Рішення № 73809415, 25.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року (о 09 год. 30 хв.)Справа № 808/333/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

про визнання протиправним рішення в окремій його частині

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької міської ради, в якому просить визнати протиправним та нечинним п. 1 рішення відповідача від 25.10.2017 №58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними,слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) з 22-00 години до 10-00 години».

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та вважає, що орган місцевого самоврядування може заборонити або обмежити споживання і продаж алкогольних напоїв лише на час проведення масових заходів, а не взагалі, як зазначено в оскаржуваному рішенні. Вказує, що жодним законодавчим актом не визначено повноважень органа місцевого самоврядування щодо обмеження місць продажу алкогольних і слабоалкогольних напоїв та пива, серед повноважень місцевих міських рад відсутні повноваження щодо встановлення обмежень у здійсненні торгівлі. Таким чином, на думку позивача, Запорізька міська рада, приймаючи оскаржуване рішення від 25.10.2017 №58, вийшла за межі наданих їй Законом повноважень, що призвело до істотного порушення прав позивача, а також суб'єктів господарювання, що мають право на реалізацію алкогольних напоїв, а тому вказане рішення слід визнати протиправним та скасувати, що також підтверджується постановами Верховного суду України від 24.05.2016 у справі №2а-54/10 та від 08.11.2017 у справі №361/9354/14-а. Звертає увагу суду, що відповідач вже приймав аналогічне рішення від 30.08.2017 №86, яке було скасоване судом у справі №335/11101/17, при цьому, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що міська рада діяла поза межами наданих їй законом повноважень щодо прийняття рішень стосовно постійних обмежень торгівлі алкогольними напоями. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити.

Ухвалою судді від 26.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 26.03.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

22.03.2018 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву (№ 9548), у яких, зокрема, зазначає, що відповідно до ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Таким чином,на думку представника відповідача, є доведеною та обставина, що Запорізька міська рада може приймати рішення, обов'язкові для виконання на території територіальної громади м. Запоріжжя, оскільки зазначене право надане законом. Вказує, що відповідно до ст.15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити споживання пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів. Таким чином, зазначена стаття є додатковою нормою, яка надає право органу місцевого самоврядування, на відповідній території, на певний час (час проведення масових заходів) прийняти рішення щодо обмеження продажу алкогольних напоїв. Крім того, зауважує, що ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення передбачено, що орган місцевого самоврядування має право на території або інших місцях заборонити продаж алкогольних напоїв, при цьому, жодної прив'язки до масових заходів або часових проміжків зазначений кодекс немає. Також вважає, що у своєму позові позивач не навів жодного факту, з якого вбачається застосування до нього рішення міської ради, а також правовідносин у яких міг бути застосований цей акт за участю позивача, відповідач жодним чином не обмежує права позивача, не забороняє йому нічого робити або якимось іншим чином нав'язує правила поведінки. За таких обставин, прийняте рішення відповідачем не призвело та не могло призвести до порушень законних прав та інтересів позивача. Зазначає, що в постанові від 10.04.2012 №21-1115во10 Верховний Суд України, проаналізувавши положення частини першої ст.2 та ст.17 КАС України, висловив наступну правову позицію: «суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням». Ураховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ухвали суду від 26.03.2018 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 25 квітня 2018 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте звернувся до суду із заявою (вх. № 13170 від 25.04.2018) про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав суду заяву (вх. № 13171 від 25.04.2018) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні. Проти позову заперечує в повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

25 жовтня 2017 року Запорізькою міською радою було прийнято рішення №58, опубліковане на сайті Запорізької міської ради 31 жовтня 2017 року «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного).

Зазначеним рішенням передбачено:

1) заборонити продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, ресторани тощо), у період з 22-00 год. до 10-00 год.;

2) суб'єктам господарювання м. Запоріжжя рекомендувати інформувати покупців про прийняття Запорізької міської радою цього рішення;

3) Рішення Запорізької міської ради від 30.08.2017 №86 «Про обмеження роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) на території м. Запоріжжя» вважати таким, що втратило чинність

4) контроль за виконанням рішення покладено на заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та постійну комісію міської ради з питань регуляторної політики, розвитку підприємства, торгівлі, послуг та захисту прав споживачів.

На звернення (скаргу) позивача щодо відмови йому під час здійснення покупок 09.01.2018, як споживачу, у продажу алкогольних напоїв у нічний час у магазині «Продукти-1076» ТОВ «АТБ-маркет», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 27, листом керуючого магазином «Продукти-1076» від 20.01.2018 №20/01/18-1 повідомлено, що магазин не здійснює реалізацію алкогольних напоїв згідно рішення Запорізької міської ради від 25.10.2017 №58.

Вважаючи рішення відповідача від 25.10.2017 №58 протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 64 Конституції України).

Пунктами 1 та 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства зокрема є:

- неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

- свобода договору.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, рішенням Запорізької міської ради від 30.08.2017 №86 обмежено право позивача щодо вільного укладення договорів купівлі-продажу з продавцями роздрібної торгівлі не заборонених законом товарів.

Також, відповідно до частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Таким чином, доводи відповідача про те, що оскарженим рішенням права позивача не були порушені є необґрунтованими.

Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону № 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Із наведених норм вбачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим встановлені Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Правила), які спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торговельного обслуговування (абзац перший пункту 1 Правил).

Пунктом 7 Правил передбачено, що зручний для населення режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій комунальної форми власності встановлюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Зручний для населення режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій інших форм власності встановлюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за погодженням з власником цього об'єкта.

Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до частини першої цієї статті зазначеного Закону забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:

1) особами, які не досягли 18 років;

2) особам, які не досягли 18 років;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;

4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);

6) з торгових автоматів;

7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);

8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);

9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;

10) з рук;

11) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Частиною третьою статті 15-3 Закону № 481/95-ВР передбачено, що на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Рішенням Запорізької міської ради від 25.10.2017 №58 заборонено продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв у всіх закладах торгівлі, окрім закладів ресторанного господарства, на території м. Запоріжжя з 22-00 години до 10-00 години.

Проте, ні Законом № 481/95-ВР, ні іншими законами та нормативно-правовими актами, в тому числі Кодексом України про адміністративні правопорушення, на положення якого посилається відповідач в запереченнях на позовну заяву, органам місцевого самоврядування не надані повноваження запроваджувати такі заходи, як заборона продажу (обмеження роздрібної торгівлі) алкогольних, слабоалкогольних напоїв у закладах торгівлі у певний період часу.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічного висновку дійшов Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд при розгляді апеляційної скарги Запорізької міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2017 у справі №335/11101/17 за позовом до Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької міської ради від 30.08.2017 №86 «Про обмеження роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) на території м. Запоріжжя з 22-00 години до 12-00 години».

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що рішення від 25.10.2017 №58 прийнято відповідачем не в межах повноважень, передбачених чинним законодавством України, та відповідач не довів суду правомірність свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв'язку із повним задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Запорізької міської ради (місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) про визнання протиправним рішення в окремій його частині задовольнити.

Визнати протиправним пункт 1 рішення Запорізької міської ради від 25.10.2017 №58 «Про обмеження на території м. Запоріжжя роздрібної торгівлі алкогольними,слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) з 22-00 години до 10-00 години».

Присудити на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак