Рішення № 73812506, 07.03.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/19589/17

Провадження №2/200/4427/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" січня 2018 року Бабушкінськийрайонний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

при секретарі: Санжаровській Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

10 листопада 2017 року позивач звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом до суду.

В обґрунтування позову вказав, що квартира № 20, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Українська, буд.17\19 належить йому на праві приватної власності. У листопаді 2017 року позивач звернувся до приватного нотаріуса міського Дніпропетровського нотаріального округу для отримання витягу з державного реєстру інформації стосовно майна, яке належить йому на праві приватної власності. Від нотаріуса йому стало відомо, що постановою ДВС Бабушкінського РУЮ 16-655/09 від 29.10.2009р. накладено арешт на майно ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження. Арешт накладений у зв’язку із виконанням постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2009р. винесену на підставі примусового виконання ухвали №2-6415\009 виданої 23.06.2009р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська. Арешт був накладений на підставі заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» у зв’язку не виконанням умов кредитно-заставного договору №DNLOAE0000144484 від 11.09.2008р. по придбанню легкового автомобілю марки MAZDAXEDOS 6. Позивач в грудні 2010р. погасив кредит по придбанню вищевказаного автомобіля. У зв’язку з виниклою ситуацією він звернувся до ПАТ «КБ «ПриватБанк» для отримання роз’яснень по даній ситуації. ПАТ «КБ ПриватБанк» надав копії документів, згідно яких вбачалось , що позивач повністю погасив кредит на автомобіль. Згідно листа від 16.03.2011р. №30.1.0\2-110310/1850 банк просив МРЕВ зняти заборону з відчуження автомобіля марки MAZDAXEDOS 6, держномер АЕ 0151АО. Також в листі було повідомлено, що автомобіль з реєстру обтяжень рухомого майна виведений. До виконавчої служби та Жовтневого суду з заявою про зняття арешту з майна позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» не звертався.

Листом від 02.11.2017р. Шевченківській (Бабушкінський) ВДВС повідомив про те, що згідно перевірки ЄДРВП арешт нерухомого майна, обтяження №9198427 не знайдено, оскільки виконавче провадження знищено. Рекомендували звернутися із питанням про зняття арешту до суду.

З урахуванням зазначеного, позивач просив суд звільнити квартиру №20, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Українська, буд.17\19, що належить на праві приватної власності позивачу, з-під арешту, який накладений Бабушкінським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в рамках виконавчого провадження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за №16-655/09 від 29.10.2009р. (реєстраційний номер обтяження №9198427).

Позивач та його представник у судове засідання не з’явився, подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі, за наявними доказами які є в матеріалах справи. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання сповіщений належний чином, заперечень та пояснень на позов не надав.

Представник 3-тьої особи у судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання сповіщений належний чином, заперечень та пояснень на позов не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

Судом встановлено наступне.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від18.08.2000 року, виданого Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», квартира №20, що знаходиться за адресою: м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), вул. Українська, буд.17\19 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серії ВМО №438322 реєстр 3-5638 від 22.10.2009р. видане Сьомою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 09.11.2017р., постановою про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження,16-655/17від29.10.2009року Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, накладено арешт на невизначене майно все майно боржника ОСОБА_1.

Разом з тим, згідно повідомлення державного виконавця Шевченківського (Бабушкінського) відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, відносно Позивача на примусовому виконанні у зазначеному відділі ДВС згідно даних ЄДРВП відкриті виконавчі провадження не знаходяться.

Вищезазначене обтяження було зареєстровано з виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2009р. винесену при примусовому виконанні ухвали №2-6415/009 виданої 23.06.2009р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

Згідно повідомлення в.о. начальника Шевченківського (Бабушкінського) відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,від 02.11.2017 року виконавче провадження від 29.10.2009р., яке винесене при примусовому виконанні ухвали №2-6415/009 виданої 23.06.2009р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська не знайдено, строк зберігання його закінчився.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діє на час розгляду справи, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, що діє на час розгляду справи, у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Виходячи з наведеного суд вважає, що арешт майна позивача, накладений на підставі постанови державного виконавця від 29.10.2009 року підлягає скасуванню, оскільки жодного виконавчого провадження станом на день розгляду справи, де боржником є позивач ОСОБА_1, немає, а майно підлягає звільненню з-під арешту.

Спосіб захисту, запропонований позивачем, передбачений ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», а тому є обґрунтованим.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 321, 391 ЦК України, ч.5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»,керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зняття арешту - задовольнити.

Звільнити квартиру №20, що знаходиться за адресою: м. Дніпро,вул. Українська 17\19, та належить на праві приватної власності ОСОБА_1, з-під арешту, який накладений Шевченківським відділом державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в рамках виконавчого провадження на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.10.2009 року №16-655/09 (реєстраційний номер обтяження №9198427).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Е.В. Женеску