Рішення № 73806702, 27.04.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/605/18

Провадження №2/461/527/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 79013, м.Львів, вул. О.Кольберга, 3а/13) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, 5) про визнання незаконними, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу –

в с т а н о в и в:

29.01.2018 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного суду м.Львова із позовом до ПАТ «Українська залізниця», в якому просить визнати протиправним та скасувати накази про звільнення від 09.01.2018 р. № 04, від 25.01.2018 р. № 14, а також поновити на посаді начальника регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відсутні як формальні (належним чином прийняте рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності), так і змістовні (наявність причинового зв’язку між несприятливими наслідками та неналежним виконанням трудових обов’язків працівником) підстави накладення дисциплінарного стягнення на позивача.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 31.01.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Розгляд справи було призначено на 27.02.2018 року.

Представник відповідача у поданому відзиві позовні вимоги заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у такому. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на позов вказав, що підставою для звільнення позивача є вчинення грубого одноразового порушення трудових обов’язків, передбачених пунктом 5.5. Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», пунктами 1.3, 2.1, та 5.1 Трудового договору від 08.06.2017 р. № 118 в частині забезпечення керівництва та управління діяльністю регіональної філії, ефективного та цільового розпорядження і користування майном, встановлені Зведеним актом «Про проведення перевірки господарської діяльності регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 03.11.2017 р. № 125/ЦКРУв-39/40081195. Вказані порушення проявилися у порушеннях фінансової дисципліни ОСОБА_2, а саме відсутності заключених договорів по 84 об’єктах оренди, що відображені у додатку 2 до акту перевірки, несплата орендної плати орендарями по 7 об’єктах оренди.

У відповіді на відзив позивач обґрунтував, що перевіркою було встановлено низку фактів, які свідчать про незадовільний стан управління майном, переданим у розпорядження регіональної філії «Львівська залізниця» і відсутність достатньої системи внутрішнього контролю за достовірністю відображення в обліку та фактичною наявністю об’єктів основних засобів. Однак, за пп. 2 п.102 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» до компетенції Правління також відноситься вирішення питання організації господарської діяльності, фінансування та ведення обліку і звітності. Тобто керівник регіональної філії не зобов’язаний розробляти системи контролю за достовірністю відображення в обліку основних засобів. Крім цього, з відповіді на запит Юридичного департаменту ПАТ «Укрзалізниця», що надавався Службою з управління майновими і земельними ресурсами РФ «Львівська залізниця» від 03.03.2018 року можна зробити висновок, що дійсно, до регіональної філії «Львівська залізниця» скеровано переліки та додатки № 1-4 до договорів оренди майна, що обліковується на балансі регіональної філії для здійснення заходів щодо дії договорів оренди. Однак, підготовку проектів додаткових договорів до договорів оренди для підписання зі сторони орендарів здійснювали виробничі структурні підрозділи регіональної філії – балансоутримувачі орендованого майна. Нарахування орендної плати, відшкодування комунальних послуг та експлуатаційних витрат за договорами оренди нерухомого майна здійснюється підрозділами – балансоутримувачами орендованого майна. Контроль за своєчасністю сплати орендних платежів та погашення дебіторської заборгованості здійснюється безпосередньо підрозділом – балансоутримувачем орендованого майна, галузевою службою.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що вони подані із пропуском строку для подання цих заперечень, по 7 договорах оренди станом на 31.08.2017 року орендарями не сплачується орендна плата ні по попередніх тарифах, ні по запропонованих підвищених тарифах. Крім цього, інформацію по укладених додаткових договорах необхідно було внести до відповідних карток модуля «Оренда» підсистеми АСМК у тритижневий термін, лист від 10.07.2017 року № ЦКМ-13/1443, тобто до 31.07.2017 року, але станом на 31.08.2017 року вказані дії не були вчинені.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.02.2018 року за клопотанням представника позивача розгляд справи було відкладено для надання відповіді на відзив на 13.03.2018 року. За клопотанням представника позивача у судовому засіданні 13.03.2018 року розгляд справи було відкладено на 11.04.2018 року для належного скерування стороною позивача заперечення на відзив на позовну заяву.

У судове засідання 11.04.2018 року не з'явились представники відповідача. Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не може з’явитися в судове засідання через аварію потяга, яка трапилась 09.04.2018 року, інші представники також не можуть прибути у судове засідання. Протокольною ухвалою суду причини неявки відповідача визнано неповажними, проте, з метою забезпечення змагальності процесу та доступу до правосуддя, розгляд справи було відкладено.

У судовому засіданні 19.04.2018 року представником відповідача було заявлено клопотання про витребування доказів – сплачених податків, одержаних доходів та внесків на соцстрахування позивача. Судом вказані клопотання відхилено як необґрунтовані, такі, що не мають відношення до предмету доказування, крім цього, вказані докази знаходяться у розпорядженні самого відповідача як роботодавця та податкового агента позивача. Крім того, представником відповідача було заявлено відвід судді. Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 19.04.2018 року клопотання про відвід було визнано необґрунтованим, зупинено провадження, клопотання про відвід передано на розгляд іншому складу суду, за результатами розгляду якого ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 20.04.2018 року у задоволенні клопотання про відвід відмовлено.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 23.04.2018 року провадження у справі відновлено та призначено до розгляду на 27.04.2018 року.

У судове засідання 27.04.2018 року не з’явилися учасники процесу.

Від позивача надійшло клопотання розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити.

Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із зайнятістю в інших судових засіданнях, відрядженнях та відпустках інших представників.

Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку, що причини неявки є неповажними і в задоволенні клопотання необхідно відмовити. Суд вважає, що праву на доступ до правосуддя кореспондують процесуальні обов'язки, визначені ЦПК України. Суд також констатує, що відповідач як колективний орган, необмежений в числі представників і своє право на участь в засіданні може реалізовувати, зокрема участю у режимі відеоконференції. Також суд звертає увагу на те, що в клопотанні про відкладення немає пояснення причин неявки представника ОСОБА_4, який брав участь у справі, зокрема подавав клопотання про відкладення від 11.04.2018 року. Суд вказує, що право на справедливий суд стосується одночасно всіх сторін процесу, зокрема і позивача, який має право на розгляд в розумні строки його справи. Тому, враховуючи неповажність неявки відповідача в судове засідання 11.04.2018 року, відсутності поважності причин неявки в засідання 27.04.2018 року, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, відповідачем подано зустрічний позов про стягнення з позивача матеріальної шкоди. Оскільки порушено вимоги ч.ч.1, 2 ст.193 ЦПК України, зокрема в частині строків подання, то ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 27.04.2018 року на підставі ч.3 ст.194 ЦПК України, зустрічну позовну заяву повернуто заявнику, а розгляд справи продовжено.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вказані норми цивільного процесуального законодавства, суд вважає за необхідне розгляд справи проводити за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового засідання технічними засобами не відбувалось, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, оскільки сторони у судове засідання не з’явились.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення як догана або звільнення. Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком.

Судом встановлено, що наказом ПАТ «Укрзалізниці» від 26 квітня 2017 року № 1066/ос ОСОБА_2 призначений на посаду директора регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», зі звільненням від виконання обов’язків начальника виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця».

Наказом № 04 від 09.01.2018 року за одноразове грубе порушення трудових обов’язків, передбачених пунктом 5.5. Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», пунктами 1.3, 2.1, та 5.1 Трудового договору від 08.06.2017 р. № 118 в частині забезпечення керівництва та управління діяльністю регіональної філії, ефективного та цільового розпорядження і користування майном, зважаючи на встановлені Зведеним актом «Про проведення перевірки господарської діяльності регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 03.11.2017 р. № 125/ЦКРУв-39/40081195 обставини та порушення звільнено з посади директора регіональної філії «Львівська залізниця» за пунктом 1 ст. 41 КЗпП України.

Наказом № 7 від 10.01.2018 року було внесено зміни до Наказу № 04 від 09.01.2018 року щодо дати звільнення позивача з посади директора регіональної філії «Львівська залізниця» та прийнято рішення змінити дату звільнення на 10 січня 2018 року.

Наказом № 14 від 25.01.2018 року було внесено зміни до Наказу № 04 від 09.01.2018 року в щодо дати звільнення позивача з посади директора регіональної філії «Львівська залізниця» та прийнято рішення змінити дату звільнення на 10 січня 2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Перший наказ, яким притягнули позивача до відповідальності датований 09.01.2018 року. Однак, вказаний наказ був змінений наказом № 7 від 10.01.2018 року щодо дати звільнення позивача. Так, у наказі зазначено, що підставою зміни наказу є акт від 10.01.2018 р., складений і підписаний заступником начальника відділу служби кадрової та соціальної політики ОСОБА_5, провідним інженером служби кадрової та соціальної політики ОСОБА_6, заступником начальника відділу організації документообігу адміністративної служби ОСОБА_7 про те, що 10.01.2018 р. о 10 год. 30 хв. в адміністрацію регіональної філії «Львівська залізниця» поступив листок непрацездатності ОСОБА_2 серія АДП № 242013 про тимчасову непрацездатність з 02.01.2018 р. по 09.01.2018 р.

Втретє був змінений первісний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача наказом ПАТ «Укрзалізниця» від 25.01.2018 року, в якому зазначено, що 25.01.2018 року о 08:15 год. до адміністрації регіональної філії «Львівська залізниця» поступив листок непрацездатності ОСОБА_2 серія АДП № 443769 про тимчасову непрацездатність з 10.01.2018 року по 24.01.2018 року, про що складено акт від 25.01.2018 року.

Відповідно до даних засобів СКЕДО, вказаний наказ був підписаний 25.01.2018 року о 10:54:10 і печатку було поставлено 25.01.2018 о 10:54:58, вихідний № ЦЦУП-10/73 від 25.01.2018 року, вхідний № Н-02/23 від 25.01.2018 року. Однак, відповідно до акту про ознайомлення та вручення копії наказів ПАТ «Укрзалізниця» № 04 від 09 січня 2018 року та № 14 від 25.01.2018 директору регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», вказані накази були вручені о 10 годині 38 хвилин, що свідчить про те, що позивачу фактично були вручені недійсні накази.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п. 84 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. Відповідно до підпункту 33 пункту 102 цього Статуту до компетенції правління належить призначення на посаду та звільнення з посади керівників філій, представництв, інших відокремлених підрозділів, встановлення їм розмірів винагороди та компенсації, прийняття рішення про заохочення, накладення дисциплінарних стягнень.

У п. 104 цього ж Статуту вказано, що формою роботи правління є засідання, які можуть бути проведені за допомогою технічних засобів зв’язку. Допускається також прийняття рішень правління шляхом проведення заочного голосування або інших допустимим способом відповідно до законодавства. При цьому у п. 114 цього ж Статуту визначено, що рішення правління приймаються колегіально на засіданнях правління та оформляються протоколом.

Компетенція голови правління визначається у п.125 Статуту, відповідно до якого у голови правління відсутнє право накладати дисциплінарні стягнення. Окрім цього, за пунктом 120 Статуту питання, що належать до компетенції правління, не можуть бути передані на одноособовий розгляд голови правління.

Представник відповідача посилається на витяг з протоколу № Ц-57/89 від 22.09.2017 року, пунктом 1.1 якого було затверджено зміни до рішення правління від 18.08.2017 року, пунктом 1.2. якого згідно з пунктом 122 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», попередньо схвалено правочини та дії, які можуть вчинятися головою правління ПАТ «Укрзалізниця», визначені підпунктами 1, 5, 7, 11, 22, 23, 33, 34, 36 пункту 102 Статуту строком на 1 рік до 17.08.2018 року включно.

Із цього положення випливає те, що Правління у вигляді колегіального органу попередньо схвалила правочини та дії, які можуть вчинятися головою правління ПАТ «Укрзалізниця» для реалізації рішень правління, прийнятих відповідно до його повноважень, визначених пунктом 102 Статуту. Водночас повноваження, визначенні підпунктами 1, 5, 7, 11, 22, 23, 33, 34, 36 пункту 102 Статуту, зокрема, щодо накладення дисциплінарних стягнень на керівників філії делеговані не були.

Відповідно до ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Відповідно до п. 11 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого Постановою КМУ від 26.01.1993 р. № 55 і яке поширюється на всіх працівників підприємств, об'єднань, установ та організацій залізничного транспорту, що належать до державної власності, за винятком працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування, будівельних організацій, служб постачання, дорожніх ресторанів, навчальних закладів, науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, бібліотек, методичних кабінетів, будинків культури, клубів, спортивних, дитячих і медичних закладів, пансіонатів і будинків відпочинку галузі і в якому міститься положення, що дисциплінарним проступком є провинне порушення дисципліни працівником залізничного транспорту.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку, зокрема, одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Важливим елементом застосування п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості. Так, і рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою звільнення керівника. За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити цілу систему порушень, за які був звільнений позивач, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов’язків.

Правильність вказаного положення підтверджується практикою Верховного Суду України при перегляді судових рішень у винятковому порядку. Зокрема, в Ухвалі цивільної палати ВСУ від 18.11.2004 року касаційний суд підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, що виходячи зі змісту п. 1 ст. 41 КЗпП України підставою для звільнення керівника за цією нормою є вчинення ним одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не триваюче, зокрема неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих працівників тощо (міський суд, встановив, що підставою для звільнення позивача згідно з п.1 ст.41 КЗпП України став ряд фактів невиконання або неповного чи неналежного виконання очолюваним ним Відділенням протягом певного часу). На правильність цього висновку звертав увагу також ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ, зокрема, в ухвалах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-30757ск15, від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-39428св12.

В судовому засіданні із доповідної записки директора Департаменту внутрішнього аудиту та контролю ПАТ «Укрзалізниця» від 03.01.2018 року № ЦКРУ-18/3, у якій викладено основні результати перевірки господарської діяльності регіональної філії ПАТ «Львівська залізниця» за період з 01.06.2014 року по 01.09.2017 року встановлено, що порушення фінансової та платіжної дисципліни, втрати і неефективне використання коштів та майна, неналежне ведення бухгалтерського обліку та викривлення даних фінансової звітності, які виникли внаслідок різних причин – як недоліків законодавства (відсутність порядку розпорядження майном, закріпленим на правах господарського відання, який мав бути розроблений та затверджений КМУ), морального та фізичного виснаження основних засобів (наявність у складі основних засобів Служби колії 189-ти демонтованих об’єктів (верхня будова колії і стрілочні переводи) залишковою вартістю 25,2 млн грн. (первісна вартість – 66,12 млн грн., знос – 40,5 млн грн.), неналежного виконання керівниками виробничих підрозділів своїх повноважень (понесення непродуктивних втрат на суму 18,2 млн грн. (паливо, заробітна плата, амортизація тощо) внаслідок невиконання виробничим підрозділом «Мотовагонне депо Здолбунів»).

Суд не приймає аргументи позивача про те, що строк накладення дисциплінарного стягнення був пропущений, оскільки відповідно до даних табелю обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати за листопад, грудень 2017 року та січень 2018 року, позивачем за вказаний період відпрацьовано 5 робочих днів у листопаді 2017 року, інший час позивач перебував на лікарняному.

Щодо покликань представника відповідача, що одноразовим грубим порушенням трудових обов’язків, яке стало підставою для звільнення позивача було порушення фінансової дисципліни, то суд не вважає їх належним обґрунтуванням застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки з матеріалів справи випливає, що укладення (переукладення та припинення) договорів оренди об’єктів нерухомості здійснювалося в порядку, визначеному у рішеннях правління ПАТ «Українська залізниця», зокрема, лише після отримання відповідних висновків Товариства щодо умов по кожному договору оренди, підписання договорів здійснюється після наділення Філій відповідним майном та відкриття їм рахунків. Водночас, як свідчать відповіді на запити уповноваженого підрозділу регіональної філії «Львівська залізниця», з метою виконання вимог контролю за станом орендованого майна регіональна філія «Львівська залізниця» передала філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» та філії «Пасажирська компанія» відповідно 168 додаткових договорів (оригіналів) та 86 додаткових договорів (оригіналів) до договорів оренди нерухомого майна з матеріалами переписки. Таким чином, позивач не був відповідальний за укладення чи переукладення вказаних договорів оренди, що спростовує доводи відповідача. Крім того, в Акті перевірки (ст.335), на який покликається відповідач, жодним чином не йдеться про вину ОСОБА_2, більше того, у відповідному розділі Акту, який стосується орендованого майна, констатовано про зменшення обсягу неукладених договорів, з 84 до 13, тобто навпаки, спостерігається позитивна динаміка.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 необхідно задоволити та скасувати накази ПАТ «Укрзалізниця» від 09.01.2018 р. № 04 та від 25.01.2018 р. № 14.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв’язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року, № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку у зв'язку з незаконним звільненням за час вимушеного прогулу він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку у всіх інших випадках середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р. № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р. № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки підрозділу «Господарська служба» Регіональної філії «львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 17.01.2018 року, яка міститься у матеріалах справи, заробітна плата за два останні місяці роботи позивача (в листопаді 2017 року – 70976,70 грн. та грудні 2017 року – 37342,35 грн.) складає 108319,05 грн. Кількість робочих днів у листопаді та грудні 2017 року в сукупності складає 42 дні, що відповідає п’ятиденному робочому тижню, згідно додатку до листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13«Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» та ЗУ «Про внесення змін до ст.73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів» від 16.11.2017 року.

Таким чином, середньоденна заробітна плата за місяці: листопад 2017 року та грудень 2017 року обчислюється як 108319 грн. 05 коп. : 42 дні = 2579 грн. 03 коп.

Кількість робочих днів за час вимушеного прогулу позивача з 26 січня 2018 року по 27 квітня 2018 року становить 63 дні.

Отже, середній заробіток, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу становить: 2579 грн. 03 коп. (середньоденна заробітна плата) х 63 (кількість робочих днів, які повинні бути оплачені) = 162478 грн. 89 коп.

Враховуючи, що позивачем допущено 63 дні вимушеного прогулу, на його користь необхідно стягнути з відповідача 162478 грн. 89 коп. середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу з 26.01.2018 року по 27.04.2018 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд може допустити негайне виконання рішення у справах, зокрема, про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Окрім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 1 відсотку ціни позову, який позивач мав би сплатити при поданні позовної заява, а саме в сумі 1624,79 грн. та за три вимоги немайнового характеру у розмірі 2114,40 грн., а всього 3739,19 грн.

Керуючись ст.ст.41, 139, 147, 149, 232, 235 КЗпП України, ст.ст. 8-14, 141, 223, 247, 258, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Визнати незаконними та скасувати накази ПАТ «Укрзалізниця» № 04 від 09.01.2018 року та № 14 від 25.01.2018 року.

Поновити ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 79013, м.Львів, вул. О.Кольберга, 3а/13) на посаді директора регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 25.01.2018 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, 5) на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: 79013, м.Львів, вул. О.Кольберга, 3а/13) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.01.2018 року по 27.04.2018 року в розмірі 162478,89 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, 5) в дохід держави судовий збір у розмірі 3739,19 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: 79013, м.Львів, вул. О.Кольберга, 3а/13.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, 5.

Суддя Зубачик Н.Б.