Рішення № 7382501, 22.12.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" грудня 2009 р.Справа № 5/1437

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Виробничого приватного унітарного підприємства "Визувий" (м. Мінськ, Республіка Білорусь)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Капітал-інвест Овруч" (м.Овруч)

про стягнення 79017,85 дол. США основного боргу, 17786,69 дол. США пені та 6822,29 дол. США річних

Спір вирішується в більш тривалий строк у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 79017,85 дол. США основного боргу, 17786,69 дол. США пені, 6822,29 дол. США річних згідно договору поставки №16/06П від 16.06.08.

Представник позивача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином. 19.11.09. подав до суду заяву, згідно якої просить розглядати справу без участі повноважного представника (а.с.49).

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації.

Справа розглядається за наявними в ній матерілами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.08. між Виробничим приватним унітарним підприємством "Визувий" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Капітал-інвест Овруч" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки №16/06П, згідно якого позивач зобов'язувався оплатити відповідачеві товар шляхом 100% попередньої оплати, а відповідач поставити кожну партію товару після отримання попередньої оплати протягом 55 календарних днів (а.с.8).

З врахуванням пункту 4.3 зазначеного вище договору №16/06П, оплата товару повинна проводитись платіжними дорученнями в українських гривнях на розрахунковий рахунок постачальника.

Загальна сума договору становить 672000,00грн. (п.4.4 договору).

Сторони додатковими угодами декілька разів вносили зміни в пункти договору, а саме:

- додатковою угодою від 14.08.08. внесено зміни в п.1.1. договору, згідно якої поставка товару повинна проводитись партіями. Кожна партія товару повинна бути поставлена покупцю з моменту попередньої оплати протягом 60 (шістдесяти) календарних днів (а.с.12).

- додатковою угодою №6 від 20.11.08. до вказаного вище договору внесено зміни, зокрема, в п.1.1., згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити щебінь гранітний наступних фракцій: 5/10, 5/20, 20/40, 40/70 навал загальною кількістю 21000 тон (товар) (а.с.19).

- додатковими угодами від 19.08.08. від 24.09.08., від 02.10.08. сторони вносили зміни в п.1.1, п.4.3 та 4.4 щодо найменування товарів, загальної суми договору та порядку розрахунків, відповідно до яких розрахунки повинні були проводитись в українських гривнях(а.с.13-19).

Проте, додатковою угодою №6 від 20.11.08. до основного договору сторони внесли зміни в основний договір, зокрема: в пункти 4.3 і п.4.4, які виклали в наступній редакції:

- оплата проводиться платіжними дорученнями в доларах США на розрахунковий рахунок поставщика,

- загальна сума договору складає 331000,00грн. доларів США.

Зазначеною угодою від 20.11.08. сторони встановили, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату укладення цієї угоди становить 79017,85 доларів США (п.4 угоди).

Всі інші пункти договору залишили в силі (а.с.19).

Як свідчать матеріали справи, а саме маморіальні ордери, платіжні доручення і виписки з банку (а.с.65-85), позивачем здійснювалися платежі відповідачу в період з червня по жовтень 2008 року в рахунок попередньої оплати за товар.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором поставки №16/06П від 16.06.08. щодо поставки товару позивачу не виконав протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Позивачем відповідачу направлялася претензія (вимога) за №21/07 від 21.07.09. про сплату 9017,85 дол. США основного боргу, 17786,69 дол. США пені, 6822,29 дол. США річних (а.с.6), яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Як зазначив суд вище, п.4 додаткової угоди №6 від 20.11.08. до договору, підписаної повноважними представниками і скріпленої печатками сторін, зазначено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Капітал-інвест Овруч" у сумі 483980,95грн перераховується в долари США за курсом Національного багку Республіки Білорусь через білоруські рублі на дату укладення даної угоди і становить 79017,85 дол. США.

Слід зазначити, що в акті звірки взаємних розрахунків від 16.04.09. відповідач теж визнав суму основного боргу - 79017,85 доларів США (а.с.27).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 79017,85 доларів США.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задовлення позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 79017,85 доларів США.

Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 17786,69 доларів США, враховуючи наступне.

Договором поставки №16/06П від 16.06.08. (п.9.5.) сторони встановили, що у питаннях, не передбачених даним договором, а також при вирішенні спорів вони керуються законодавством Республіки Білорусь, тобто при вирішенні даної справи суд керується нормами матеріального права Республіки Білорусь, а саме - Цивільного кодексу Республіки Білорусь.

Відповідно до ч.1 ст.311 Цивільного кодексу Республіки Білорусь неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законодавством або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема, у разі прострочення виконання.

Правочин щодо неустойки повинен бути вчинений у письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання (ч.1 ст.312 Цивільного кодексу Республіки Білорусь).

При укладенні договору поставки №16/06П від 16.06.08., а саме пунктом 4.3 та 4.4 сторони погодили, що оплата товару повинна проводитись платіжними дорученнями в українських гривнях на розрахунковий рахунок постачальника.

А згідно п.8.1. договору поставки №16/06П від 16.06.08. за непоставку чи недопоставку товару покупець має право вимагати від постачальника сплати неустойки в розмірі 0,1% від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Отже, з врахуванням змісту зазначених вище пунктів договору і відповідальність у вигляді пені передбачалась в гривнях, оскільки в пункт 8.1 договору сторони зміни не погоджували і не вносили, а вносились зміни додатковою угодою №6 від 20.11.08. в п.4.3. і 4.4. до договору поставки, про що суд зазначав вище.

Слід зазначити, що у п.5 вказаної вище додаткової угоди №6 від 20.11.08. сторони вирішили всі інші пункти основного договору залишити без змін.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач безпідставно просить стягнути пеню в доларах США, і тому суд відмовляє в позові в частині стягнення пені в сумі 17786,69 доларів США.

Також, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог і в частині стягнення 6822,29 доларів США - 14% річних, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до ст.366 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, якою обгрунтовує позивач нарахування 14% річних, за користування чужими грошовими коштами внаслідок їх неправомірного притримання, ухилення від їх повернення, іншого прострочення їх сплати або безпідставного отримання або збереження за рахунок іншої особи підлягають сплаті відсотки на суму цих коштів. Розмір відсотків визначається ставкою рефінансування Національного банку Республіки Білорусь на день виконання грошового зобов'язання або його відповідної частини, за винятком стягнення боргу в судовому порядку, коли суд задовольняє вимогу кредитора, виходячи зі ставки рефінансування Національного банку Республіки Білорусь на день винесення рішення.

Виходячи зі змісту даної статті, відсотки за користування чужими грошовими коштами вправі нараховувати позивач за користування чужими грошовими коштами внаслідок їх неправомірного притримання, ухилення від повернення іншого прострочення їх сплати або безпідставного їх отримання або збереження за рахунок іншої особи.

Із наданого розрахунку позивачем вбачається, що останній нараховував 14% річних за період із 01.10.08. по 21.07.09 (а.с.7), хоча за умовами договору поставки №16/06П від 16.06.08. та додаткових угод до нього в зазначений період у відповідача перед позивачем існувало зобов'язання щодо поставки товару, а не повернення отриманих коштів, оскільки, як суд зазначав вище, позивач надіслав відповідачеві претензію про повернення коштів, сплачених як попередню оплату за товари, 21.07.09.

Слід зазначити, що відповідач отримав кошти не безпідставно, а на підставі договору №16/06П.

Крім того, позивач не надав доказів в підтвердження ставки рефінансування Національного банку Білорусь за період нарахування саме 14% річних.

Таким чином, суд відмовляє в позові щодо стягнення 6822,29 дол. США - 14% річних відсотків.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати боргу своєчасно та в повному обсязі суду не надав, в акті звірки взаєморозрахунків від 16.04.09. суму основної заборгованості визнав.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 79017,85 доларів США основного боргу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. У частині стягнення пені в сумі 17786,69 доларів США і 14% річних у розмірі 6822,29 доларів США суд відмовляє в позові.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Капітал-інвест Овруч" (Житомирська область, м.Овруч, вул. Радянська, буд. 31, кв. 419 та Житомирська область, м.Овруч, вул. Радянська, буд. 31, кв. 426; ідент. код 34360576)

на користь Виробничого приватного унітарного підприємства "Визувий" (220125, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Гінтовта, 12-А, кімн. 216, код 28781223):

- 79017,85 доларів США - боргу;

- 790,18 доларів США - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Капітал-інвест Овруч" (Житомирська область, м.Овруч, вул. Радянська, буд. 31, кв. 419 та Житомирська область, м.Овруч, вул. Радянська, буд. 31, кв. 426; ідент. код 34360576):

- у дохід державного бюджету України на р/р 31218259703002 УДК в м. Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк отримувача - ГУДКУ у Житомирській області, код доходу 22050000 - 236,00грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Відмовити в позові в частині стягнення пені в сумі 17786,69 доларів США та 14% річних у розмірі 6822,29 доларів США.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття.

СуддяБрагіна Я.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3,4 - відпов. за адресами, вказ. у поз. заяві та м. Овруч, вул. Радянська, 31, кв. 426