Рішення № 7382505, 22.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2009 р.Справа № 10/1687

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сахаров В.О. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Маркомі ЛТД" (м.Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

про стягнення 14301,12 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 6970,96 грн. основного боргу за поставлені нафтопродукти, 4324,97 грн. пені, 3140,63 грн. інфляційних нарахувань, 237,56 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в сумі 14301,12 грн., з яких 6597,96 грн. основного боргу за поставлені нафтопродукти, 4324,97 грн. пені, 3140,63 грн. інфляційних нарахувань, 237,56 грн. 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 29).

Крім того, позивач в позовній заяві просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача в філії "ПриватБанк" м. Житомира.

Розглянувши клопотання позивача та здійснивши оцінку її обґрунтованості щодо необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви та відсутність підстав для забезпечення позову. Крім того, накладання господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між ТОВ "Маркомі ЛТД" (далі-позивач) та підприємцем ОСОБА_2 (далі-відповідач) договору №45 на відпуск нафтопродуктів споживачам від 19.09.08р. (а.с.10), відповідач отримав від позивача нафтопродукти на загальну суму 6597,96 грн., що підтверджується накладною №1236 від 21.10.08р. (а.с.13).

Згідно пп.1.1 договору постачальник (позивач) зобов'язався здійснювати заправку нафтопродуктами в 2008 році автотранспорту споживача (відповідача), згідно з відомостями, на автозаправній станції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, у межах коштів, попередньо отриманих постачальником від споживача, або проводити відпуск МПМ бензовозними партіями.

Відповідно до пп.2.1 та пп.2.2 договору споживач зобов'язався проводити попередню оплату за нафтопродукти, які відпускаються постачальником згідно з договором, відпуск нафтопродуктів у кредит постачальником проводиться за погодженням сторін.

Згідно пп.6.1 договору термін дії договору встановлено з 19.09.08р. до 31.12.08р., який може бути пролонгованим ще на один рік за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем договірні зобов'язання по оплаті отриманих ним нафтопродуктів були виконані лише частково, в сумі 500,00 грн., що підтверджується випискою з банківського реєстру (а.с.30)

Яке вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 6097,96 грн.

Згідно пп.3.1 договору за несвоєчасну оплату заборгованості споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за цей же період.

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку пені (а.с.12), її нарахування в сумі 4324,97 грн. проведено без врахування того, що сума боргу складає 6097,96 грн.

За таких обставин, суд самостійно здійснює розрахунок пені по накладній №1236 від 21.10.08р. за період з 21.10.2008р. по 20.04.2009р.

(6097,96 грн. (сума боргу) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х 182 (кількість прострочених днів) = 729,75 грн.

Таким чином, загальна сума пені становить 729,75 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом також встановлено, що позивачем здійснено невірно нарахування інфляційних втрат та 3% річних, в зв'язку з чим, судом здійснено відповідні перерахунки:

- інфляційних нарахувань з листопада 2008р. по жовтень 2009р.

(6097,96 грн. (сума боргу) х (101,5% х 102,1 х102,9 х 101,5% х 101,4% х 100,9% х 100,5 % х 101,1 % х 99,9 х 99,8 х 100,8 х100,9) / 100% - 6097,96 грн. ) = 859,51 грн.

- 3% річних за період з 21.10.2008р. по 13.11.2009р. за 389 днів

(6097,96 грн. (сума боргу) х 3% х 389 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = 194,97 грн.;

Внаслідок цього сума інфляційних втрат становить 859,51 грн., а сума 3% річних - 194,97 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі - 13801,12 грн., з яких 6097,96 грн. основного боргу за поставлені нафтопродукти, 729,75 грн. пені, 859,51 грн. інфляційних нарахувань, 194,97 грн. 3% річних.

В частині стягнення 6418,93 грн. відмовити в зв'язку з неправильним проведенням позивачем розрахунків суми боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.193, 232 ГК України, ст.ст.525, 526, 625, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.49, 66-67, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: 10002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Маркомі ЛТД", 10001, м.Житомир, вул.Київська 81, ідентифікаційний код 13565293 - 6097,96 грн. боргу за поставлені нафтопродукти, 729,75 грн. пені, 859,51 грн. інфляційних нарахувань, 194,97 грн. 3% річних, 78,82 грн. державного мита, 130,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяПрядко О.В.

Дата підписання рішення 24.12.09р.

Друк.: 3 прим.:

1 - в справу,

2,3 - сторонам.