Рішення № 73809861, 26.04.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/326/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Голубенко В.В.,

позивача (прокурора) - Вороненко А.М.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - Трунова Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави до ОСОБА_2, третя особа: Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області, про стягнення плати за проїзд.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2018 року Заступник керівника Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі також - відповідач, ОСОБА_2.), третя особа: Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області (надалі також - третя особа) про стягнення плати за проїзд в розмірі 5070 грн. 96 коп.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на несплату відповідачем у добровільному порядку плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що була нарахована позивачу третьою особою нарахована за наслідками проведеного габаритно-вагового контролю, у розмірі 174,4 євро, що станом на день проведення розрахунку складає 5 070 грн 96 коп.

Ухвалою від 27 лютого 2018 року Полтавський окружний адміністративний суд прийняв відповідну позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі після отримання інформації відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України про місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Полтавський окружний адміністративний суд зазначеною ухвалою визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновив строк звернення до адміністративного суду та ухвалив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні викладеному обґрунтуванню позову.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмовому відзиві на позов /а.с. 54-58/, що надійшов до суду, відповідач зазначив акцентував увагу на тому, що проведений посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області відомості за наслідками здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, за наслідками якого нарахована плата за проїзд, є недостовірними, оскільки такий контроль проведений з численними порушеннями, які сприяли спотворенню результатів такого зважування.

Також відповідач наполягав на тому, що позивачем порушений строк звернення до суду з адміністративним позовом. Вважав позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

На доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, прокурор надав до суду відповідь на відзив /а.с. 88-93/, у якій вказав, що хибність даних зважування під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, безпідставність стягнення плати за проїзд та дії працівників Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області відповідачем не оспорювались, жодного належного доказу порушень з боку таких осіб не надано. Отже, наявні всі підстави для стягнення нарахованої плати за проїзд та задоволення адміністративного позову.

Представник третьої особи позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, представника третьої особи, покази свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області на підставі направлення на перевірку № 014256 /а.с. 25/ та графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового комплексу в Закарпатській області на вересень 2016 року /а.с. 24/, проведено рейдову перевірку та габаритно-ваговий контроль на автомобільних пересувних вагах транспортного засобу відповідача, у ході якої встановлено перевищення нормативно допустимого осьового навантаження, а саме: осьове навантаження на одиничну вісь становило, тон: 1) 6670, 2) 3430, 3)7810, 4) 7480, 5) 7920.

За результатами перевірки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.09.2016 року № 0002747 /а.с.28/, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.09.2016 року /а.с.27/ та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 19.09.2016 року № 2747, у якому визначено плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 174,40 євро (а.с. 29).

Зазначений акт та розрахунок були складені у присутності водія транспортного засобу ОСОБА_4

У зв'язку з несплатою відповідачем визначених указаним розрахунком сум у місячний строк у добровільному порядку, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до статті 1 Закону України "Про дорожній рух", цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про дорожній рух", державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок №1567).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1567, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.

Згідно з приписами пункту 14 вказаного Порядку, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення такої перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (п.16 вказаного Порядку).

Відповідно до статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги", постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Відповідно до пп. 4 пункту 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001, (далі - Правила № 30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил №30).

При цьому згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т), або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Згідно з пп. 2 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 30 Порядку №879 визначено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) * В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі.

Відповідно до абзацу 2 пункту 27 Порядку № 879, плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Пунктом 19 Порядку №879 (на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, з аналізу наведених приписів законодавства слідує, що на час виникнення спірних правовідносин органам Укртрансбезпеки було надано повноваження з проведення перевірки та здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, але у відповідності з методикою визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, затвердженою Мінекономрозвитку або затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Висновки щодо правозастосування

19.09.2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області проведено перевірку транспортного засобу відповідача - автомобіля марки DAF 95 XF 480 д.р.н. НОМЕР_2, з причепом (напівпричепом) марки TRAILER LECI 3E20, д.р.н. НОМЕР_3 з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та здійснено габаритно-ваговий контроль, у ході здійснення якої встановлено перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень осьових навантажень.

За результатами перевірки транспортного засобу контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки в Закарпатській області був складений акт № 0002747 від 19.09.2016 року про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 19.09.2016 року, у якому визначено плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 174,40 євро.

Між тим, суд зазначає, що на час складання акту № 0002747 від 19.09.2016 року та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не було затверджено методику визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу.

Враховуючи відсутність на час складання акту перевірки та розрахунку плати за проїзд методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, суд приходить до висновку про відсутність на час виникнення спірних правовідносин правових підстав у органів Укртрансбезпеки на визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд за перевищення вагових параметрів. Вказане призводить до висновку про порушення Управлінням Укртрансбезпеки в Закарпатській області в даному випадку вимог статті 19 Конституції України, за вимогами якої даний суб"єкт владних повноважень мав обов"язок діяти на підставі та у спосіб, встановлені законом.

Також необхідно зазначити, що акт № 0002747 від 19.09.2016 року, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.09.2016 року взагалі не містять жодних відомостей щодо обладнання, за допомогою якого здійснювалось вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу відповідача.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка водій автомобіля марки DAF 95 XF 480 д.р.н. НОМЕР_2, ОСОБА_4, у присутності якого здійснювався габаритно-ваговий контроль зазначеного транспортного засобу, вказав, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, проведений з порушеннями, внаслідок яких вагові показники зазнали змін в бік їх завищення. Ним вказано, що зважувальне обладнання (ваговий комплекс) було розташоване на узбіччі дороги під нахилом праворуч та назад, що призвело до збільшення ваги кожного правого та зменшення ваги лівого колеса та збільшення ваги задньої, строєної осі з одиничними шинами. Вказане не спростовується наявними протоколами вимірювання.

Водієм ОСОБА_4 зазначено, що вага автомобіля DAF 95 XF 480 з причепом та вантажем не перевищувала максимально допустиму, що дорівнювала 40 000 кг.

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, а також покази свідка про допущені порушення при зважуванні автомобіля, суд приходить до висновку про відсутність достатніх доказів того, що під час габаритно-вагового контролю автомобілю відповідача дійсно мало місце перевищення допустимих нормативних вагових параметрів.

Докази, на врахуванні яких наполягала сторона позивача: акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 19.09.2016 року № 0002747 /а.с.28/, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 19.09.2016 року /а.с.27/, суд не приймає до уваги з огляду на їх правові дефекти. Вказані докази отримані та складені без будь-якої наявної методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу. Вказані документи не містять жодних відомостей щодо обладнання, який здійснювався ваговий контроль. Відсутні будь-які докази того, що ваговий комплекс, щодо якого позивачем до справи додані технічні документи та свідоцтво про його повірку, є саме тим технічний засобом, за допомогою якого здійснювався ваговий контроль автомобіля. Крім того, квитанція протоколу роботи технічного засобу зважування, що додана (а.с.26) містить дані про різну масу навантаження на передніх осях транспортного засобу, що суперечить твердженню сторони позивача щодо наявність перевантаження по задній строєній осі.

Також суд не приймає до уваги доводи прокурора, щодо того, що відповідачем не оскаржено розрахунку плати за проїзд, яку з нього прокурор просив стягнути.

З даного приводу суд зазначає, що розрахунок такої плати не відповідає визначенню рішення суб"єкта владних повноважень, що надане пунктами 18, 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України; відповідно не є нормативно правовим актом чи актом індивідуальної дії. Такий розрахунок є всього лише підставою для звернення суб"єкта владних повноважень до суду про стягнення плати, яка має компенсаційний характер, а її розрахунок є підставою для визначення розміру такої плати.

Позивачем не доведено тверджень, покладених в обґрунтування позову, а розрахунок плати, яку просять стягнути, викликає у суду обґрунтований сумнів щодо своєї об"єктивності, а отже в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов заступника прокурора Кобеляцької місцевої прокуратури Полтавської області (вул.Касьяна, 37 м.Кобеляки Полтавської області) в інтересах держави до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Закарпатській області (вул.Гойди, 9 м.Ужгорож, ЄДРПОУ 39816845) залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 травня 2018 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков