Рішення № 7381367, 23.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.09 р.                     Справа № 1/296                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

“Донстильмода” м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Донецької філії

про зобов’язання виконати умови договору та стягнення 185 грн. 12 коп.

Суддя                                         З.П. Азарова

Представники

Від позивача: Подольський В.В. – директор,

Кошель М.М. – представник

Від відповідача: Ходикін С.В. – представник

В засіданні брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Донстильмода” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Донецької філії про зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку № 937 від 14.02.2008р., а саме: здійснити переказ грошових коштів на підставі платіжних доручень №№ 20 від 10.02.2009р. на суму 1 487 грн. 74 коп., 28 від 12.02.2009р. на суму 130 грн. 00 коп., 30 від 12.02.2009р. на суму 80 грн. 00 коп., 31 від 13.03.2009р. на суму 485 грн. 96 коп., 32 від 13.03.2009р. на суму 258 грн. 05 коп., 33 від 13.03.2009р. на суму 35 грн. 60 коп., 34 від 13.03.2009р. на суму 13 грн. 40 коп., 35 від 13.03.2009р. на суму 10 грн. 68 коп., 36 від 13.03.2009р. на суму 10 грн. 15 коп., 37 від 20.03.2009р. на суму 1 000 грн. 00 коп., 77 від 21.07.2009р. на суму 15 000 грн. 00 коп. та стягнення пені у сумі 185 грн. 12 коп.

В обґрунтування позову позивач надав: договір банківського рахунку № 937 від 14.02.2008р., платіжні доручення №№ 20 від 10.02.2009р. на суму 1 487 грн. 74 коп., 28 від 12.02.2009р. на суму 130 грн. 00 коп., 30 від 12.02.2009р. на суму 80 грн. 00 коп., 31 від 13.03.2009р. на суму 485 грн. 96 коп., 32 від 13.03.2009р. на суму 258 грн. 05 коп., 33 від 13.03.2009р. на суму 35 грн. 60 коп., 34 від 13.03.2009р. на суму 13 грн. 40 коп., 35 від 13.03.2009р. на суму 10 грн. 68 коп., 36 від 13.03.2009р. на суму 10 грн. 15 коп., 37 від 20.03.2009р. на суму 1 000 грн. 00 коп., 77 від 21.07.2009р. на суму 15 000 грн. 00 коп., повідомлення про невиконання розрахункових документів №№ 589 від 10.02.2009р., 633, 634 від 13.02.2009р., 322 від 13.03.2009р., 323, 324, 325, 326, 327 від 13.03.2009р., 1142 від 20.03.2009р., 507 від 21.07.2009р., лист № 31-0709 від 31.07.2009р., 07/1-1728 від 13.04.2009р., 07/1-3396 від 05.08.2009р.

Відповідач в особі філії надав відзив, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що платіжні доручення позивача були прийняті до виконання, але у зв’язку з відсутністю грошових коштів на кореспондентському рахунку головного управління банку вони були оприбутковані на позабалансовий рахунок, про що видані повідомлення. Постановою Правління Національного банку України № 19/БТ від 20.01.2009р. був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009р. до 21.07.2009р. та призначена тимчасова адміністрація банку строком на один рік. Постановою Національного банку України № 447 від 05.08.2009р. продовжено строк дії мораторію на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009р. по 21.01.2010р. Однак, 01.12.2009р. банком були виконані платіжні доручення позивача №№ 31, 32, 33, 34, 35, 36 від13.03.2009р. Крім того, відповідач вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення пені необґрунтованими, оскільки стаття 85 Закону України “Про банки та банківську діяльність” передбачає, що протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Позивач підтвердив факт виконання банком вищезазначених платіжних доручень та зазначив, що невиконаними залишені платіжні доручення №№ 20 від 10.02.2009р., 28, 30 від 12.02.2009р., 37 від 20.03.2009р., 77 від 21.07.2009р.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 14.02.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” м. Київ в особі Донецької філії та Товариство з обмеженою відповідальністю “Донстильмода” уклали договір банківського рахунку № 937, згідно якому банк зобов’язався відкрити поточний рахунок у національній валюті та/або іноземній валюті, у тому числі рахунки зі спеціальним режимом використання, і здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства України в т.ч. до нормативно-правових актів Національного банку України та умов договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору банк зобов’язався своєчасно здійснювати зарахування грошових коштів на рахунок клієнта, своєчасно виконувати розпорядження клієнта на списання коштів з рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення, надавати клієнту на наступний робочий день після проведення банківської операції виписки за рахунком з доданням необхідних документів.

На виконання умов договору позивач, який є клієнтом банку, передав банку для здійснення переказу готівки отримувачам платіжні доручення №№ №№ 20 від 10.02.2009р. на суму 1 487 грн. 74 коп., 28 від 12.02.2009р. на суму 130 грн. 00 коп., 30 від 12.02.2009р. на суму 80 грн. 00 коп., 31 від 13.03.2009р. на суму 485 грн. 96 коп., 32 від 13.03.2009р. на суму 258 грн. 05 коп., 33 від 13.03.2009р. на суму 35 грн. 60 коп., 34 від 13.03.2009р. на суму 13 грн. 40 коп., 35 від 13.03.2009р. на суму 10 грн. 68 коп., 36 від 13.03.2009р. на суму 10 грн. 15 коп., 37 від 20.03.2009р. на суму 1 000 грн. 00 коп., 77 від 21.07.2009р. на суму 15 000 грн. 00 коп.

З наданих копій платіжних доручень вбачається, що банк прийняв їх до виконання, про що свідчить штамп банку, тому слід вважати, що грошові кошти на рахунку позивача були достатніми для здійснення розрахункових операцій. Однак, платіжні доручення не були виконані, тому позивач вважає, що ці дії порушують права клієнта і він пред’явив позов, який підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 8.2 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов’язаний виконати доручення клієнтів, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку в день його надходження. Банки та клієнти мають право передбачати в договорах інші строки виконання. Пункт 3 статті 1068 Цивільного кодексу України також встановлює, що банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 24.3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” зазначено, що при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком платника розрахункового документа та фіксування дати прийняття платіжного доручення банком до виконання. Крім того відповідно до п. 22.9 вказаного Закону банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошей на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банку кредиту. В судовому засіданні встановлено, що на момент ініціювання переказу на рахунку клієнта грошові кошти були достатніми.

Пунктами 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 договору передбачено, що клієнт має право: безперешкодно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України; за умови наявності коштів на рахунку отримувати готівкові кошти у межах попередньо поданої заявки та надання відповідних документів у випадках, передбачених чинним законодавством України; вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших обумовлених договором послуг.

Відповідно до пункту 3.1.1 договору банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи їх наявність. Банк порушив умови договору, не виконав доручення клієнта при наявності його грошових коштів на рахунку.

Стаття 41 Конституції України встановлює застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Оскільки кошти, які знаходяться на рахунку клієнта банку, належать йому (клієнту) на праві власності, то вони підлягають конституційному захисту як об’єкт права власності.

В судовому засіданні було встановлено, що за платіжними дорученнями №№ 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 13.03.2009р. банком були здійснені розрахунки 01.12.2009р., тому провадження у справі в цій частині припиняється. В частині виконання інших платіжних доручень позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що на грошові кошти за спірними платіжними дорученнями №№ 20 від 10.02.2009р., 28, 30 від 12.02.2009р., 37 від 20.03.2009р., 77 від 21.07.2009р. розповсюджується дія мораторію, введеного Правлінням Національного банку України з 21.01.2009р. до 21.07.2009р. та продовженим до 21.01.2010р., оскільки відповідно до статті 2 вищезазначеного Закону мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. У даній справі предметом спору є невиконання банком розрахункової операції клієнта при наявності у нього грошових коштів на рахунку. Тому, на думку суду, застосування мораторію не впливає на зобов’язання банку з проведення розрахункових операцій при наявності грошових коштів у клієнта за відсутністю розпорядження тимчасового адміністратора про припинення операцій. Банк відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України, зобов’язавшись виконувати доручення клієнта про здійснення платежів, як повірений клієнта, не виконав свої обов’язки і клієнт в частині зобов’язання виконати платіжні доручення правомірно звернувся з позовом.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договором банківського рахунку сторони передбачили, що вони дотримуються вимог чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України. За приписами статті 66 Закону України “Про банки і банківську діяльність” державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, який є центральним банком України і його правовий статус визначається Законом України “Про Національний банк України”. Статтею 56 вказаного Закону закріплено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, вони є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти вказаного банку видаються у формі постанов його Правління, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління. Вони не можуть суперечити законам та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Статтею 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлена відповідальність банків при здійсненні переказу. Так, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ та строків завершення переказу, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дня порушення до дня виконання зобов’язань, але в сумі, що не перевищує 1 % суми платежу у разі порушення банком строків виконання доручення клієнта на переказ коштів.

Разом з тим, стаття 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачає, що у разі оголошення мораторію банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язань. За змістом статті цієї норми на зобов’язання, що виникли як до введення мораторію, так і після введення мораторію пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що передбачено статтею 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом. Вказане свідчить про те, що позовні вимоги до банку про

стягнення штрафних санкцій та збитків можуть бути пред’явлені тільки після відміни мораторію. Тому безпідставними є позовні вимоги про стягнення пені за невиконання грошових зобов’язань, які пред’явлені в період дії мораторію.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85, 80 п.11 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Донстильмода” задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, к/р 32000175001 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 32102, ЄДРПОУ 19357325) в особі Донецької філії (83000, м. Донецьк, вул. Університетська, 15, рахунок 3519690004 у Донецькій філії ТОВ “Укрпромбанк”, МФО 335924, код ЄДРПОУ 26353084) виконати умови договору банківського рахунку № 937 від 14.02.2008р., а саме: здійснити переказ грошових коштів на підставі платіжних доручень Товариства з обмеженою відповідальністю “Донстильмода” (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2, ідентифікаційний код 35729225) №№ 20 від 10.02.2009р. на суму 1 487 грн. 74 коп., 28 від 12.02.2009р. на суму 130 грн. 00 коп., 30 від 12.02.2009р. на суму 80 грн. 00 коп., 37 від 20.03.2009р. на суму 1 000 грн. 00 коп., 77 від 21.07.2009р. на суму 15 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, к/р 32000175001 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 32102, ЄДРПОУ 19357325) в особі Донецької філії (83000, м. Донецьк, вул. Університетська, 15, рахунок 3519690004 у Донецькій філії ТОВ “Укрпромбанк”, МФО 335924, код ЄДРПОУ 26353084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донстильмода” (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2, ідентифікаційний код 35729225) судові витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

В частині здійснення переказу грошових коштів на підставі платіжних доручень №№ 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 13.03.2009р. провадження у справі припинити.

В іншій частині відмовити.

Рішення оголошено у засіданні та набирає законної сили після закінчення десятиденного строку.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя