставі договору купівлі-продажу квартири за №3589 від 30.08.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Згідно довідки з місця проживання про склад сім’ї на прописки № 32 від 13.01.2016 року, виданої ЛКП «Хуторівка», позивач ОСОБА_1, 29.07.1943р.н., відповідачі ОСОБА_2, 08.07.1975р.н., та ОСОБА_3, 16.03.1999р.н., зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Квартира складається з двох кімнат, загальною площею 54,30 кв.м.

Відповідно до акту ЛКП «Хуторівка» №6 від 13.01.2016 року та акту ОСББ «Хуторівка-42» №34/17 від 28.02.2017 року, складених уповноваженими працівниками у присутності свідків, вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за наведеною адресою проте тривалий час не проживають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 добровільно залишили квартиру № 109 у будинку № 42 на вулиці Хуторівка у м.Львові, без поважних причин не проживають у вказаній квартирі понад встановлений строк збереження права користування такою, оплату за житлово-комунальні послуги не здійснють, а тому суд приходить висновку, що відповідачів необхідно визнати такими, що втратили право користування вищевказаним житловим приміщенням, а позов у цій частині задовольнити.

Щодо частини позовної вимоги про зняття з реєстрації проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми, як це передбачено ст.ст.77-80 ЦПК України.

Порядок та умови зняття з реєстрації місця проживання визначені у ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою безпосередньо передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі: заяви особи або її представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання. Таким чином, вказана норма підлягає застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, оскільки зняття з реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є похідною вимогою від основної та може бути здійснено на підставі судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили, а його відсутність унеможливлює таке зняття, суд приходить до висновку про відмову у даній частині позовної вимоги за безпідставністю.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 1280,00 грн., що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи, а тому з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 640,00 грн., тобто по 320 грн. з кожного.

На підставі ст. 405 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та керуючись ст.ст.10, 76, 141, 263, 265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

позов – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою № 109 у будинку № 42 на вулиці Хуторівка у м. Львові.

В частині позову, а саме зобов’язанні Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 320 (триста двадцять) грн. з кожного.

Повне найменування (ім'я) сторін та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 (29.07.1943р.н., РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2);

відповідач: ОСОБА_2 (08.07.1975р.н., зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2);

відповідач: ОСОБА_3 (16.03.1999р.н., зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Рудаков І.П.