Рішення № 73816311, 29.03.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/221/17

Провадження № 2/369/744/18

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря Водала А.Ю.,

представника позивача Шиденко А.В.

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство «Готельно-гуртожитковий комплекс», Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про зобов'язання знести самочинне будівництво, -

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року Вишнева міська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась до суду з позовом про зобов'язання знести самочинне будівництво. Свої вимоги мотивували тим, що на балансі КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» перебуває гуртожиток по АДРЕСА_1. Гуртожиток є комунальною власністю територіальної громади м. Вишневе. Відповідачами по справі були приватизовані кімнати: ОСОБА_2 - кімнату №84, ОСОБА_3 - кімнату №86, 88. При цьому відповідачі самовільно, без отримання відповідної дозвільної документації та документів на право використання земельної ділянки, здійснили будівництво прибудови до зовнішньої сторони гуртожитку розміром 3,27м х 10,24м, загальною площею 33,48 кв.м. При перевірці будь-яких довільних документів відповідачами не подано. КП УМГ було складено припис про демонтаж відповідачами даної прибудови у термін до 10 липня 2016 року. Але відповідачі дану прибудову не демонтували. Також рішенням виконавчого комітету ради було відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у наданні дозволу на добудову до житлових кімнат у гуртожитку, оскільки земельна ділянка для будівництва не надавалась. У досудовому порядку відновити порушені права є неможливим.

Посилаючись на вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст.317, 319, 376, 386, 391 ЦК України, ст. 212 ЗК України просили суд зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 за власний рахунок знести самочинне будівництво, а саме: прибудову до зовнішньої сторони гуртожитку, розміром 3,27м х 10,24м (загальною площею 33,48 кв.м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; судові витрати покласти на відповідачів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснила, що відповідачі здійснили добудову до своїх кімнат до зовнішньої сторони гуртожитку без будь-якої дозвільної документації, без відведення земельної ділянки для такого будівництва. У добровільному порядку відповідачі відмовляють зносити дану добудову. Будь-яких скарг від третіх осіб не надходило. Самочинне будівництво підтверджено проведеними перевірками та підлягає знесенню. Просила суд задоволити позов.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти позову заперечували. Суду пояснили, що вони дійсно здійснили самочинне будівництво. Вони звертались до різних державних органів, але отримували відмови. Вказали, що даною добудовою не порушили жодних прав третіх осіб, в тому числі позивача. Вони працювали весь час, але коштів на придбання окремої квартири не мають, а даною прибудовою фактично трохи поліпшили свої житлові права. Крім того, у гуртожитку також є подібні нежитлові прибудови, щодо яких не порушується питання про їх знесення. Просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання представник КП «Готельно-гуртожиткового комплексу» та не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлялись належними чином. Причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання представник Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області не з'явились. Направили суду письмові пояснення. Вказали, що до Департаменту надійшло звернення ради. Під час виїзду на об'єкт будівництва ними встановлено, що на земельній ділянці знаходиться багатоповерховий житловий будинок, суб'єкти містобудування були відсутні, будівельників та будівельної техніки не було. Також проаналізовано норми чинного законодавства щодо самовільного будівництва.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.80 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При розгляді справи судом встановлено, що 29 червня 2016 року ОСОБА_2 отримала лист-вимогу КП УМГ про надання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, на якій розташовано споруду у строк до 04 липня 2016 року.

06 липня 2016 року Спеціальним відділом по контролю за благоустроєм та незаконним будівництвом КП УМГ був винесений припис №02/07/2016Б.

25 липня 2016 року рішенням виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області відмовлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у добудові до житлових кімнат гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, так як це суперечить ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки земельна ділянка для будівництва не надавалась.

25 жовтня 2016 року КП «Готельно-гуртожитковий комплекс» склали акт обстеження об'єкту самовільного будівництва, яким встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили самовільне будівництво прибудови до зовнішньої стіни будівлі в межах площі до прилеглої до житлових приміщень з порушенням вимог законодавства, а саме будівництво здійснювалось без дозвільної документації.

Відповідно до акту перевірки використання земельної ділянки виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області №25 від 26 жовтня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснили будівництво прибудови без відповідної дозвільної документації та документів на право користування земельною ділянкою.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

У судовому засіданні судом роз'яснювали обов'язки сторін щодо доведення вимог та заперечень та прав на заявлення клопотань про витребування доказів у разі складнощів в їх отриманні, в тому числі клопотань про призначення експертизи для вирішення спірних питань, що потребують спеціальних знань. Учасники клопотань суду не заявили.

Згідно вимог ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У судовому засіданні сторони не заперечували щодо здійснення самочинного будівництва.

Відповідно до ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій, сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян, і додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до вимог ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст. ст. 76-78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо цей об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозвіл на забудову.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України та статті 3 ЦПК України.

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того чи є це порушення істотним будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), що неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до іншого проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами.

Доказів того, що відповідачі відмовляються провести відповідні перебудови, як то передбачено ч.7 ст. 376 ЦК України позивачем до суду надано не було.

Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, передбачений статтею 391 ЦК України.

Згідно з положеннями цієї статті власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння.

Підставою для подання позову згідно з цією нормою є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків, в тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесення чи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У судовому засіданні представник позивача не надав суду доказів того, що дана будова істотно порушує права третіх осіб.

Отже, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, як то передбачено діючим законодавством.

Керуючись ст.ст. 19, 38, 39, 152, 155, 158 Земельного Кодексу України, ст.ст. 15, 16, 377 ЦК України, ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_3, ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство «Готельно-гуртожитковий комплекс», Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про зобов'язання знести самочинне будівництвовідмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області (пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 квітня 2018 року.

Суддя