Рішення № 73826046, 05.04.2018, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1691/18

Провадження №2/442/1021/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Хомика А.П.

з участю секретаря - Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним,

встановив :

У березні 2018 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення від 11 жовтня 2007 року за р.№ 1-2304 і скасувати реєстрацію відомостей з Реєстру прав власників на нерухоме майно за р.№ 19911488, посвідчений державним нотаріусом Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 і укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом приведення сторін у попередній стан ( відновлення становища, яке існувало): повернути ОСОБА_3 у особисту приватну власність нежитлове приміщення загальною площею 153,4 кв.м, матеріали стін: цегла, загальна вартість нерухомого майна 126800 грн.

В обґрунтування свої позовних вимог зазначає, що 21.08.2000 року померла її мати – ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина на: житлове приміщення – АДРЕСА_1; грошові цінності на загальну суму 120000 дол. США; нежитлове приміщення по вул. І.Мазепи, 9 в м.Дрогобичі Львівської області, загальною площею 153,4 кв.м. Після смерті матері вона не надала значення реєстрації спадкового майна через свою необізнаність та тому, що у цей час постійно проживала у м.Києві. Крім того, вона фактично перебувала у досить напружених відносинах з відповідачами, оскільки останні впродовж тривалого часу не віддавали їй грошові кошти, залишені матір’ю їй після смерті. На даний час вони помирились та вирішили поділити справедливо спадкове майно, зокрема нежитлове приміщення, яке мало належати їй.

Після смерті матері вони домовились про конкретний розподіл спадкового майна. Ними було укладено угоду, за якою грошові кошти в сумі 120000дол. США слід розподілити наступним чином: 50000 дол. США – отримує ОСОБА_3, 50000 дол. США – отримує ОСОБА_1 та 20000 дол. США отримує вона – ОСОБА_1 З врахуванням того, що сума грошових коштів, які мала отримати вона є нерівною у порівнянні з іншими родичами, вони погодили, що нежитлове приміщення, яке на той час належало ОСОБА_3 буде подаровано їй і записано на неї. Дані домовленості були зафіксовані письмово у вигляді угоди про перерозподіл спадщини. Однак, цього не сталось і 11.10.2007 року за р.№ 1-2304, державним нотаріусом Першої Дрогобицької держнотконтори ОСОБА_4 посвідчено договір дарування вищевказаного нежитлового приміщення, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Вважає, що вищевказаний договір дарування укладений з метою приховати перерозподіл спадщини і є удаваним правочином, а тому змушена звернутися до суду з даним позовом.

04.04.2018 року від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надійшли відзиви на позовну заяву в яких останні позов визнали та погодились з правовою оцінкою обставин визнання договору дарування недійсним.

Учасники справи в судове засідання не з’явились, а відтак відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У судовому засіданні встановлено, що 21.08.2000 року померла ОСОБА_5, що підтверджується довідкою про смерть, виданою відділом РАЦСу Дрогобицького міськвиконкому.

Згідно угоди про перерозподіл спадщини від 10.09.2001 року, укладеної між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вбачається, що сторони домовились про те, що нежиле приміщення у м.Дрогобич Львівської області по вул. І.Мазепи, 9 ( кафе «Казка»), яке було зареєстроване на той час на ОСОБА_3 буде останнім подароване ОСОБА_1 в рахунок 30000 дол. США.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: нежиле приміщення на вул. І.Мазепи, 9 в м.Дрогобич Львівської області, загальною площею 153,4 кв.м. відповідно до договору дарування від 11.10.2007 року за р.№ 1-2304, посвідченого державним нотаріусом Першої Дрогобицької держнотконтори ОСОБА_4 належить ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.2 ст. 235 ЦК України, якщо правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину який насправді сторони вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи, що укладення договору дарування нежитлового приміщення порушує права та інтереси позивача, а саме: позбавляє права користування та розпорядження спадковим майном, такий укладений з метою приховати перерозподіл спадщини, суд приходить до висновку, що вказаний договір дарування необхідно визнати недійсним з моменту його укладення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. І.Мазепи, 9 у м.Дрогобич Львівської області, здійснена за договором дарування від 11 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за реєстровим номером 1-2304, підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4-10, 12, 13, 81, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 15, 215, 216, 235, 236 ЦК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення по вул. І.Мазепи, 9 в м.Дрогобич Львівської області, посвідчений державним нотаріусом Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 11 жовтня 2007 року за р.№ 1-2304, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Скасувати реєстрацію відомостей з Реєстру прав власників на нерухоме майно за р.№ 19911488, здійснену за договором дарування від 11.10.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та повернути ОСОБА_3 у особисту приватну власність нежитлове приміщення по вул. І.Мазепи, 9 в м.Дрогобич Львівської області, загальною площею 153,4 кв.м.

Апеляційну скарга на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хомик А.П.