Рішення № 73809328, 27.04.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року (о 16 год. 20 хв.)Справа № 808/665/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 69124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 25-2, код ЄДРПОУ 41248943)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - Правобережне об'єднане УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в розрахунку позивачу пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії»;

зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 2,5% починаючи з 10.01.2018.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що 10.01.2018 звернулась до Правобережного об'єднаного УПФУ м. Запоріжжя з заявою встановленого зразка про призначення пенсії за віком, однак відповідачем фактично переведено її з пенсії, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії». Таким чином, вказує, що її було переведено на пенсію за віком з урахуванням показників середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016, з урахуванням оцінки страхового стажу 1%, а не призначено, як це передбачено п. 4-4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії». Посилається на приписи ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вважає, що відповідачем ототожнені поняття перехід та переведення, вид пенсії по вказаному Закону та різні інші види пенсії за іншими законами. Звертає увагу суду, що перерахунок відповідачем проведений неправомірно, оскільки він не звертався до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший в межах одного Закону, а вперше просив призначити йому пенсію за іншим Законом. Крім того, звертає увагу суду, що після отримання права на пенсію за вислугу років продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Так, позивач народилася 09.08.1959, а тому згідно із положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для неї передбачений загальний пенсійний вік - 58 років, які виповнилось 09.08.2017, проте із заявою про призначення пенсії за віком звернулась лише в січні 2018 року, саме з цього періоду отримує пенсію за віком, тобто пенсію за віком призначено на 11 місяців пізніше. Ураховуючи викладене, посилається на приписи статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вважає, що застосовуючи простий розрахунок її пенсія повинна бути підвищена на 2,5%, у зв'язку із чим просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 27.02.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначене перше судове засідання на 21.03.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

20.03.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 9156), в якому зазначає, що 01.10.2017 позивачу проведено перерахунок пенсії за матеріалами, які містяться у пенсійній справі із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 3 764,40, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% та розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 1 452,00 грн. При цьому, під час визначення заробітної плати для обчислення пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, яка враховувалась під час останнього перерахунку пенсії, тобто за 2014, 2015 та 2016 роки. Застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки, немає підстав, так як відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» даний показник застосовується тільки для первинного призначення пенсії. Щодо позовних вимог про застосування підвищення за більш пізній вихід на пенсію зазначає, що згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж у позивача з 01.09.2010 взагалі відсутній, так як вона з 31.08.2010 була звільнена з ЗЗБНВК №106 та в подальшому не працювала, отже підстав для застосування підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію немає. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, проте 21.03.2018 звернувся до суду із заявою (вх. №9278) про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, з 04.11.2003 ОСОБА_1 перебувала на обліку УПФУ в Хортицькому районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є Правобережне об'єднане УПФУ м. Запоріжжя. Первинно їй було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788.

На підставі постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.11.2010 по справі №2а-3159/2010 пенсію позивачу з 01.09.2010 перераховано із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік у розмірі 1 650,43 грн., про що свідчить розпорядження 146053 від 17.02.2011.

З 10.01.2018 позивачу за його заявою було призначено та виплачується інший вид пенсії - пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо перерахування їй пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2016 та 2017 роки) та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Листом від 09.02.2018 №46/Г-9 Правобережне об'єднане УПФУ м. Запоріжжя повідомило, що пенсія позивача перерахована з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 10.01.2018 відповідно до ст. 40, 45 Закону із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови в розрахунку позивачу пенсії за віком з урахуванням вимог ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 4-4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058 пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України № 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що Законом №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.

Судом встановлено, що 11.10.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-ІV.

Відповідно до положень пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Згідно з абзацом 2 пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

Частиною першою статті 25 Закону №1058-ІV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

См х Вс

Кс = -----------, де:

100% х 12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Отже, середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, згідно з положеннями пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV застосовується лише при призначенні особам пенсії у період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Відповідач вказує, що на підставі його розпорядження позивача переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, при цьому, при обчисленні пенсії застосовано середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Разом з тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058 позивач звернувся вперше. Законом №1058-ІV не регулюються порядок призначення, обчислення розміру та виплати пенсій за вислугу років.

Ураховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен обчислювати пенсію позивачу із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не перерахунок вже призначеної пенсії за нормами Закону №1058-ІV, а тому дійшов висновку щодо протиправності відмови у перерахунку пенсії.

Щодо позовних вимог про застосування підвищення за більш пізній вихід на пенсію суд зазначає наступне.

Згідно із статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: - 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; - 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; - 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; - 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; - 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; - 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; - 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; - 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; - 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; - 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; - 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

За приписами статті 29 Закону №1058 особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

- на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

- на 0,75 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Отже, набуття особою права на підвищення розміру пенсії відповідно до частини третьої статті 29 Закону №1058 пов'язано саме з моментом більш пізнього виходу на пенсію за віком.

Судом встановлено, що позивач отримав право на пенсію за віком згідно зі ст. 26 Закону №1058 після досягнення 58-річного віку. Оскільки із заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся після того, як минуло 11 місяців, отже він мав право на підвищенням розміру пенсії, передбачене ч. 1 ст. 29 Закону №1058, проте за умови наявності страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу та копії трудової книжки позивач має страховий стаж лише до 31.08.2010. Відомості про наявність страхового стажу після досягнення позивачем 58-річного віку в суді відсутні.

Оскільки розмір підвищення пенсії в порядку ч. 1 ст. 29 Закону №1058 обчислюється з урахуванням кожного повного місяця страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію, то відсутність страхового стажу в позивача після досягнення пенсійного віку є підставою для відмови в задоволенню позовних вимог в цій частині.

З наведених вище підстав суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у перерахуванні і виплаті позивачеві пенсії за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону №1058 є правомірними.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 50% документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору у сумі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 69124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, буд. 25-2, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії»).

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії») із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, починаючи з 10.01.2018.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак