Постанова № 73811527, 24.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/91/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

представника позивачів - ОСОБА_3

представника відповідача - Землянського П.П.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року (головуючий суддя: Мартиць О.І., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просять визнати протиправними та скасувати накази першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Білецького В.І. «Про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення» від 07.08.2017 № 223 та «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та нормативної грошової оцінки» від 08.08.2017 № 225; визнати протиправним та скасувати рішення першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Білецького В.І. «Щодо розгляду клопотання про прийняття наказу» від 14.07.2017 С-6079/0-2411/6-17 та від 06.09.2017 С-7542/0-3107/6-17, від 14.07.2017 М-6078/0-2395/6-17 та від 06.09.2017 М-7541/0-3106/6-17; від 04.07.2017 М-6494/0-1996/6-17 та від 06.09.2017 М-7539/0-3109/6-17, від 14.07.2017 Т-6080/0-2397/6-17 та від 06.09.2017 Т-7540/0-3108/6-17; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та зобов'язати прийняти рішення про надання кожному дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Вовчківської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що вони неодноразово зверталися із заявами до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Вовчківської сільської ради Зборівського району Тернопільської області. Однак, за результатами розгляду зазначених заяв отримали відмови, викладені у листах першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Білецького В.І. «Щодо розгляду клопотання про прийняття наказу» від 14.07.2017 С-6079/0-2411/6-17 та від 06.09.2017 С-7542/0-3107/6-17, від 14.07.2017 М-6078/0-2395/6-17 та від 06.09.2017 М-7541/0-3106/6-17; від 04.07.2017 М-6494/0-1996/6-17 та від 06.09.2017 М-7539/0-3109/6-17, від 14.07.2017 Т-6080/0-2397/6-17 та від 06.09.2017 Т-7540/0-3108/6-17, з посиланням на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413. А в повторній відмові відповідач покликається на те, що відповідно до представлених графічних матеріалів, земельна ділянка, яку виявили бажання отримати у власність позивачі, перебуває у складі масиву за кадастровим номером 6122681300:01:001:1203 площею 7,6317 га, який включений до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах. На думку позивачів, такі відмови суперечать вимогам земельного законодавства, ст. 14 Конституції України, згідно з якою право власності на землю гарантується, і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону, а також норм Земельного кодексу України.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодилися позивачі та оскаржили її в апеляційному порядку. Вважають, що така є незаконною, так як винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просять її скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог посилаються на те, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не врахував того, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області відмовило позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, що не передбачені законодавством, зокрема у зв'язку з не включенням земельних ділянок, які пропонуються передати в межах норм безоплатної приватизації. Повторно, що ці земельні ділянки включені до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах. На думку позивачів, така підстава відмови не передбачена Земельним кодексом України та іншими законами, та суперечить ст. 14 Конституції України. Крім того, судом першої інстанції при вирішенні спору не було застосовано закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип «належного урядування», відповідно до якого державні органи повинні діяти вчасно, в належний та послідовний спосіб.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, а представник позивачів письмові пояснення.

У судовому засіданні представник позивачів апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просив залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевірив матеріали справи, обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5, ОСОБА_8 05.06.2017; ОСОБА_6, ОСОБА_7 29.05.2017 та повторно 02.08.2017 звернулись з клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Вовчківської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

За результатами розгляду звернень, відповідач прийняв відмову в їх задоволенні, яку виклав у листах «Щодо розгляду клопотання про прийняття наказу» від 14.07.2017 С-6079/0-2411/6-17 та від 06.09.2017 С-7542/0-3107/6-17, від 14.07.2017 М-6078/0-2395/6-17 та від 06.09.2017 М-7541/0-3106/6-17; від 04.07.2017 М-6494/0-1996/6-17 та від 06.09.2017 М-7539/0-3109/6-17, від 14.07.2017 Т-6080/0-2397/6-17 та від 06.09.2017 Т-7540/0-3108/6-17, з посиланням на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413. Крім того, відповідно до представлених графічних матеріалів, земельна ділянка, яку виявили бажання отримати у власність позивачі, перебуває у складі масиву за кадастровим номером 6122681300:01:001:1203 площею 7,6317 га, який включений до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах.

Наказом першого заступника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Білецького В.І. від 07.08.2017 № 223 «Про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення» до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права які будуть продані на земельних торгах Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області включено земельну ділянку за кадастровим номером 6122681300:01:001:1203 площею 7,6317 га на території Вовчківської сільської ради Зборівського району Тернопільської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, наказом першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області Білецьким В.І. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та нормативної грошової оцінки» від 08.08.2017 № 225 на вказану земельну ділянку надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу права оренди на неї на земельних торгах.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача є законною та такою, що відповідає вимогам земельного законодавства, оскільки місце розташування земельної ділянки на яку позивачі бажають отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, не відповідає вимогам нормативно-правових актів.

З цими висновками, суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17; від 17 квітня 2018 року в справі № 812/1557/17.

Як підтверджується матеріалами справи, в оскаржуваному рішенні Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачам було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Стосовно відмови відповідача у задоволенні клопотань позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_8 від 05.06.2017; ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 29.05.2017, яка викладена у листах «Щодо розгляду клопотання про прийняття наказу» від 14.07.2017 С-6079/0-2411/6-17, від 14.07.2017 М-6078/0-2395/6-17; від 04.07.2017 М-6494/0-1996/6-17, від 14.07.2017 Т-6080/0-2397/6-17, з посиланням на Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, то в цьому документі передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, у зв'язку із затвердженням цієї Стратегії зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

На цій підставі, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що оскільки порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема, порядок одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою, врегульовано безпосередньо Земельним кодексом України, посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, як на підставу для відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є неправомірним.

Стосовно відмови відповідача у задоволенні клопотань позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 02.08.2017, яка викладена у листах «Щодо розгляду клопотання про прийняття наказу» від 06.09.2017 С-7542/0-3107/6-17, від 06.09.2017 М-7541/0-3106/6-17, від 06.09.2017 М-7539/0-3109/6-17, від 06.09.2017 Т-7540/0-3108/6-17 з посиланням на те, що відповідно до представлених графічних матеріалів, земельна ділянка, яку виявили бажання отримати у власність позивачі, перебуває у складі масиву за кадастровим номером 6122681300:01:001:1203 площею 7,6317 га, який включений до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах, то суд апеляційної інстанції вважає, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у зазначених вище листах є протиправною з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Вовчківської сільської ради Зборівського району Тернопільської області ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 повторно звернулись до відповідача 02.08.2017. До цих заяв ними були подані викопіювання із публічної кадастрової карти, довідки органів місцевого самоврядування про погодження виділення земельної ділянки, довідки, що позивачі не скористались правом безоплатної передачі земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації, довідку про відсутність зелених насаджень та будівлі.

На момент звернення позивачів з відповідними клопотаннями, зазначені ними у заявах земельні ділянки не були включені до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги.

Оскаржувані позивачами накази першого заступника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Білецького В.І. від 07.08.2017 № 223 «Про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення» та від 08.08.2017 № 225 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та нормативної грошової оцінки» прийняті відповідачем під час розгляду ним зазначених вище заяв клопотань ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 02.08.2017.

Відповідно до частини другої статті 136 ЗК України, добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Всупереч частини другої статті 77 КАС України, відповідачем Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області не доведено правомірності прийнятих ним наказів, які оскаржуються позивачами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення відповідача не узгоджується з критеріями правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені статтею другою КАС України.

Згідно частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

За таких обставин, позовні вимоги, щодо визнання протиправним та скасування наказів першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Білецького В.І. «Про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення» від 07.08.2017 № 223 та «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та нормативної грошової оцінки» від 08.08.2017 № 225; визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, викладену в листі «Щодо розгляду клопотання про прийняття наказу» від 14.07.2017 року С-6079/0-2411/6-17 та від 06.09.2017 року С-7542/0-3107/6-17, від 14.07.2017 року М-6078/0-2395/6-17 та від 06.09.2017 року М-7541/0-3106/6-17; від 04.07.2017 року М-6494/0-1996/6-17 та від 06.09.2017 року М-7539/0-3109/6-17, від 14.07.2017 року Т-6080/0-2397/6-17 та від 06.09.2017 року Т-7540/0-3108/6-17 та зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяви: від 05.06.2017, 02.08.2017 ОСОБА_5; від 05.06.2017, 02.08.2017 ОСОБА_8; від 29.05.2017, 02.08.2017 ОСОБА_6; від 29.05.2017, 02.08.2017 ОСОБА_7 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Вовчківської сільської ради Зборівського району Тернопільської області є обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що питання передачі земельної ділянки у власність (користування) є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, в які суд не може втручатись, а тому адміністративним судом не може бути зобов'язано відповідача прийняти рішення про надання позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. З огляду на викладене, у цій частині позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви кожен з позивачів сплатив судовий збір в розмірі 1280 грн, апеляційної скарги по 1920 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, судовий збір необхідно стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, на користь кожного позивача по 2720 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставами для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 819/1701/17 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Білецького В.І. «Про включення до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення» від 07.08.2017 № 223.

Визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Білецького В.І. «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та нормативної грошової оцінки» від 08.08.2017 № 225.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, викладену в листі «Щодо розгляду клопотання про прийняття наказу» від 14.07.2017 року С-6079/0-2411/6-17 та від 06.09.2017 року С-7542/0-3107/6-17, від 14.07.2017 року М-6078/0-2395/6-17 та від 06.09.2017 року М-7541/0-3106/6-17; від 04.07.2017 року М-6494/0-1996/6-17 та від 06.09.2017 року М-7539/0-3109/6-17, від 14.07.2017 року Т-6080/0-2397/6-17 та від 06.09.2017 року Т-7540/0-3108/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяви: від 05.06.2017, 02.08.2017 ОСОБА_5; від 05.06.2017, 02.08.2017 ОСОБА_8; від 29.05.2017, 02.08.2017 ОСОБА_6; від 29.05.2017, 02.08.2017 ОСОБА_7 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Вовчківської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судові витрати по 2720 грн (дві тисячі сімсот двадцять грн) кожному.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Суддя-доповідач: О.М. Гінда

Судді: В.М. Багрій

В.В. Ніколін

Повне судове рішення складено 03.05.2018.