Рішення № 7382599, 14.12.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2009                                                             Справа № 4/49

Розглянувши матеріали справи

За позовом ВАТ „Закарпатавтотранс”, м. Ужгород

До відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

До відповідача 2 ВАТ „Ужгородхліб”, м. Ужгород

До третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору Відділу Держкомзему у місті Ужгород, м. Ужгород

           Суддя Журавчак Л. С.

За участі представників сторін:

від позивача - Тараненко Д. О., представник по дов. від 13.08.2009р. б/н

від відповідача 1 –Дрюченко О.С., представник по дов. від 10.07.09 року №02-11/289;

від відповідача 2 - не з"явився

від 3-ї особи на стороні відповідачів - не з"явився

Суть спору: визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.01.2006р. та Державного акту про право власності на земельну ділянку

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві.

Вказує на те, що рішення Ужгородської міської ради, яке послужило підставою для укладення відповідачами оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнано недійсним в судовому порядку в зв’язку з його невідповідністю чинному законодавству.

За змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недодержання цієї вимоги є підставою для визнання такого правочину недійсним (ч.1 ст. 215 цього ж Кодексу).

Просить задовольнити позовні вимоги відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України.

Представник Ужгородської міської ради у відзиві на позов пояснив, що оспорюваний договір укладався на законних підставах, оскільки на момент його укладення рішення Ужгородської міської ради №772 від 26.12.05 року було чинним.

ВАТ „Ужгородхліб” витребуваних судом документів не подало, не забезпечило явку в судове засідання свого представника, хоча неодноразово було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду.

Третя особа також не подала суду письмових пояснень.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 24.06.99 року позивачу –ВАТ „Закарпатавтотранс” надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,92 га на вул. Станційній в м. Ужгороді для обслуговування автостанції. Право постійного користування посвідчено позивачу Державним актом серії І-ЗК №001642 від 05.11.01 року.

На XLVIII сесії IV скликання Ужгородська міська рада прийняла рішення від 26.12.05 року №772 про продаж у власність ВАТ „ Ужгородхліб” земельної ділянки площею 216 кв.м. на пр. Свободи, 56 для обслуговування магазину продовольчих товарів та укладення договору купівлі-продажу цієї ділянки.

16 січня 2006 року між відповідачами Ужгородською міською радою та відкритим акціонерним товариством „Ужгородхліб” укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, що пройшов державну реєстрацію.

На підставі договору купівлі-продажу від 16.01.2006 року відкритому акціонерному товариству „Ужгородхліб” видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК №051486 від 23 січня 2006 р. (реєстровий номер 0206070000002 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.07.09 року (справа №15/55), що набрало законної сили, рішення Ужгородської міської ради від 26.12.05 року №772 про продаж у власність ВАТ „Ужгородхліб” земельної ділянки площею 216 кв.м. на пр. Свободи, 56 у м. Ужгороді визнано недійсним.

Судове рішення мотивоване тим, що Ужгородська міська рада прийняла рішення про продаж ВАТ „Ужгородхліб” земельної ділянки, яка перебувала у постійному користуванні ВАТ „Закарпатавтотранс”, без вилучення її у землекористувача.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.02.03 року у справі №4/269 ВАТ „Ужгородхліб” зобов’язано звільнити від нерухомого майна земельну ділянку, що належить на праві постійного користування ВАТ „Закарпатавтотранс” згідно з вказаним державним актом.

Згадане судове рішення виконано, що підтверджено наявною в матеріалах справи постановою про закінчення виконавчого провадження від 09.11.2007 року міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі письмові докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з таких міркувань.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

В даному випадку рішення Ужгородської міської ради від 26.12.05 року №772, яке послужило підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнано недійсним згідно з рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.07.09 року по справі №15/55, в зв’язку з невідповідністю чинному законодавству і порушенням прав землекористувача ВАТ „Закарпатавтотранс”.

У відповідності до ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; недодержання цієї вимоги є підставою для визнання такого правочину недійсним (ч.1 ст. 215 цього ж Кодексу).

В даному випадку укладений відповідачами договір купівлі-продажу від 16.01.2006 року суперечить вимогам ст. 116, ст. 149 Земельного кодексу України (право власності на земельну ділянку набуто без рішення органу місцевого самоврядування і продаж земельної ділянки здійснено без попереднього вилучення її у землекористувача - ВАТ „Закарпатавтотранс”) і порушує права позивача.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, захист прав здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Таким чином, порушене право позивача ВАТ „Закарпатавтотранс” підлягає захисту шляхом визнання недійсним, відповідно до вимог ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 16 січня 2006 року Ужгородською міською радою та відкритим акціонерним товариством „Ужгородхліб”.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №001642 суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі у цій частині з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Зокрема, вказаною нормою передбачено визнання недійсним лише правочину. В силу ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Способи захисту земельних прав визначені ст. 152 Земельного кодексу України, яка передбачає визнання недійсними лише угод та рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, у відповідності з положенням земельного законодавства, зокрема ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, державний акт лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює чи припиняє певні права та обов’язки, тобто він не є правочином, який може бути визнано недійсним господарським судом.

У зв’язку з виникненням обставин щодо нечинності, визнання недійсним (незаконним), правового акту, який саме породжував права і обов’язки, посвідчені вказаним державним актом, цей державний акт втрачає свою дію та, виходячи зі змісту п.3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року №43, підлягає поверненню до архіву відповідного державного органу земельних ресурсів.

Таким чином, в частині визнання недійсним Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №001642 провадження у справі слід припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимога не підлягає вирішенню в господарських судах України (див. постанову ВГСУ від 03.11.09 року у справі №17/194).

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 116, 125, 126, 149, 152, 210 Земельного кодексу України, п.1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 49, 82 –85, 115 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 56, укладений між Ужгородською міською радою та відкритим акціонерним товариством „Ужгородхліб” 16 січня 2006 року та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №111061.

3.          В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4. Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства „Закарпатавтотранс” (код ЄДРПОУ: 03113934, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капушанська, 102):

а) з Ужгородської міської ради (Ідент. код: 33868924, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3) суму 160, 50 грн. (сто шістдесят гривень 50 коп.) судових витрат, у тому числі 42, 50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

б) з ВАТ „Ужгородхліб” (код ЄДРПОУ: 00384259, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Боздошська, дорога, 2) суму 160, 50 грн. (сто шістдесят гривень 50 коп.) судових витрат, у тому числі 42, 50 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати накази.

Рішення виготовлене в повному обсязі і підписане 28.12.2009 року та набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                     Л. С. Журавчак