Постанова № 73811051, 03.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1047/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Гінди О. М.,

за участю секретаря - Болюк Н. В.,

представника відповідача - Мельничука В. В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2017 року у справі № 341/1735/17 (постанова ухвалена у м. Галич судом у складі головуючого судді Максимчина Ю. Д.) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - управління), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови провести перерахунок його пенсії відповідно до довідки від 18 квітня 2017 року № 67/2-1-278, виданої ООО «Лукойл - Западная Сибирь» ТПП «Когалымнефтегаз» з урахуванням заробітної плати за період з 01 грудня 1992 року по 31 серпня 1994 року без застосування обмеження заробітної плати 5,6 розмірами середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум та максимальним розміром заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому такої пенсії без застосування вказаних вище обмежень з 01 червня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач протиправно не врахував при перерахунку його пенсії весь розмір заробітної плати, яку він отримував у ООО «Лукойл - Западная Сибирь» ТПП «Когалымнефтегаз» з 01 грудня 1992 року по 31 серпня 1994 року та з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2017 року вказаний позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що ним правомірно враховано до заробітної плати позивача для обчислення його пенсії суми доходу отриманих у межах сум, на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування і які не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум, оскільки таке обмеження встановлене чинним законодавством.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча його належним чином повідомлено про дату, час та місце його проведення, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 2006 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

13 червня 2017 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок його пенсії з врахуванням заробітної плати за періоди його роботи у ООО «Лукойл-Западная Сибирь» з 1992 року по 1995 рік на підставі довідки від 18 квітня 2017 року № 67/2-1-278.

Управління здійснило перерахунок пенсії позивача з урахуванням його заробітної плати за період роботи у ООО «Лукойл-Западная Сибирь» з 1992 року по 1994 рік зазначеної у довідці від 18 квітня 2017 року № 67/2-1-278, виданій ООО «Лукойл-Западная Сибирь» з обмеженням заробітку 5,6 розмірами середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Не погодившись з таким перерахунком позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок його пенсії з врахуванням заробітної плати за періоди його роботи у ООО «Лукойл-Западная Сибирь» з 1992 року по 1994 рік на підставі довідки від 18 квітня 2017 року № 67/2-1-278 без обмеження заробітку 5,6 розмірами середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Листом від 29 вересня 2017 року № 102/05-15 відповідач повідомив позивача про те, що згідно зі статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення його пенсії враховано суми заробітної плати (доходу) на які нараховувалися внески на державне соціальне страхування і які не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Не погодившись із вказаним рішенням (діями) відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на врахування при перерахунку його пенсії всіх сум заробітної плати, отриманих ним за період з 1992 року по 1994 рік в ООО «Лукойл-Западная Сибирь», оскільки з цих сум сплачені страхові внески, на час їх отримання обмежень величини заробітної плати для обчислення пенсії не існувало, такі обмеження були встановлені лише постаново Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1064 "Про встановлення максимальної величини фактичних витарт суб'єктів", обмеження 5,6 розмірами середньої заробітної плати повинне застосовуватися до заробітної плати отриманої після внесення змін до статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 13 січня 2005 року).

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду на наступне.

Засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною другою статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Виплати, що враховуються в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії, передбачені статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, відповідно до пункту 2 цієї статті до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Отже чинним законодавством встановлено обмеження щодо врахування при обчисленні розміру пенсії доходів, отриманих за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися страхові внески - такі виплати враховуються в розмірі, який не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Як видно з матеріалів справи після звернення позивача з заявою про перерахунок його пенсії така була перерахована з врахуванням вказаних вище обмежень. Такі дії відповідача є правомірними, оскільки узгоджуються з вказаними вище нормами права.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з врахуванням вказаних вище обмежень розміру заробітної плати.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2017 року у справі № 341/1735/17 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій О. М. Гінда Повне судове рішення складено 04 травня 2018 року.